ПОСТАНОВА
Іменем України
23 листопада 2020 року
Київ
справа №809/984/18
адміністративне провадження №К/9901/373/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Юрченко В.П.,
суддів: Бившевої Л.І., Васильєвої І.А., Гусака М.Б., Усенко Є.А., Гончарової І.А., Олендера І.Я., Білоуса О.В., Гімона М.М., Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф., Желтобрюх І.Л., Блажівської Н.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Скорзонера" (далі - позивач, Товариство) звернулось до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби України (далі - митний орган, відповідач), третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю "Брокер-Сервіс" (надалі - третя особа) про визнання протиправними дій.
На обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачем з компанією SNOWSERVITCE s.r.o. SLOVAKIA укладено договір № 0711І/Іл від 07.11.2016 на поставку запасних частин до сніготрамбувальних машин, в тому числі на пробку бортової передачі, яка відповідно до Сертифікату походження класифікується за кодом в категорії 7318 з ставкою мита 5%.
Весь товар цієї поставки декларувався за правилами ст. 267 МК України, відповідно до яких, у разі надходження товарів різних найменувань у кількості більше 10 товарних підкатегорій однією партією вони за бажанням декларанта або уповноваженої особи можуть декларуватися для вільного обігу на митній території за одним класифікаційним кодом згідно УКТ ЗЕД, за умови, що цьому коду відповідає найбільша ставка ввізного мита.
Ставка ввізного мита ввезених запасних частин становила від 2 до 10%. Оскільки була значна кількість товарів різних найменувань з різними ставками, позивачем було прийнято рішення здійснювати розмитнення по найбільшій ставці ввізного мита 10%.
Після подання митної декларації та митного оформлення товару позивачем самостійно встановлено помилкове віднесення товару "пробка із різьбою" до класифікації по позиції " 7318190000" зі ставкою мита 10%, який слід класифікувати за позицією товару " 8309909000" зі ставкою мита 15%.
Позивач прийняв рішення здійснити декларування зазначеного товару в товарній позиції 8309 з ставкою 15 % зі сплатою всіх обов`язкових платежів, та окремо по кожному товару у поставленій партії, оскільки в протилежному випадку весь товар необхідно розмитнювати за найбільшою ставкою, тобто 15 %.
В зв`язку із чим, ТОВ "Скорзонера" (позивач) та ТОВ "Брокер-Сервіс" (уповноважена особа на декларування товарів) звернулись до відповідача з заявою в порядку ст.269 МК України про надання дозволу на внесення змін (заповнити аркуші коригування) до митної декларацій типу ІМ 40 ДЕ 1ДА206050001/2016/010072 (заяви від 23.03.2018 р. №23/03-1, №23-1 та №1 ) в яких зазначили відомості які повинні бути вказані, тобто розмитнення за загальною процедурою із зазначенням відповідної ставки мита до кожної категорії товару та задекларованої пробки бортової передачі зі ставкою 15 %.
В разі прийняття заяви та надання дозволу на внесення змін до митної декларації виникає переплата митних платежів в розмірі 87660,23 грн.
Проте, відповідач листами (№69/15/09-70-61-01-35 та №71/15/09-70-61-01-35 від 16.04.2018р.) відмовив в задоволенні вказаних заяв про надання дозволу на внесення змін до митних декларацій, з мотивів, що це призведе до зменшення митних платежів.
При цьому, Івано-Франківська митниця погодилась з тим, що при митному оформленні митної декларації помилково класифіковано "Пробка бортової передачі" через помилку постачальника та митного органу країни експортера, та їх необхідно класифікувати за іншим кодом, а, отже, такі відомості необхідно змінювати.
Позивач вважає безпідставною відмову у внесенні змін до декларації, всупереч приписам статті 269 Митного кодексу України та пункту 33 Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 року №450, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в задоволенні заяв позивача та третьої особи від 23.03.2018 року №23/03-1, №23-1, №1 про надання дозволу на внесення змін до митної декларації від 10.12.2016 року №UA206050001/2016/010072 та зобов`язання внести зміни до вказаної митної декларації.
Встановлені судами обставини та короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.07.2018, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.11.2018 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Суди попередніх інстанцій встановили, що 10.12.2016 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Брокер-Сервіс" подано до митного органу митну декларацію №UA 206050001/2016/010072 з метою митного оформлення товару, який ввозився на митну територію України, одержувач - Товариство.
При здійсненні процедури митного оформлення Товариством з обмеженою відповідальністю "Брокер-Сервіс" здійснено декларування товару згідно із статтею 267 Митного кодексу України, та було застосовано ставку ввізного мита 10%, що відповідає найбільшій ставці.
Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Брокер-Сервіс" 23.03.2018 року подано до митного органу заяви №23/03-1, №23-1 №1 про надання дозволу на внесення змін до вказаної митної декларації, в зв`язку з самостійно виявленою помилкою.
