ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 821/1685/16
адміністративне провадження № К/9901/2623/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мацедонської В.Е.
суддів: Данилевич Н.А., Шевцової Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Херсонській області
на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року (суддя - Хом`якова В.В.)
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року (головуючий суддя - Семенюк Г.В., судді: Потапчук В.О., Шляхтицький О.І.)
у справі № 821/1685/16
за позовом ОСОБА_1
до Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, начальника Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Хутковського Костянтина Валентиновича
про визнання бездіяльності незаконною та протиправною, та зобов`язання вчинити певні дії, -
в с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.
1. Короткий зміст позовних вимог.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Херсонській області (далі - відповідач-1), начальника Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Хутковського Костянтина Валентиновича (далі - відповідач-2), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив:
- визнати незаконними дії начальника Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Хутковського Костянтина Валентиновича щодо звільнення ОСОБА_1 04.11.2016 за власним бажанням з посади заступника начальника Скадовського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області,
- змінити дату та формулювання причин звільнення шляхом зобов`язання Головного територіального управління юстиції у Херсонській області внести запис до трудової книжки про звільнення з 02.11.2016 на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України та п. 3 ст. 86 Закону України "Про державну службу";
- зобов`язати Головне територіальне управління юстиції у Херсонській області виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку;
- зобов`язати Головне територіальне управління юстиції у Херсонській області виплатити ОСОБА_1 та членам його родини одноразову допомогу у розмірі місячного посадового окладу за новим місцем роботи та 25% на членів родини відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №255 від 02 березня 1998 року, статті 12 Закону України "Про оплату праці", статті 120 КзПП України.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року, яке було залишено без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року, позов задоволено частково:
- визнано незаконними дії начальника Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Хутковського Костянтина Валентиновича щодо звільнення ОСОБА_1 04.11.2016 за власним бажанням з посади заступника начальника Скадовського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області за ч. 3 ст. 86 Закону України "Про державну службу";
-змінено формулювання причин звільнення ОСОБА_1 шляхом зобов`язання Головного територіального управління юстиції у Херсонській області внести запис до трудової книжки ОСОБА_1 про звільнення з посади заступника начальника Скадовського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області 02.11.2016 на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України та ч. 3 ст. 86 Закону України "Про державну службу";
- зобов`язано Головне територіальне управління юстиції у Херсонській області виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку;
- в решті вимог відмовлено.
Приймаючи таке рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що дії начальника Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Хутковського Костянтина Валентиновича щодо звільнення ОСОБА_1 04.11.2016 за власним бажанням з посади заступника начальника Скадовського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області за ч. 3 ст. 86 Закону України "Про державну службу" є неправомірними, а тому наявні підстави для часткового задоволення позову.
Роботодавець не має права самостійно змінювати визначену працівником у заяві причину звільнення з роботи. Підставою для застосування ч. 3 ст. 86 КЗпП України є сам факт порушення трудового законодавства по відношенню до позивача, що спонукало останнього до розірвання трудового договору. Ураховуючи наявність підстав для звільнення позивача за ч. 3 ст. 38 КЗпП України, останньому має бути виплачена вихідна допомога в розмірі не менше тримісячного середнього заробітку.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень). Рух в касаційній інстанції.
У касаційній скарзі відповідач - 1, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає їх незаконними та необґрунтованими, а тому просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати в частині часткового задоволення позовних вимог та прийняти нове, яким відмовити в частковому задоволені позовних вимог ОСОБА_1, в решті рішення судів залишити без змін.
В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник вказує на те, що доводи позивача про систематичне невиконання керівником Головного територіального управління юстиції у Херсонській області законодавства про працю не заслуговують на увагу та не підтверджені належними доказами. Державна служба припиняється лише з підстав, визначених статтями 83-88 Закону України "Про державну службу". Законодавець передбачив можливість звільнення працівника за власним бажанням до закінчення двотижневого строку, в інший строк за взаємною домовленістю із суб`єктом призначення, якщо таке звільнення не перешкоджатиме належному виконанню обов`язків державним органом. Крім того, відповідно до КЗпП України, на які посилається позивач, дані положення також мали місце при розірванні трудового договору (стаття 38 КЗпП), однак для звільнення працівника за власним бажанням до закінчення двотижневого строку мали бути поважні причини, наприклад, переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або інвалідом І групи; вихід на пенсію, у т. ч. у зв`язку з інвалідністю; прийняття на роботу за конкурсом, а також інші поважні причини. Однак, у заяві ОСОБА_1 від 31.10.2016 не було вказано жодної із перелічених підстав, тому його заява залишена без задоволення. Також скаржник зазначає про те, що постанова Херсонського окружного адміністративного суду по справі №821/1309/16 набрала законної сили лише 30.05.2017, тобто на момент розгляду заяви про звільнення позивача підстави для звільнення відповідно до ст. 38 КЗпП України були відсутні. Як на підставу порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, скаржник вказує про те, що у резолютивній частині рішення суду першої інстанції (абзац 3) зазначено "п. 3 ст. 86 ЗУ "Про державну службу"", але ст. 86 ЗУ "Про державну службу" не містить п. 3.
Позивачем відзив на касаційну скаргу подано не було, що не перешкоджає перегляду рішень першої та апеляційної інстанцій.
