ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 листопада 2020 року
м. Київ
справа №140/3180/19
адміністративне провадження №К/9901/16029/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Жука А.В., Калашнікової О.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргою Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2020 року (головуючий суддя - Довгополов О.М., судді: Гудим Л.Я., Святецький В.В.)
у справі №140/3180/19
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України
про скасування наказу та поновлення на роботі.
I. РУХ СПРАВИ
1. У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив:
- визнати протиправними та скасувати накази т.в.о. начальника Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 25 вересня 2019 року № 587 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" та від 25 вересня 2019 року № 184 о/с про звільнення зі служби в поліції з 27 вересня 2019 року;
- поновити на посаді заступника начальника - начальника відділу моніторингу та зонального контролю Волинського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України з 27 вересня 2019 року;
- зобов`язати нарахувати та виплатити грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 28 вересня 2019 року по час поновлення на службі;
- стягнути 10 000 грн моральної шкоди, завданої незаконним звільненням;
- стягнути судові витрати та витрати на професійну правову допомогу.
2. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
3. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про часткове задоволення позову.
4. Визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 25 вересня 2019 року № 587 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності".
5. Визнано протиправним і скасовано наказ Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 25 вересня 2019 року № 184 о/с "По особовому складу".
6. Поновлено на посаді заступника начальника - начальника відділу моніторингу та зонального контролю Волинського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України з 28 вересня 2019 року.
7. Стягнуто середній заробіток (грошове забезпечення) за час вимушеного прогулу з 28 вересня 2019 року до 26 травня 2020 року в сумі 64 771,30 грн.
8. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
9. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
10. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що наказом т.в.о. начальника Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 23 травня 2019 року № 98о/с на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 2 травня 2019 року у справі № 140/2625/18 скасовано наказ від 28 серпня 2018 року № 145о/с у частині звільнення позивача зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", з 31 серпня 2018 року. Поновлено ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді заступника начальника - начальника відділу моніторингу та зонального контролю Волинського управління з 1 вересня 2018 року та виплачено грошове забезпечення з 3 травня 2019 року.
11. Наказом начальника Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 7 червня 2019 року № 109о/с позивача відсторонено від виконання службових обов`язків (посади) з 29 травня до 29 липня 2019 року. Підстава: ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 травня 2019 року та від 4 червня 2019 року у справі № 161/3553/19.
12. Наказом начальника Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 2 серпня 2019 року № 144о/с позивача відсторонено від виконання службових обов`язків (посади) з 29 липня до 29 вересня 2019 року. Підстава: ухвала Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 липня 2019 року у справі № 161/3553/19.
13. 9 серпня 2019 року начальником Волинського управління Святченко В.М. подано начальнику Департаменту внутрішньої безпеки рапорт з проханням призначити службове розслідування за викладеними фактами порушення службової дисципліни підлеглим ОСОБА_1, а саме: під час перебування на займаній посаді свої посадові (функціональні) обов`язки не виконує, журнали обліку відвідувачів, рапортів про пророблену роботу та вручень повісток, запрошень отримувати відмовився; про результати проведеної роботи як усно так і письмово не доповідає, журнали не веде; контрольно-пропускний режим до адміністративного приміщення Управління не здійснює та зразки посвідчень, документи в осіб, які відвідують Управління, не перевіряє; не дотримується внутрішнього розпорядку.
14. Наказом начальника Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 30 серпня 2019 року № 535 з метою повної, всебічної та об`єктивної перевірки відомостей, викладених у рапорті від 9 серпня 2019 року щодо порушення службової дисципліни позивачем, призначено службове розслідування.
15. 25 вересня 2019 року затверджено висновок службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни позивачем, відповідно до якого відомості, що стали підставою для призначення службового розслідування, визнано такими, що зайшли своє підтвердження.
16. За вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні пунктів 1, 2, 4, 5, 8 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунктів 1, 2, 6 частини першої статті 18, статті 64 Закону України "Про Національну поліцію", абзаців 1, 2, 12 пункту 2 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 10 розділу ІІ посадових (функціональних) обов`язків та внутрішнього розпорядку співробітників Волинського управління, не інформуванні безпосереднього керівника про обставини, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, відсутності на службі без поважних причин більше трьох годин сумарно протягом робочого дня (прогул) 5 серпня 2019 року у період часу з 12.00 до 13.00 та з 15.30 до 18.00, 7 серпня 2019 року з 12.00 до 13.00 та з 16.15 до 18.00, 8 серпня 2019 року з 15.45 до 18.00, 9 серпня 2019 року з 15.55 до 16.45, більше трьох годин безперервно (прогул) 28 серпня 2019 року у період часу з 14.00 до 18.00, застосовано до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції.
17. Час відсутності ОСОБА_1 на службі без поважних причин 5 серпня 2019 року у період часу з 12.00 до 13.00 та з 15.30 до 18.00, 7 серпня 2019 року з 12.00 до 13.00 та з 16.15 до 18.00, 8 серпня 2019 року з 15.45 до 18.00, 9 серпня 2019 року з 15.55 до 16.45, 28 серпня 2019 року з 14.00 до 18.00 вважати прогулом.