Відповідачем 16.04.2018 року надано відповідь на заяви позивача та Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокер Сервіс", в яких повідомлено, що дійсно товар "пробка бортової передачі" повинен класифікуватись за кодом УКТ ЗЕД 8309909000 та ставкою ввізного мита 15 %. Разом з тим, відповідач відмовив у внесенні змін у митну декларацію, зазначивши, що відповідно до ст.ст. 268, ч.7 ст. 269 Митного кодексу України внесення змін у декларацію або виправлення помилок можливе, якщо такі помилки не призведуть до зменшення розміру митних платежів. Оскільки відомості, які пропонується внести до митної декларації призведуть до перерахування митних платежів, то задовольнити такі вимоги немає можливості.
Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій, погодились з доводами відповідача, зазначивши, що внесення змін до митної декларації після завершення митного оформлення можливо лише у разі наявності чітко встановлених підстав, зазначених у пункті 37 Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 року №450 (надалі - Положення №450). Натомість, заявлені позивачем та ТОВ "Брокер-Сервіс" зміни у митній декларації № UA206050001/2016/010072 від 10.12.2016 стосуються числових значень, а саме класифікації товару по коду УКТЗЕД, що відповідно призводить до зміни ставок ввізного мита, які у разі внесення змін необхідно перерахувати, відтак зазначені Товариством відомості не є підставою для внесення змін до митної декларації.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Позивач зазначає, що відповідно до частин першої та другої статті 269 Митного кодексу України за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи та з дозволу органу доходів і зборів відомості, зазначені в митній декларації, можуть бути змінені або митна декларація може бути відкликана. У разі відмови у наданні такого дозволу орган доходів і зборів зобов`язаний невідкладно, письмово або в електронному вигляді, повідомити декларанта про причини і підстави такої відмови. Внесення змін до митної декларації, прийнятої органом доходів і зборів, допускається до моменту завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму, а також протягом трьох років з дня завершення митного оформлення.
При цьому, на думку скаржника, нормами Митного кодексу України не передбачено виключень щодо права декларанта на внесення змін до митної декларації протягом трьох років з дня завершення митного оформлення товару в залежності від того, чи призведе це до перерахування сум митних платежів за відповідною митною декларацією.
Позивач зазначає, що пунктом 37 Положення №450 передбачено можливість оформлення митним органом аркушу коригування при виправленні відомостей, пов`язаних з доплатою або поверненням митних платежів. При цьому, заповнення аркушу коригування в такому випадку не ставиться в залежність від того, хто допустив помилку (платник податків чи митний орган) і за чиєю ініціативою вносяться такі зміни.
Скаржник посилається на неврахування судами попередніх інстанцій, що пунктом 34 Положення 450 визначено виключний перелік випадків, у яких не дозволяється внесення змін до митної декларації, але наведений випадок не передбачено.
Товариство звертає увагу, що відповідачем за результатами перевірки поданих позивачем митних декларацій не було у встановленому порядку оформлено картки відмови, натомість здійснено митне оформлення вищезазначеного товару саме з помилковим кодом, а, отже, помилка допущена і митним органом.
Позивач вважає, що судами попередніх інстанцій помилково застосовано приписи пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України, відповідно до яких не може бути оскаржено грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків, оскільки спір виник з приводу відмови внесення змін до митної декларації, а не оскарження самостійно задекларованих даних.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14.01.2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі.
Ухвалою суду від 18.08.2020 закінчено підготовку справи до касаційного розгляду та справу призначено справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження.
31.08.2020 колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ухвалила передати справу на розгляд судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів на підставі частини 1 статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України визнавши за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні.
Джерела права
Відповідно до підпункту 46.1. статті 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок, звіт - документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов`язань.
Частиною першою статті 4 Митного кодексу України визначено, що митна декларація - це заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури; митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
За приписами частин першої та третьої статті 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Відповідно до частини першої статті 258 Митного кодексу України під митною декларацією, заповненою у звичайному порядку, розуміється митна декларація, що містить обсяг відомостей (даних), достатній для завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення у заявлений митний режим.
Законодавцем встановлено, що платник податків може самостійно виправити помилки, що містяться у раніше поданій податковій (митній) декларації.
Згідно з частинами першою та другою статті 269 Митного кодексу України за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи та з дозволу органу доходів і зборів відомості, зазначені в митній декларації, можуть бути змінені або митна декларація може бути відкликана. У разі відмови у наданні такого дозволу орган доходів і зборів зобов`язаний невідкладно, письмово або в електронному вигляді, повідомити декларанта про причини і підстави такої відмови. Внесення змін до митної декларації, прийнятої органом доходів і зборів, допускається до моменту завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму, а також протягом трьох років з дня завершення їх митного оформлення. Зміни повинні стосуватись лише товарів, транспортних засобів комерційного призначення, зазначених у митній декларації.