ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 820/3363/17
адміністративне провадження № К/9901/1202/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Хохуляка В.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2017 року (суддя Панченко О.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2017 року (головуючий суддя Шевцова Н.В., судді: Макаренко Я.М., Мельнікова Л.В.) у справі №820/3363/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Богодухівський молзавод" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Богодухівський молзавод" (надалі - позивач, товариство, підприємство, платник податків) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (надалі - відповідач, податковий орган, контролюючий орган), в якому просило (з урахуванням уточнених позовних вимог) визнати протиправними дії податкового органу та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.07.2017 року №0000311405.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення суб`єкта владних повноважень вмотивоване помилковими судженнями, факт вчинення податкового правопорушення є вигаданим, при справлянні податку на додану вартість платник неухильно дотримувався вимог закону. Всі господарські операції підприємства підтверджені належними первинними документами.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2017 року, адміністративний позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.07.2017 року №0000311405.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2017 року і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. Відповідач вказує на невідповідність висновків судів фактичним обставинам справи, які, на думку відповідача, полягають у неврахуванні судами, що підприємство мало взаємовідносини з контрагентами, відносно яких порушені кримінальні провадження за фактами фіктивного підприємництва. Вважає, що судами не прийнято до уваги протоколи допиту керівників підприємств, контрагентів позивача, які зазначили, що не підписували та не укладали договорів. Зазначає про відсутність первинних документів в підтвердження реальності господарських правовідносин позивача з контрагентами.
Позивач 03.03.2018 року подав до суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість судових рішень першої та апеляційної інстанцій, просив залишити їх без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Верховний Суд, переглянувши рішення попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з питання дотримання вимог податкового законодавства щодо господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Кенмор" за червень, липень, серпень 2016 року, Товариством з обмеженою відповідальністю "Еліт-техно" за червень, липень, серпень 2016 року, та джерел походження матеріальних цінностей, використаних при виробництві продукції, що реалізовувалась контрагентами, за результатами якої складено акт від 07.07.2017 року №7015/20-40-14-05-19/36537542 (надалі - акт перевірки).
На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.07.2017 року №0000311405 (форма В4), яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за серпень 2016 року на суму 333 048 грн.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між позивачем, як постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кенмор" (Покупець) укладені договори поставки продукції від 09.06.2016 року №ХФ-000158 та від 15.07.2016 року №ХФ-000175, за умовами яких постачальник зобов`язується на протязі всього строку дії договорів постачати у власність покупця продукти харчування, а покупець зобов`язаний приймати цю продукцію та оплачувати її вартість.
Судами встановлено, що між позивачем, як постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еліт-техно" (Покупець) укладено договір поставки від 20.07.2016 року №ХФ-000185, за умовами якого постачальник зобов`язується на протязі всього строку дії даного договору постачати у власність покупця продукти харчування, а покупець зобов`язаний приймати цю продукцію та оплачувати її вартість.
Виконання умов договору підтверджується видатковими накладними, податковими накладними та платіжними дорученнями.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що всі первинні документи в підтвердження виконання умов вказаних договорів містять всі необхідні реквізити, передбачені статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем отримані кошти за проданий ним товар за наведеними договорами поставки, а відтак сформовано податкове зобов`язання.
Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
За вимогами статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.