Постанова
Іменем України
26 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 162/422/18
провадження № 61-10326св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Любешівська селищна рада Любешівського району Волинської області,
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 07 лютого
2019 року в складі судді Гордійчука В. М. та постанову Волинського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року в складі колегії суддів:
Шевчук Л. Я., Грушицького А. І., Данилюк В. А.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Любешівської селищної ради Любешівського району Волинської області, третя особа - ОСОБА_2, про визнання права власності на земельну ділянку за набувальною давністю.
Позовна заява мотивована тим, що навколо будинку ОСОБА_1 за місцем його проживання на АДРЕСА_1 знаходиться земельна ділянка для ведення особистого селянського підсобного господарства площею 1,25 га, яка фактично перебуває у користуванні його родини у таких контурах і такої площі від початку 20-х років минулого століття.
Частину цієї ділянки площею 0,85 га надано у приватну власність матері дружини позивача - ОСОБА_3, після смерті якої право власності на цю земельну ділянку площею 0,85 га у порядку спадкування перейшло до його дружини - ОСОБА_4
Інша частина цієї земельної ділянки площею 0,4 га на АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 залишилася
у постійному користуванні позивача. На вказаній земельній ділянці
ОСОБА_1 посадив дерева, огородив її, посіяв зернові рослини, використовував і використовує земельну ділянку за цільовим призначенням з дотриманням відповідних норм законодавства. Крім цього, позивач сплатив орендну плату за користування землею.
Будь-які права інших осіб на вказану земельну ділянку ОСОБА_1 порушені не були. Сусіди та уповноважені органи, які знали про користування позивачем спірною земельною ділянкою, не порушували питання про її самовільне використання. Отже, позивач користується спірною земельною ділянкою більше 15 років.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просив визнати за ним право власності на земельну ділянку на АДРЕСА_1 за набувальною давністю.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Камінь-Каширського районного суду Волинської області
від 07 лютого 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не довів добросовісності, відкритості та безперервності користування спірною земельною ділянкою протягом 15 років, що може бути підставою для набуття права власності на цю земельну ділянку за набувальною давністю.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Волинського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що подана позивачем довідка податкової інспекції про те, що ОСОБА_1 сплатив платіж 18010900 "Орендна плата з фізичних осіб"
у розмірі 90 грн не є доказом сплати податку за оренду саме спірної земельної ділянки.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, справу направити на новий розгляд до місцевого суду, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалене без з`ясування всіх обставин справи, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог та які підтверджені зібраними у справі доказами. Апеляційний суд не провів належної оцінки встановлених обставин.
Місцевий суд безпідставно визнав неналежними подані позивачем докази,
а саме: фотографії спірної земельної ділянки, лист-звернення до депутатів селищної ради, довідку податкової інспекції про сплату орендної плати, довідки органу місцевого самоврядування про користування родиною позивача земельними ділянками, інвентаризаційну книгу сільської ради та копію паспорта позивача. Суд апеляційної інстанції помилково розглянув справу без участі позивача, який з об`єктивних причин (перебував за межами Волинської області) не мав можливості особисто приймати участь у судовому засіданні, про що належним чином повідомив суд.
Доводи інших учасників справи
Любешівська селищна рада Любешівського району Волинської області подала до суду відзив на касаційну скаргу, зазначивши, що суди відповідно до вимог закону дослідили зібрані у справі докази, надали їм відповідну правову оцінку, а також дійшли правильного та обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову. Разом з тим, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, тому доводи касаційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків судів.
Інший учасник справи не скористався своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направив.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2019 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.
27 вересня 2019 року справу передано до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що рішенням Бірківської сільської ради народних депутатів Любешівського району Волинської області від 08 листопада 1991 року
ОСОБА_3 надано у довічне успадкування, володіння та ведення особистого підсобного господарства земельну ділянку площею 1,75 га, зокрема 1,6 га сільськогосподарських угідь, 0,7 га ріллі та 0,5 га за межами села.
Рішенням Любешівської селищної ради Любешівського району Волинської області від 02 квітня 1996 року ОСОБА_3 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,85 га.
Рішенням Бірківської сільської ради Любешівського району Волинської області від 12 жовтня 2009 року дружині позивача - ОСОБА_4 , у порядку спадкування передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на АДРЕСА_1 та 0,6 га для ведення особистого селянського господарства біля житлового будинку.
Право власності та право постійного користування на земельну ділянку на АДРЕСА_1 за дружиною позивача - ОСОБА_4 , не зареєстроване.
Рішеннями Любешівської селищної ради Любешівського району Волинської області від 23 травня 2018 року та від 25 червня 2018 року відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1, оскільки рішенням цього ж органу місцевого самоврядування від 23 лютого 2018 року ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтованою площею 0,25 га за вказаною вище адерсою.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду в оскаржуваній частині відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Умови набуття права власності за набувальною давністю передбачені
у статті 344 ЦК України.
Згідно з вимогами частини першої та другої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом.
Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.