Постанова
Іменем України
23 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 723/3193/19-ц
провадження № 61-11454св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - Сторожинецький районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Сторожинецький районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області, про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, скасування заборгованості за аліментами за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Чернівецького апеляційного суду від 01 липня 2020 року у складі колегії суддів: Литвинюк І. М., Владичана А. І., Половінкіної Н. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Сторожинецький районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області (далі - Сторожинецький РВ ДВС Головного ТУЮ у Чернівецькій області), про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, скасування заборгованості за аліментами.
Позовна заява мотивована тим, що рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 11 вересня 2014 року між ним і ОСОБА_2 розірвано шлюб, що був укладений 18 січня 2013 року. Також зазначеним судовим рішенням стягнуто з нього на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/3 частки його заробітку щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.
Хоча шлюб з ОСОБА_5 було розірвано, вони продовжували проживати однією сім`єю без реєстрації шлюбу, спільно виховували сина, вели спільне господарство, однак 08 січня 2019 року відповідач зібрала речі, переїхала проживати до своєї матері та подала до Сторожинецького РВ ДВС Головного ТУЮ у Чернівецькій області заяву про стягнення з нього заборгованості за аліментами за період з 2014 року.
Постановою старшого державного виконавця Сторожинецького РВ ДВС Головного ТУЮ в Чернівецькій області Кривко В. В. від 24 січня 2019 року відкрито виконавче провадження та складено розрахунок заборгованості, відповідно до якого розмір його заборгованості за аліментами на користь ОСОБА_5 становить 60 502,66 грн.
Позивач зазначав, що за період з січня 2019 року по даний час заборгованості за аліментами у нього немає, а сума заборгованості зі сплати аліментів, яка нарахована державним виконавцем, підлягає скасуванню, оскільки після розірвання шлюбу він з ОСОБА_5 помирились, фактично проживали однією сім`єю, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, сплачували комунальні платежі, разом із сім`єю відпочивали, брали спільну участь у вихованні сина, при цьому в основному він матеріально забезпечував сім`ю.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1, уточнивши позовні вимоги, просив суд: встановити факт спільного проживання однією сім`єю його та ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу у період з 18 грудня 2015 року до 08 січня 2019 року; скасувати заборгованість за аліментами в розмірі 60 502,66 грн на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 03 березня 2020 року у складі судді Пташник А. М. позов ОСОБА_1 задоволено.
Встановлено факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у період з 18 грудня 2015 року до 08 січня 2019 року.
Скасовано заборгованість за аліментами в розмірі 60 502,66 грн перед ОСОБА_5 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що належними та допустимими доказами підтверджено факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу у період з 18 грудня 2015 року до 08 січня 2019 року, й відповідачем вони не спростовані. ОСОБА_1 доведено той факт, що у період з 2015 року до січня 2019 року він брав активну участь у вихованні, належному матеріальному забезпеченні сина - ОСОБА_4, що є обставиною, яка має істотне значення для справи.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 01 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 03 березня 2020 року в частині скасування заборгованості за аліментами в розмірі 60 502,66 грн скасовано. У задоволенні цих позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
У решті рішення суду залишено без змін.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 2 310,00 грн витрат, понесених на сплату судового збору, та 7 605,20 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що сам факт спільного проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу не підтверджує ту обставину, що ОСОБА_1 у період з 2015 року до січня 2019 року приймав активну участь у належному матеріальному забезпеченні сина, та є обставиною, що має істотне значення для скасування заборгованості за аліментами, тобто рішення суду про стягнення аліментів ним не виконувалося.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржене судове рішення й залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставами касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, обґрунтовує необхідність відступлення від висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, що застосовано судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).
ОСОБА_2 судові рішення не оскаржила.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другоїсудової палати Касаційного цивільного суду від 25 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі й витребувано цивільну справу № 723/3193/19-ц з Сторожинецького районного суду Чернівецької області.
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання постанови Чернівецького апеляційного суду від 01 липня 2020 року відмовлено.
Надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено їм право подати відзив на касаційну скаргу.
У жовтні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 листопада 2020 року справу призначено судді-доповідачеві Луспенику Д. Д.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що апеляційний суд не врахував, що він не відмовлявся від додаткових витрат на дитину, у тому числі на ліки та лікування, про що є відповідні квитанції і сама ОСОБА_3 може це підтвердити. Під час надання пояснень в суді першої інстанції ОСОБА_3 сама визнала той факт, що більшу частину витрат на дитину ніс він. При цьому не заявлялися вимоги про додаткові витрати на дитину, а виключно скасування аліментів за попередній період, в який він фактично утримував дружину та дитину.
Суд першої інстанції, даючи законну та правову оцінку доказам у справі, дійшов до правильного висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки ним доведено факт того, що він з 2015 року по січень 2019 року проживав разом з відповідачем і брав активну участь у вихованні, належному матеріальному забезпеченні сина - ОСОБА_4, що є обставиною, яка має істотне значення. Проте суд апеляційної інстанції не звернув увагу, на те, що свідки підтвердили зазначений факт.
Крім того, апеляційний суд не взяв до уваги докази, які були ним подані до суду та знайшли обгрунтоване відображення в мотивувальній частині рішення суду першої інстанції, а саме: довідку Панківського старостинського округу Сторожинецького району Чернівецької області від 30 січня 2019 року № 152, акт обстеження житлово побутових умов від 30 січня 2019 року № 24, довідку Сторожинеиького ДНЗ "Сонечко" від 03 липня 2019 року № 191, фотографії, електронні документи та показання свідків, безпідставно надав перевагу показанням та поклав їх в основу судового рішення.
Також він не погоджується з висновками апеляційного суду щодо стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з договору про надання правової допомоги від 26 березня 2020 року за послуги передбачені цим договором клієнт сплачує 7 605,20 грн. Ця сума точно співпадає з розрахунком суми гонорару за надану правову допомогу, який підписаний через місяць 01 липня 2020 року, тобто 26 березня 2020 року сторони договору вже знали про кількість судових засідань та підготовлених процесуальних документів, тому, на його думку, договір про надану правову допомогу був фактично підписаний пізніше, ніж зазначено в договорі.
Апеляційна скарга була підписана безпосередньо ОСОБА_2 , доказів того, що її готував адвокат немає, вважає, що суд апеляційної інстанції стягнув з нього неспівмірно високий розмір витрат на правову допомогу.
Крім того, документ на підтвердження факту отримання адвокатом гонорару не надано.
Вважає, що суд вийшов за межі апеляційної скарги, порушивши норми статті 367 ЦПK України.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2020 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що оскаржена постанова апеляційного суду є законною і обґрунтованою, суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, надав належну правову оцінку доказам, наданим сторонами.
Крім того, ОСОБА_2 додала до відзиву розрахунок заборгованості за аліментами, згідно з яким з червня 2020 року до жовтня 2020 року позивач свідомо не сплачує аліменти, у зв`язку з чим вона змушена звертатись до суду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржене судове рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.