Постанова
Іменем України
18 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 762/2197/17
провадження № 61-9554св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Усика Г. І. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач, відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1,
відповідач, позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2,
третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Столиця",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 09 грудня 2019 року у складі судді Яценко Н. О. та постанову Київського апеляційного суду від 17 червня 2020 року у складі колегії суддів: Фінагеєва В. О., Кашперської Т. Ц., Яворського М. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до
ОСОБА_1 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Столиця" (далі - ТОВ "ІБК "Столиця"), про поділ майна подружжя.
Зустрічні позовні вимоги мотивував тим, що ОСОБА_1 у первісній позовні заяві заявила вимоги про поділ лише частини майна, яке було набуто сторонам за час шлюбу.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанції
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 09 грудня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Ухвала суду першої інстанції обгрунтована посиланням на наявність, визначених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України, підстав для залишення первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя без розгляду, у зв`язку з неявкою у судове засідання належним чином повідомленого позивача чи її представника.
Постановою Київського апеляційного суду від 17 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 09 грудня 2019 року залишено без змін.
Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1, ухвала суду є законною та обгрунтованою, а тому відсутні підстави для її скасування. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що вона не була належним чином повідомлена про розгляд справи, призначений на 10 жовтня 2019 року та на 09 грудня 2019 року, не заслуговують на увагу, оскільки про дату, час та місце зазначених судових засідань був належним чином повідомлений її представник Студзінський М. А., що в силу вимог статті 130 ЦПК України, свідчить про належне повідомлення позивача про розгляд справи.
Апеляційний суд також урахував, що згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 22 травня 2019 року № 310/12817/13, процесуальний закон не вказує на необхідність урахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Правове значення в такому випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання, та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.
Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справи
У червні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій вона просила ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 09 грудня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 червня 2020 року скасувати, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 обгрунтована посиланняим на те, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов помилкового висновку про те, що вона була належним чином повідомленою про розгляд справи, призначеної на 10 жовтня 2019 року та на 09 грудня 2019 року, зважаючи на проінформаваність її представника Студзінського М. А. про розгляд справи у вказані дати. У цьому контексті суд першої інстанції не урахував, що строк дії її договору з адвокатом Студзінським М. А. про надання правової допомоги закінчився 31 грудня 2017 року, а тому у суду були відсутніми будь-які правові підстави для відправлення йому поштової коренспонденції у вказаній справі. Про наявність зазначених обставин її представник ОСОБА_4 повідомляв під час розгляду апеляційним судом скарги на оскаржувану ухвалу суду першої інстанції. З огляду на наведене, вважала помилковими висновки судів попередніх про те, що повідомлення про дату, час та місце судового засідання представника Студзінського М. А., є її належним повідомленням про дату, час та місце судового засідання.
Необгрунтоване залишення без розгляду її позову до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя призвело до позбавлення її права на справедливий суд, що свідчить про порушення судами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Ухвалою Верховного Суду від 20 липня 2020 року відкрито касаційне провадження на підставі частини другої статті 389 ЦПК України.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з таких підстав.
Залишення заяви без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи.
Згідно з частиною 5 статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки
позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним
про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку,
якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності,
і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України позов залишається без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.