Постанова
Іменем України
23 листопада 2020 року
м. Київ
справа №643/8176/19
провадження № 61-6814св20
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - Ципліцький Дмитро Олегович,
відповідач - ОСОБА_3,
відповідач - ОСОБА_4,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Харківського апеляційного суду від 10 березня 2020 року, ухвалену у складі колегії суддів Сащенко І. С.,Коваленко І. П., Овсяннікової А. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на спадкове майно, в якому просив звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_5, померлій ІНФОРМАЦІЯ_1, в рахунок погашення вимог кредитора ОСОБА_1 у розмірі 628 408, 49 грн шляхом визнання за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позову посилався на те, що 15 березня 2010 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 було укладено договір позики. Позичальник позичені кошти не повернула, в результаті чого на підставі рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2011 року у справі № 2-2352/11 з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 стягнуто суму основного боргу за договором позики у розмірі 23 952 грн. Рішення набрало законної сили 03 січня 2012 року.
Вказане рішення суду ОСОБА_5 не виконала.
Позивач зазначав, що з урахуванням інфляційних витрат та штрафів загальний розмір заборгованості станом на 03 квітня 2016 року складає 418 662,78 гривень.
07 грудня 2015 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 було укладено договір позики, за яким остання отримала у позику 8 000 доларів США ( еквівалент 188 800 грн). З урахуванням зміни курсу валют загальний розмір заборгованості станом на 03 квітня 2016 року складав 209 745,71 гривень.
Вказану позику ОСОБА_5 теж не повернула.
Загальна сума боргу за двома договорами позики складала 628 408,49 грн.
ОСОБА_1 за договорами цесії отримав право вимоги за вказаними договорами.
Позивач зазначав, що оскільки боржник ОСОБА_5 померла, тому виконувати її зобов`язання мають спадкоємці в межах спадкового майна, а саме за рахунок спірної квартири, яка залишилась після смерті ОСОБА_5 .
У серпні 2019 року ОСОБА_1 надав до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій зазначив, що відповідачем по справі також є ОСОБА_4 .
У грудні 2019 року через канцелярію суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_1, в якій позивач просить визнати недійсним: договір позики між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від 15 березня 2010 року та договір позики між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 від 07 грудня 2015 року.
У січні 2020 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Ципліцького Д.О. звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова з заявою про забезпечення позову.
Необхідність забезпечення позову шляхом накладення заборони на відчуження квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що між сторонами виник спір про звернення стягнення на нерухоме майно за договором позики, тому подальше відчуження вказаного майна призведе до ускладнення захисту прав позивача, а невжиття заходів забезпечення може зробити неможливим чи утрудненим виконання рішення суду в разі задоволення позову .
Короткий зміст судових рішень
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 10 січня 2020 року у задоволені заяви ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи в задоволені заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції посилався на те, що до участі у справі не залучено співвідповідача, а саме ОСОБА_8 . Окрім того, суд посилався на неналежала посвідчення повноважень адвоката, а саме те, що в якості підтвердження повноважень представника не може бути наданий електронний ордер.
Постановою Харківського апеляційного суду від 10 березня 2020 року ухвалу Орджонікідзевського районного суду від 10 січня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким заяву про забезпечення позову задоволено.
Заборонено відчуження квартири АДРЕСА_1, що на праві власності належить ОСОБА_5 .
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що факт того, що ОСОБА_8 не залучено до участі у справі, не може бути підставою для відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, а ордер АХ №1003006 від 21 жовтня 2019 року є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта у даній справі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції та рух справи у суді касаційної інстанції
У квітні 2020 року ОСОБА_3 подав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного суду від 10 березня 2020 року.
Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Харківського апеляційного суду від 10 березня 2020 року та витребувано з Орджонікідзевського районного суду м. Харкова матеріали цивільної справи №643/8176/19.
У серпні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Скаржник просив суд оскаржувану постанову скасувати і залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що у позивача відсутні будь-які підстави вважати, що спірна квартира буде відчужена відповідачем, відповідно відсутня реальна загроза невиконання чи утруднення виконання судового рішення у разі задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 .
Окрім того, суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, а саме: приписи статті 149 та частини третьої статті 150 ЦПК України, за змістом яких заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами .
Доводи інших учасників справи
Відзив ОСОБА_1 мотивовано тим, що у суду апеляційної інстанції були наявні обґрунтовані підстави для вжиття відповідних заходів забезпечення позову, тому підстав для скасування оскаржуваної постанови немає.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 15 жовтня 2010 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 було укладено договір позики, відповідно до якого остання взяла у позику 23 952 грн.
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2011 року у справі № 2-2352/11 позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_5 задоволені. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 суму основного боргу за договором позики 23 952 грн. Рішення набрало законної сили 03 січня 2012 року.
07 грудня 2015 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 було укладено договір позики, за яким остання отримала у позику 8 000 доларів США ( еквівалент188 800 грн).
26 квітня 2018 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 було укладено договір про відступлення права вимоги відносно договору позики, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_5
26 квітня 2018 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 . Було укладено договір про відступлення права вимоги відносно договору позики, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .
Боржник ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після її смерті до спадкової маси увійшла квартира АДРЕСА_1 .
Спадкоємцями ОСОБА_5 є ОСОБА_3 та ОСОБА_4
04 січня 2019 року ОСОБА_1 в шестимісячний строк з моменту, коли кредитор дізнався про смерть боржника звернувся до спадкоємців ОСОБА_5 у межах спадкової справи 827/2016.
24 січня 2019 року на адресу спадкоємця ОСОБА_5 - ОСОБА_3 було направлено вимогу про необхідність задоволення вимоги кредитора ОСОБА_1 у розмірі 627 772, 06 грн шляхом одноразового платежу, яка не була отримана.
Станом на 28 лютого 2019 року свідоцтво про право на спадщину спадкоємцями не отримано.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.