ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2020 року
м. Київ
Справа № 907/516/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого - Пількова К. М., суддів: Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
за участю секретаря судового засідання - Жураховської Т. О.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
представник позивача - Верхацький І. В., адвокат
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз Збут"
представник відповідача - Василеська О. В., адвокат
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Закарпатської області від 27.11.2019 (суддя Андрейчук Л. В.) та постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.05.2020 (головуючий суддя Галушко Н. А., судді Скрипчук О. С., Орищин Г. В.) у справі за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз Збут" про стягнення 118 973 126, 96 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У липні 2019 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Позивач, Компанія) звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз Збут" (далі - Відповідач, Товариство) з позовом про стягнення боргу у загальній сумі 118 973 126, 95 грн, у тому числі 60 502 605,18 грн пені, 14 613 949, 10 грн 3 % річних, 43 856 572, 67 грн інфляційних втрат.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобов`язань за укладеним сторонами Договором купівлі-продажу природного газу № 16-409-Н від 28.10.2016 (далі - Договір) щодо своєчасного та повного розрахунку за переданий природний газ.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1. 27.11.2019 Господарський суд Закарпатської області рішенням залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 05.05.2020, в позові відмовив.
2.2. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава буде компенсувати за рахунок коштів державного бюджету, регулюється відповідними нормами законодавства, чинність яких не залежить від того чи передбачили сторони у договорі відповідні умови. Тому, підписавши спільні протокольні рішення (далі - СПР) про організацію взаєморозрахунків Компанія у такий спосіб виявила згоду здійснити розрахунки відповідно до Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію затвердженого спільним наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015 № 493/688 (далі - Порядок № 493), а отже погодилася із зміною порядку та строків проведення розрахунків за наданий газ. Оплата за природний газ проводилася Відповідачем в порядку та на умовах, визначених пунктом 6 статті 11 Закону України "Про ринок природного газу", постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 № 758 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період) (далі - Положення № 758), постанови Кабінету Міністрів України № 792 від 30.09.2015 "Про забезпечення проведення розрахунків за спожитий природний газ" (далі - Постанова № 792), постанови НКРЕКП від 30.09.2015 №2516 "Про затвердження Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки", з дотриманням умов пунктів 6.1 та 6.2 Договору, а остаточний розрахунок проводився на підставі СПР відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (далі - Порядок № 20), умови СПР виконувалися Відповідачем належним чином, розрахунки проведені у повному обсязі, що свідчить про відсутність підстав для нарахування та стягнення з нього 3 % річних, пені та інфляційних втрат, які нараховані Позивачем на суми, сплачені за СПР.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Позивач (Скаржник) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 27.11.2019 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.05.2020 в частині відмови у задоволенні позовних вимог на суму 86 002 727, 17 грн, у тому числі 39 141 333,18 грн пені, 10 652 874,75 грн 3 % річних, 36 208 519, 24 грн інфляційних втрат, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, стягнувши з Відповідача на користь Позивача борг у загальній сумі 86 002 727, 17 грн, у тому числі 39 141 333,18 грн пені, 10 652 874,75 грн 3 % річних, 36 208 519, 24 грн інфляційних втрат.
4. Доводи Скаржника, викладені у касаційній скарзі
4.1. Судові рішення прийняті з порушенням норм частини другої статті 11, статей 74, 76, 77, 86, 238 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
4.2. Суди попередніх інстанцій розглядаючи цю справу, не врахували СПР № № 2946, 3042, 3307, 3490.
4.3. Суди попередніх інстанцій застосували статті 618, 627, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду:
-від 21.11.2019 у справі № 902/517/18: "Також судова колегія не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що відповідач може здійснити розрахунок перед позивачем за умовами договору лише через поточний рахунок із спеціальним режимом використання в межах коштів, передбачених нормативом перерахування коштів, затверджених НКРЕКП, оскільки абзацом 2 пункту 6.2 Договору передбачено, що за наявності заборгованості за попередні періоди покупець (відповідач) перераховує кошти з поточного рахунка на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця (позивача). Фактично поза увагою суду апеляційної інстанції залишилися доводи скаржника про те, що відповідач не обмежувався в здійсненні розрахунків лише рахунками зі спеціальним режимом використання, а тому він мав передбачену Договором можливість сплатити заборгованість власними коштами та міг впливати на стан розрахунку";
-від 22.11.2019 у справі № 916/2286/18: "4.10. Водночас як свідчать матеріали справи, суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат, які AT "НАК "Нафтогаз України" нарахувало за період із листопада 2017 року по лютий 2018 року у зв`язку із порушенням відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати поставленого природного газу, виходили з того, що у цьому випадку строки та порядок здійснення розрахунків споживача за поставлений природний газ визначатимуться згідно з Порядком від 04.03.2002 № 256 яким, як зазначили суди, змінено умови договору від 20.10.2017 у частині порядку та строків розрахунку за природний газ"
"...4.11. Отже, Порядок від 04.03.2002 № 256 визначає механізм фінансування із Державного бюджету України видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату, зокрема, природного газу у визначені умовами цього Порядку строки (пункти 5-7 Порядку). ..."
