ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 761/33562/18
провадження № 51-6247км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Фоміна С.Б.,
суддів Ковтуновича М.І., Луганського Ю.М.,
за участю:
секретаря
судового засідання Письменної Н.Д.,
прокурора Єременка М.В.,
засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
захисника Охріменка В.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року, постановлену у кримінальному провадженні за обвинуваченням:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Вишгорода Київської області, жителя того ж міста ( АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 185 Кримінального кодексу України (далі - КК);
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця міста Вишгорода Київської області, жителя того ж АДРЕСА_2, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 185 КК;
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця міста Вологди Російської Федерації, жителя АДРЕСА_3, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 185 КК.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 02 квітня 2019 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 визнано винуватими у вчиненні злочину, передбаченого частиною 5 статті 185 КК, та призначено покарання: ОСОБА_1 - із застосуванням статті 69 КК, у виді позбавлення волі на строк 5 років; ОСОБА_2 - із застосуванням статті 69 КК, у виді позбавлення волі на строк 5 років; ОСОБА_3 - із застосуванням статті 69 КК, у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі статті 75 КК ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.
На підставі статті 77 КК ухвалено не застосовувати до ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 додаткове покарання у виді конфіскації майна.
За вироком суду ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 11 березня 2018 року о 04 год 40 хв, діючи за попередньою змовою разом із невстановленою особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, з метою досягнення спільного умислу, направленого на таємне викрадення чужого майна, проникли до квартири АДРЕСА_4, звідки таємно викрали належне потерпілому ОСОБА_4 майно, на загальну суму 2 149 289, 03 грн.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року вирок місцевого суду залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор не погоджується із судовим рішенням, просить його скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосовування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.
В обґрунтування своїх вимог стверджує, що апеляційним судом належним чином не розглянуто доводів апеляційних скарг сторони обвинувачення, зокрема щодо неправильного застосування місцевим судом закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 покарання тяжкості злочину та особам засуджених внаслідок м`якості.
Стверджує, що апеляційний суд не врахував відсутності у справі обставин, які би давали процесуальні можливості призначити засудженим покарання нижче від найнижчої межі, передбаченою санкцією частини 5 статті 185 КК, та звільнити їх від відбування покарання з випробуванням на підставі статті 75 КК.
Також, на думку прокурора, залишено поза увагою апеляційного суду порушення, допущені місцевим судом, який, призначаючи покарання за особливо тяжкий корисливий злочин додаткового покарання, визначеного санкцією статті Особливої частини КК, не застосував, що суперечить приписам статті 59 цього Кодексу.
Стверджує, що місцевий суд помилково визнав обставиною, яка пом`якшує призначене покарання - щире каяття засуджених, так як матеріали кримінального провадження не містять відомостей про те, що у вчиненому вони розкаялися, критично оцінюють свою протиправну поведінку та готові понести відповідальність, передбачену Законом.
Вищевикладених порушень апеляційний суд не усунув, а тому ухвала цього суду вимогам статті 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) не відповідає.
У запереченні на касаційну скаргу прокурора захисник Охріменко В.В., стверджує, що рішення про призначення його підзахисним покарання із застосуванням положень частини 1 статті 69 КК, а також про звільнення їх від відбування покарання з випробуванням належним чином вмотивоване, а тому не вбачає підстав для скасування судового рішення, як на тому наполягає скаржник.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор Єременко М.В. просив касаційну скаргу задовольнити, ухвалу апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції з підстав, викладених у ній. Зазначає, що судами невірно встановлені обставини, які пом`якшують покарання, Вважає, що визнання вини є лише спробою пом`якшити покарання, а не щиросердним каяттям. Засудженні не викрили четвертого співучасника. Апеляційний суд не навів достатніх підстав, чому він вважає висновки суду першої інстанції правильними.
Захисник Охріменко В.В. вважає, що сторона обвинувачення своєю касаційною скаргою по суті не визнає дискреційні повноваження суду. Зазначає, що апеляційний суд належним чином перевірив правильність застосування місцевим судом положень статтей 69, 75 КК. Просив відмовити у задоволенні касаційної скарги прокурора і залишити ухвалу суду апеляційної інстанції без зміни. Крім того, вказав, що прокурор, який подав касаційну скаргу, не брав участі у розгляді у суді першої інстанції, де обвинувачені беззаперечно визнали свою винуватість і висловили щирий жаль щодо скоєного, а потерпілий не наполягав на позбавленні їх волі. Захисник також надав відповіді на адвокатські запити до органу пробації, зі змісту яких вбачається, що засудженні на теперішній час виконують вимоги статті 76 КК.
Засуджені ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 заперечили проти задоволення касаційної скарги, запевнили, що їх виправлення можливе без реального застосування міри покарання у виді позбавлення волі.
Інших учасників судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.