ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 804/2609/17
адміністративне провадження № К/9901/1947/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Хохуляка В.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.06.2017 року (суддя Прудник С.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2017 року (головуючий суддя Чабаненко С.В., судді: Баранник Н.П., Щербак А.А.) у справі №804/2609/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімус Плюс" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптімус Плюс" (надалі - позивач, товариство, підприємство, платник податків) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (надалі - відповідач, податковий орган, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.04.2017 року №0002224609.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки податкового органу є хибними, не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв`язку з невірним застосуванням норм податкового законодавства, без належного дослідження наданих позивачем до перевірки первинних документів.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.06.2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2017 року, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 05.04.2017 року №0002224609.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивачем були вчинені всі необхідні дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції. Суди дійшли висновку, що позивачем повністю доведений факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту за господарськими відносинами з його контрагентами.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.06.2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2017 року і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Просить справу розглянути за участю представника податкового органу.
В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. Відповідач вказує на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам справи, які полягають у неможливості постачання соняшнику Товариством з обмеженою відповідальністю "Ресурс-Агроснаб" позивачу та відсутності інформації щодо джерела походження товару. Зазначає, що судами не враховано, що актом перевірки зафіксований факт відсутності підтвердження наявності поставок соняшника врожаю 2016 року від Приватного підприємства "Східзерноагро" позивачу. Посилається на те, що первинними документами та матеріалами зустрічних перевірок не підтверджено здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами.
Позивачем 29.01.2018 року подано до суду відзив на касаційну скаргу, в якому посилаючись на обґрунтованість та законність судових рішень, позивач просить залишити без задоволення касаційну скаргу відповідача та залишити без змін судові рішення першої та апеляційної інстанцій.
Позивач 02.03.2020 року звернувся до суду з клопотанням про заміну неналежної сторони, Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптімус Плюс" на належну - Товариство з обмеженою відповідальністю "ОПТ Нафта Плюс", у зв`язку із зміною найменування товариства.
За приписами статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.
Верховний Суд задовольняє клопотання товариства про заміну позивача на належного позивача, з підстав його обґрунтованості, оскільки підприємством було змінено найменування товариства, про що здійснено відповідну реєстрацію таких змін в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за №12241070046047787.
Верховний Суд, переглянувши рішення попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом в період з 21.02.2017 року по 14.03.2017 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з питань декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість у декларації за грудень 2016 року, за результатами якої складено акт перевірки від 21.03.2017 року №20/28-10-46-09-36726843 (надалі - акт перевірки).
На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.04.2017 року №0002224609, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 653 553 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 413 388,25 грн.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між підприємством та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ресурс-Агроснаб" укладено договори купівлі-продажу від 05.04.2016 року №73288, від 12.04.2016 року №73614 на поставку насіння соняшнику врожаю 2015 року, за умовами яких продавець зобов`язаний забезпечити доставку товару найнятим ним перевізником або доставити товар власними силами до ПАТ "ЗОЖК". Товар вважається поставленим і прийнятим покупцем після здійснення в місці призначення перевірки відповідності якості і кількості переданого товару, вимогам договору, і підписання видаткової накладної. Результати визначення кількості (ваги) та якості товару представниками до ПАТ "ЗОЖК" є остаточними.
Виконання умов зазначених договорів підтверджено видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, податковими накладними, відомостями про приймання насіння соняшнику на складі олійнонасоняшнику (лабораторія № 1).
Судами встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Ресурс-Агроснаб" соняшник було придбано у Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу", який є виробником с/х, що підтверджується податковими накладними.
Судами попередніх інстанції встановлено, що між товариством та Приватним підприємством "Східзерноагро" укладено договори купівлі-продажу від 12.09.2016 року №78664, від 06.09.2016 року №78185, від 20.09.2016 року №79228 на поставку насіння соняшнику врожаю 2016 року.
Виконання умов наведених договорів підтверджено видатковими накладними, актами прийому-передачі товару, товарно-транспортними накладними, податковими накладними.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між підприємством та Публічним акціонерним товариством "Запорізький оліяжиркомбінат" укладено договір від 05.08.2015 року №355, за яким останній зобов`язується здійснити переробку сировини (насіння соняшника, переробка лушпиння соняшника).
Факт використання у виробництві олії придбаного насіння підтверджується звітом про утилізацію лушпиння соняшника; актами про надання послуг; актами списання насіння масляних культур, актами зачистки бака.
Судами встановлено, що товариством укладено з Публічним акціонерним товариством "Запорізький оліяжиркомбінат" договір суборенди від 01.09.2016 року №М6/326, за умовами якого підприємство прийнято в суборенду цілісний майновий комплекс (транспортні засоби (цистерни, автомобілі, тепловози), обладнання, багаторічні насадження, будівлі та споруди.
Виконання договірних зобов`язань підтверджено актами про надання послуг.
Транспортування товару здійснювалось Товариством з обмеженою відповідальністю "Азов-Автотранс" за відповідними договорами про надання послуг з перевезення вантажу автомобільним транспортом на території України, що підтверджено актами надання послуг.
Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.