"...4.13. Проте суди попередніх інстанцій обмежилися посиланням на застосування до спірних правовідносин положень Порядку від 04.03.2002 № 256, згідно з яким, як зауважили суди, змінено умови договору від 20.10.2017 у частині порядку та строків розрахунку за природний газ, і не навели правового обґрунтування такого висновку із зазначенням відповідної норми та встановлених відповідних обставин справи.
Суди попередніх інстанцій не спростували доводів AT "НАК "Нафтогаз України" стосовно того, що положення Порядку від 04.03.2002 № 256 у наведеному випадку не застосовуються, цей Порядок не передбачає механізму автоматичного перерахування коштів підприємствам-учасникам постачання природного газу тепловим організаціям, а також стосовно того, що AT "НАК "Нафтогаз України" не має прямого відношення до відносин між КП "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" та державою, зокрема щодо фінансування із Державного бюджету України видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів із виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг і житлових субсидій населенню. Суди також не надали оцінки доводам AT "НАК "Нафтогаз України", що положення Порядку від 04.03.2002 № 256 (у редакції, чинній з 01.01.2018) не регулюють господарських правовідносин між сторонами, які виникли до набрання цією редакцією чинності, оскільки цей Порядок не містить застереження про поширення його дії на правовідносини, що склалися до 01.01.2018...".
- від 28.11.2019 у справі № 925/74/19: "...4.44. Отже, Порядок від 04.03.2002 № 256 визначає механізм фінансування із Державного бюджету України видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату, зокрема, природного газу у визначені умовами цього Порядку строки (пункти 5-7Порядку)...."
"...4.48. Проте суди попередніх інстанцій обмежилися посиланням на застосування до спірних правовідносин положень Порядку від 04.03.2002 № 256, згідно з яким, як зауважили суди, змінено умови договору у частині порядку та строків розрахунку за природний газ, і не навели правового обґрунтування такого висновку із зазначенням відповідної норми та встановлених відповідних обставин справи.
4.49. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що посилання AT "НАК "Нафтогаз України" про невиконання відповідачем зобов`язання протягом тривалого періоду, що потягло порушення, безпосередньо пов`язано з необхідністю дослідження судами питання щодо дотримання виконання Порядку від 04.03.2002 № 256, який визначає механізм фінансування із Державного бюджету України видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату, зокрема, природного газу у визначені умовами цього Порядку строки (пункти 5-7 Порядку).
4.50. Суди попередніх інстанцій також не спростували доводів AT "НАК "Нафтогаз України" стосовно того, що положення Порядку від 04.03.2002 № 256 у наведеному випадку не застосовуються.
4.51. Суди також не надали оцінки доводам AT "НАК "Нафтогаз України", що положення Порядку від 04.03.2002 № 256 (у редакції, чинній з 01.01.2018) не регулюють господарських правовідносин між сторонами, які виникли до набрання цією редакцією чинності, оскільки цей Порядок не містить застереження про поширення його дії на правовідносини, що склалися до 01.01.2018....";
- від 12.03.2019 у справі № 910/3657/18: "29. В порушення вимог статей 86, 236, 269, 282 ГПК України судами попередніх інстанцій помилково залишено поза увагою та не відхилено доводи скаржника про те, що хоча визначений Порядком №256 (в редакції, чинній з 01.01.2018) правовий механізм передбачає можливість Товариства у 2018 році розрахуватися з Компанією за заборгованість, існуючу станом на 01.01.2018 за пільгами та житловими субсидіями населенню за попередній період, проте жодного посилання на можливість включення до обсягу асигнувань, виділених державою, боргів за договорами між суб`єктами господарювання, які виникли в період до 01.01.2018, і які не є боргами за пільги та житлові субсидії населенню, порядок №256 не містить. При цьому сума простроченої заборгованості за договором №16-087-ВТВ, на яку позивачем нараховані пеня, інфляційні втрати та 3% річних, не є боргом за пільгами та житловими субсидіями населенню, оскільки ПАТ "НАК "Нафтогаз України" не погоджувалося з цим у передбачений законом спосіб, а саме шляхом укладення у 2017 році (до 01.01.2018) обов`язкового у таких випадках спільного протокольного рішення на заборгованість у сумі 5 397 869,76 грн.