Ухвалою Верховного Суду від 03 січня 2018 року відкрито провадження за касаційною скаргою головного територіального управління юстиції у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року у справі № 821/1685/16.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 21 червня 2019 №802/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Шарапи В.М., що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 21.06.2019 визначено новий склад суду: Шишов О.О. (головуючий суддя), Дашутін І.В., Мартинюк Н.М.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року №1788/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Шишова О.О., що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг.
За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи, адміністративна справа №821/1685/16 була передана на розгляд колегії суддів: Мацедонської В.Е. (суддя-доповідач), Данилевич Н.А., Шевцова Н.В.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджується доказами наявними в матеріалах справи, 13.09.2016 року Наказом №1870/1 начальника Головного територіального управління юстиції у Херсонській області позивача, який займав посаду заступника начальника Комсомольського районного відділу ДВС м. Херсон ГТУЮ у Херсонській області, переведено на посаду заступника начальника Скадовського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області.
ОСОБА_1 перебував у відпустці без збереження заробітної плати з 20.10.2016р. по 02.11.2016р. включно.
31.10.2016 року ОСОБА_1 подано заяву про звільнення з посади заступника начальника Скадовського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області на підставі ст. 38 КЗпП, в якій позивач просив негайно звільнити його з займаної посади, оскільки начальником Головного територіального управління юстиції у Херсонській області систематично порушується трудове законодавство відносно позивача, зокрема, у зв`язку з упередженим ставленням. В заяві зазначено, що позивач погодився на переведення до Скадовського РВ ДВС ГТУЮ у Херсонській області виключно за умови фактичного виходу з соціальної відпустки ОСОБА_2, і у разі якщо ОСОБА_2 знову забажає піти у соціальну відпустку, то просив повернути його на попередню посаду. ОСОБА_1 неодноразово подавалась заява про переведення на посаду начальника Корабельного (Комсомольського) райвідділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, оскільки начальник ОСОБА_2 знову пішла у соціальну відпустку, ці заяви не розглянуті. Крім того, ОСОБА_1 зазначив про невиплату йому допомоги відповідно до постанови КМУ № 255 від 02.03.1998, статті 12 Закону України "Про оплату праці", що спричиняє неможливість наймати житло у м. Скадовську, неможливість перевезення сім`ї. Також в заяві зазначено про те, що в трудовій книжці позивача не вчинений запис про перейменування Комсомольського райвідділу ДВС у Корабельний, а таким чином незаконно залишені без задоволення заяви про надання відпустки та переведення.
31.10.2016 за вих. 8-19/3063 Головне територіальне управління юстиції у Херсонській області повідомило позивача, що його заява про звільнення залишена без задоволення, тому як проходження та припинення державної служби, регулюється виключно Законом України "Про державну службу", зокрема статтею 5.
31.10.2016 року о 17 год. 48 хвил. позивачем подано нову заяву про звільнення його з посади з 02.11.2016 на підставі ст. 38 КЗпП України, та вказано, що підстави звільнення викладені в попередній заяві від 30.10.2016, яку подано до Головного територіального управління юстиції у Херсонській області 31.10.2016 вх. 5002, а саме у зв`язку з систематичним порушенням керівником управління трудового законодавства відносно позивача як працівника, так і державного службовця.
03.11.2016 року заступник начальника Скадовського РВ ДВС ГТУЮ у Херсонській області ОСОБА_1 не з`явився на роботі після закінчення відпустки, про що було складено відповідний акт від 03.11.2016 про відсутність працівника на робочому місці.
04.11.2016 року Наказом ГТУЮ у Херсонській області №2207/1 ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади 04.11.16 за власним бажанням відповідно до ч. 3 ст. 86 Закону України "Про державну службу" з припиненням державної служби. З наказом позивач ознайомлений 04.11.16.
Позивач вважає такі дії неправомірними, оскільки він не подавав заяви про звільнення за ч. 3 ст. 86 Закону України "Про державну службу", крім того дата звільнення 04.11.2016 не була узгоджена з позивачем, змінена відповідачами самовільно.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин)
Частина 2 статті 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами частини шостої статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
5. Кодекс адміністративного судочинства України.
Частина 2 статті 2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
6. Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень інших органів" від 02 червня 2016 року №1403-VIII (далі - Закон №1403-VIII)
Частиною першою статті 8 Закону №1403-VIII визначено, що державні виконавці, керівники та спеціалісти органів державної виконавчої служби є державними службовцями.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону №1403-VIII державні виконавці та інші працівники органів державної виконавчої служби, які є державними службовцями, призначаються на посади та звільняються з посад у порядку, встановленому Законом України "Про державну службу" з урахуванням особливостей, визначених законодавством.
7.Правовідносини у сфері державної служби регулюються Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII), який є спеціальним актом вищої юридичної сили в системі законодавства про державну службу та визначає особливості правового регулювання у цій сфері, а тому його положенням у процесі правозастосування надається перевага над положеннями Кодексу законів про працю України. При цьому, положення Кодексу законів про працю України застосовуються лише у випадку не урегульованості або неповної урегульованості трудових правовідносин осіб, які мають статус державного службовця.
Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби (частина 2 статті 1 Закону № 889-VIII).
Частинами 1, 2 статті 5 Закону № 889-VIII визначено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.