18. Наказом т.в.о начальника Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 25 вересня 2019 року № 587 позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення із служби в поліції.
19. Наказом т.в.о начальника Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 25 вересня 2019 року № 184 о/с позивача звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію".
IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
20. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що факт невиконання позивачем своїх функціональних обов`язків в частині ведення журналу обліку доставлених, відвідувачів та запрошених до Волинського управління, вручення повісток та здійснення щоденної доповіді рапортом про пророблену роботу знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду. Відсутність відвідувачів та необхідності вручення повісток могла зумовити невнесення записів до відповідних журналів, однак журнал рапортів про пророблену роботу свідчить про те, що такі рапорти всупереч вимог посадових обов`язків позивачем щоденно не подавалися, що також підтверджується витягом з протоколу наради № 27 від 1 серпня 2019 року.
21. Матеріалами справи та показами свідків підтверджується та обставина, що позивач 5 серпня 2019 року у період часу з 12.00 до 13.00 та з 15.30 до 18.00, 7 серпня 2019 року з 12.00 до 13.00 та з 16.15 до 18.00, 8 серпня 2019 року з 15.45 до 18.00, 9 серпня 2019 року з 15.55 до 16.45, 28 серпня 2019 року з 14.00 до 18.00 був відсутній на робочому місці без поважних причин, що у свою чергу є порушенням внутрішнього розпорядку Волинського управління. Факт перебування позивача на території Головного управління Національної поліції у Волинській області після обіду 28 серпня 2019 року не підтверджує факт знаходження його на робочому місці в приміщенні Волинського управління, незважаючи на те, що обидва управління знаходяться в одній будівлі.
22. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про часткове задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що відповідно до посадових (функціональних) обов`язків позивача, визначених на час його відсторонення від виконання обов`язків за займаною посадою, основними завданнями було забезпечення контрольно-пропускного режиму та забезпечення контролю за відвідувачами. Відповідач не надав будь-яких доказів невиконання саме цих (основних) обов`язків. Ведення журналів є похідним обов`язком і відповідні записи у них здійснюються за необхідності, а відповідач не надав доказів наявності такої інформації.
23. Відповідно до пунктів 5, 8 статті 19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія та керівник враховують характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. Отже, одним з визначальних критеріїв для визначення виду дисциплінарного стягнення є характер проступку.
24. Неведення позивачем журналів та неподання щоденно рапортів про виконану роботу хоч і є порушенням службової дисципліни (за умови доведення таких фактів), проте з урахуванням відсутності доказів невиконання чи неналежного виконання основних завдань не може розцінюватися як грубе порушення та, відповідно, не може бути підставою для накладення найсуворішого виду дисциплінарного стягнення.
25. Надані відповідачем акти про відсутність позивача на робочому місці 5, 7, 8, 9 та 28 серпня 2019 року самі по собі не є належними та достатніми доказами підтвердження факту відсутності на робочому місці як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня. Також відповідачем не встановлено причини відсутності позивача, місця його перебування на час складення актів, а також не надано мотивованої оцінки його поясненням щодо причин відсутності.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
26. 30 червня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України про скасування постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2020 року з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права.
27. У касаційній скарзі скаржник посилається як на підставу касаційного оскарження на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
28. Вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права в результаті чого було зроблено безпідставний висновок що із всіх днів, на які було складено акти про відсутність позивача на робочому місці, лише з акту від 28 серпня 2019 року вбачається що він був відсутній більше трьох годин безперервно (з 14.00 до 18.00 годин), а в інші дні - 5, 7, 8 та 9 серпня 2019 року - менше трьох годин сумарно. У той же час 5 серпня 2019 року позивач був відсутній на службі сумарно 3 год 30 хв, а відсутність менше трьох годин сумарно вказує на систематичне порушення службової дисципліни.
29. Також апеляційним судом не спростовано встановлені судом першої інстанції та службовим розслідуванням обставини відсутності позивача на робочому місці без поважних причин 28 серпня 2019 року з 14.00 до 18.00 години, а також щодо невиконання своїх посадових (функціональних) обов`язків.
30. Невірний обрахунок апеляційним судом зафіксованих актами сумарних годин відсутності позивача на робочому місці суперечить положенням постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів".
31. Зазначає що апеляційним судом було порушено право відповідача на участь у судовому засіданні, передбачене статтею 44 КАС України, та відмовлено у задоволенні клопотань про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
32. Позивач відзив на касаційну скаргу не надіслав.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
33. Згідно з приписами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
34. Зі змісту ухвали Верховного Суду від 9 липня 2020 року слідує, що провадження у справі відкрито з підстав, визначених статтею 328 КАС України.
35. Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень визначаються статтею 242 КАС України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеного цим Кодексом.