30. Крім того, судами не надано належної правової оцінки твердженням позивача про те, що використання відповідачем асигнувань, отриманих у 2018 році згідно з Порядком №256 (в редакції, чинній з 01.01.2018), з метою погашення боргу перед Постачальником, свідчить про власне волевиявлення Споживача щодо використання бюджетних коштів, однак не позбавляє Товариство обов`язку відшкодування втрат кредитора, пов`язаних з простроченням грошового зобов`язання;
31. Також судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи не спростовано доводи позивача про те, що положення Порядку №256 (в редакції, чинній з 01.01.2018) не регулюють господарських правовідносин між сторонами, які виникли до набрання нею чинності, оскільки цей Порядок не містить вказівки про розповсюдження його дії на правовідносини, що існували до 01.01.2018 та які відмінні від боргових зобов`язань по пільгам і субсидіям населення. Колегія з цього приводу зауважує, що наведене випливає з принципу незворотності дії закону в часі, визначеного частиною 2 статті 5 ЦК України.
32. Разом з тим оскаржувані судові рішення не містять належного обґрунтування того, яким чином та з яких підстав з огляду на втрату чинності з 01.01.2018 спеціального нормативного механізму оформлення спільними протокольними рішеннями розрахунків між сторонами, якими (рішеннями) раніше змінювалися порядок та строки цих розрахунків, суди дійшли передчасного висновку про зміну порядку та строку розрахунків щодо заборгованості у сумі 5397869,76 грн. за договором №16-087-ВТВ згідно з Порядком №256 (в редакції, чинній з 01.01.2018), який в дійсності відповідних положень не містить.
33. За таких обставин Верховний Суд вважає, що судами попередніх інстанцій не спростовано аргументи скаржника про те, що, встановлений постановою КМУ №256 порядок не передбачає зміну порядку та строків здійснення розрахунків між сторонами, а встановлює виключно порядок зарахування отриманих відповідачем бюджетних коштів на рахунки кредитора, тому порушення державою обов`язку перед надавачами послуг щодо розрахунків не звільняє останніх від відповідальності перед постачальниками енергоносіїв за прострочення виконання договірних зобов`язань.".
Отже, на думку Скаржника, у вказаних справах Суд дійшов висновку, що порядок перерахування коштів, визначений постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 "Про затвердження Порядку фінансування місцевих бюджетів і здійснення заходів з виконання програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" (далі - Порядок № 256) не передбачає зміну порядку і строків здійснення розрахунків між сторонами, а підстави звільнення від обов`язку сплати пені та відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України у випадку здійснення розрахунків в порядку вказаної постанови можуть бути узгоджені лише сторонами у договорі. Однак такі умов укладений сторонами Договір не містить.
4.4. Сторони у Договорі передбачили обов`язок Відповідача за відсутності або несвоєчасності надходження грошей через рахунок із спеціальним режимом використання, сплачувати власними коштами в строки, передбачені Договором, отже Відповідач міг впливати на стан розрахунку, тому висновок судів про вчинення останнім всіх залежних від нього дій для належного виконання умов Договору є хибним. Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 904/1210/18, постановах від 21.11.2019 у справі № 902/517/18, від 21.02.2018 у справі № 910/16072/16, від 17.04.2018 у справі № 918/1395/15, від 12.06.2018 у справі № 922/1010/16.
4.5. Заборони проводити розрахунки між продавцем та постачальником газу шляхом перерахування коштів з поточних рахунків на рахунки із спеціальним режимом використання не передбачено ні Порядком № 792, ні іншими нормативними актами (Алгоритм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладено спеціальні обов`язки, затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2516).
4.6. Суди попередніх інстанцій проігнорували ту обставину, що із загальної суми поставленого природного газу у розмірі 2 149 836 802, 54 грн відповідно до Порядку № 256 сплачено 187 872 249, 59 грн; відповідно до Порядку № 20 сплачено 899 265 808, 79 грн, отже різниця у 1 062 698 744, 16 грн сплачена Відповідачем власними коштами з рахунків із спеціальним режимом відповідно до Постанови № 792, що вбачається з витягу за операціями за Договором, отже ці кошти не могли змінювати строків та порядків розрахунків за Договором, а суд мав дослідити ці обставини та виокремити суми, які були сплачені в інший спосіб ніж на підставі Порядків № 256, № 20.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи 10.11.2020
5.1. 09.11.2020 Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, прийняті у справі судові рішення залишити без змін.
5.2. Відповідач зазначає, що рішення про відмову у задоволенні позову суд не мотивували зміною порядку та строків розрахунку між сторонами згідно з Порядками № 256 та № 20, а висновки судів не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду, на які посилається Скаржник.
5.3. Вказує, що суди виходили з того, що Відповідач належним чином виконував умови СПР, розрахунки проведені у повному обсязі, що свідчить про відсутність підстав для нарахування та стягнення з нього сум пені, інфляційних та річних, які нараховані Позивачем на суми, сплачені за спільним протокольними рішеннями.
5.4. Відповідач посилається на те, що в апеляційній скарзі Позивач зазначав іншу суму як сплачену Відповідачем власними коштами, що відрізняється від суми, зазначеної у касаційній скарзі.
5.5. Зазначає, що під час підписання спільних протокольних рішень не було визначено конкретних місяців, за які передбачається перерахування коштів за природний газ, тому визначений порядок оплати не надає можливості визначити певний конкретний період дії Договору, яким повинна погашатися заборгованість відповідно до СПР і, відповідно, встановити правильність і обґрунтованість проведеного Позивачем розрахунку штрафних санкцій неможливо. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 18.08.2020 у справі № 902/517/18.
5.6. Відповідач стверджує, що Скаржник, посилаючись на оскарження ним судових рішень лише в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення штрафних санкцій, нарахованих на оплати, які проводилися власними коштами, надає відповідний розрахунок, однак касаційна скарга не містить жодного обґрунтування щодо неможливості подання цього розрахунку під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій.
5.7. 17.11.2020 Відповідач подав клопотання, в якому просить закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Компанії у цій справі відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 296 ГПК України, яке Суд відхиляє, оскільки не вбачає підстав для закриття касаційного провадження за поданою Позивачем касаційною скаргою, передбачених вказаними положеннями.
6. Розгляд справи Судом
6.1. Ухвалою Верховного Суду від 26.10.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Компанії на рішення Господарського суду Закарпатської області від 27.11.2019 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.05.2020; призначено розгляд справи у судовому засіданні на 17.11.2020.
7. Встановлені судами обставини
7.1. 28.10.2016 між Компанією (продавець) і Товариством (покупець) укладено Договір, за умовами пункту 1.1 якого продавець зобов`язався передати покупцеві у 2016-2017 роках природний газ, а покупець - прийняти та оплатити його на умовах цього договору.
7.2. Відповідно до пункту 1.2 Договору природний газ, що передається за цим договором, використовується покупцем для постачання побутовим споживачам.
7.3. За змістом пунктів 2.1, 2.2 Договору продавець передає покупцеві з 01.10.2016 по 31.03.2017 (включно) природний газ обсягом до 519 300,000 тис. м3 (за місяцями). Обсяги природного газу, які планується передати згідно з цим договором, можуть змінюватися сторонами протягом місяця поставки в установленому порядку.
7.4. Згідно з пунктом 3.2 Договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці купівлі-продажу, оформлюється актом приймання-передачі.
7.5. Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу (пункт 5.3 Договору).
7.6. У пункті 6.1 Договору сторони узгодили такі умови:
- оплата за газ здійснюється покупцем виключно коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця купівлі-продажу газу;
- остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ, крім фактично переданого природного газу, визначеного абзацом 3 цього пункту, здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу;
- остаточний розрахунок з оплати вартості придбаного природного газу на суму наданих побутовим споживачам пільг, субсидій та компенсацій проводиться за процедурою, визначеною Порядком від 11.01.2005 № 20 і має бути здійснений протягом 90 днів з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу. У разі, якщо продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів, які перевищують цей 5-денний строк;
- вартість фактично переданого природного газу, яка підлягає сплаті грошовими коштами за процедурою, передбаченою абзацом 3 цього пункту, визначається на підставі актів звіряння розрахунків (у тому числі коригуючих актів) за відповідний місяць, підписаних покупцем і розпорядником коштів місцевого бюджету, оригінали яких надаються покупцем продавцеві до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу;
- у разі ненадання покупцем продавцеві до 25 числа (включно) передбачених в абзаці 4 цього пункту актів звіряння розрахунків за відповідний місяць, остаточний розрахунок за весь фактично переданий у відповідному місяці купівлі-продажу природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу;
- покупець зберігає за собою право надати акт звіряння розрахунків, передбачений в абзаці 4 цього пункту, до закінчення 90 (дев`яностого) дня, що відраховується з 1 числа місяця, який настає за місяцем, в якому здійснено купівлю-продаж природного газу. При цьому у випадку, якщо покупець надасть продавцеві передбачений абзацом 4 цього пункту акт звіряння пізніше 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу, але до закінчення 90 днів, що відраховуються з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу, то розрахунок за придбаний покупцем газ у частині суми, зазначеної в такому акті звіряння, буде здійснюватися в порядку, передбаченому абзацом 3 цього пункту, але з такими особливостями. З дати надання продавцеві покупцем зазначеного вище акта звіряння припиняється нарахування продавцем неустойки, 3 % річних а також інфляційних втрат на суму, зазначену в такому акті звіряння, на період з дати надання акта звіряння продавцеві та до закінчення 90 днів, що відраховуються з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу. Остаточний розрахунок за придбаний покупцем природний газ у частині, що підлягає оплаті за процедурою, передбаченою Порядком № 20, має бути здійснений до закінчення 90 (дев`яностого) дня, що відраховується з 1 числа місяця, який настає за місяцем, в якому була здійснена купівля-продаж природного газу, за винятком випадків, коли продавець протягом 5 робочих днів із дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, то зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів, які перевищують цей 5-денний строк;
- покупець може ініціювати проведення розрахунку за придбаний природний газ за процедурою, передбаченою Порядком № 20 і після спливу 90-денного строку, передбаченого абзацом 3 цього пункту;
- сторони погодили, що підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ відповідно до Порядку № 20 не змінює строків та умов розрахунків за цим договором, за винятком випадків, коли продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, у такому разі зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів, які перевищують цей 5-денний строк.
7.7. Згідно з умовами пункту 6.2 Договору оплата за природний газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕКП.
7.8. Відповідно до пунктів 7.1 і 7.2 Договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором. У разі невиконання покупцем вимог пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день його прострочення.
7.9. На виконання умов договору купівлі-продажу природного газу №16-409-Н від 28.10.2016 продавець передав, а покупець отримав природний газ власного видобутку виключно для постачання побутовим споживачам на загальну суму 2 149 836 802,54 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (знаходяться у матеріалах справи).
7.10. Товариство здійснило оплату за спожитий газ у сумі 2 149 836 802,54 грн, що підтверджено і відображено у довідках про операції та довідці про сальдо за період з 01.01.2016 по 31.01.2018.
7.11. Між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Закарпатській області, Департаментом фінансів в Закарпатській області, Товариством і Компанією з метою погашення взаємної заборгованості укладено СПР про організацію взаєморозрахунків за природний газ і теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України на загальну суму 974 741 896,93 грн.
7.12. У СПР сторони погодили, що предметом таких рішень є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій".
7.13. Розділом 3 СПР передбачено, що з метою реалізації СПР сторони зобов`язуються забезпечити подання до органів Державної казначейської служби належним чином оформлених спільних протокольних рішень та платіжних доручень згідно з Порядком проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання та електроенергію, затвердженим наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015 № 493/688; перерахувати кошти наступній стороні, а остання сторона (НАК "Нафтогаз Україна") - до загального фонду Державного бюджету України або на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше наступного дня після їх зарахування на рахунок; оперативно обмінюватись наявною інформацією, виходячи з принципів взаємних інтересів у процесі реалізації цього спільного протокольного рішення забезпечити проведення розрахунків відповідно до цього спільного рішення та з урахуванням укладених договорів на розрахунково-касове обслуговування, якими може передбачатися, що у разі несвоєчасного надання учасниками розрахунків платіжних документів органи Державної казначейської служби України своїм платіжним дорученням можуть самостійно перераховувати кошти за схемою, передбаченою спільним протокольним рішенням.
7.14. Розділом 4 СПР визначено, що сторони, які підписали спільні протокольні рішення, несуть відповідальність за недотримання вимог постанови Уряду від 11.01.2005 №20 та Порядку проведення розрахунків і невиконання своїх зобов`язань за спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків відповідно до законодавства України.
7.15. Згідно з пунктом 5.2 спільних протокольних рішень вони набирають чинності з моменту їх підписання всіма сторонами й діють до повного виконання сторонами зобов`язань за ними.
7.16. Суди встановили, що лише частина спожитого газу споживалася пільговиками та підлягала оплаті за спільними протокольними рішеннями. Інша частина коштів у сумі 1 175 094 905,51 грн оплачувалася Товариством через розподільчий рахунок із спеціальним режимом використання у відповідності до вимог пункту 6 статті 11 Закону України "Про ринок природного газу", Положення № 758, Постанови № 792, Постанови НКРЕКП від 30.09.2015 №2516 "Про затвердження Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки".
7.17. Відповідач належним чином виконував умови спільних протокольних рішень, розрахунки проведені у повному обсязі.