ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 806/2106/17
касаційне провадження № К/9901/38219/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Землепром"
на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2017 року (головуючий суддя - Семенюк М.М.)
та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Бучик А.Ю.; судді - Мацький Є.М., Шевчук С.М.)
у справі № 806/2106/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Землепром"
до Головного управління ДФС у Житомирській області
про скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
У липні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Землепром" (далі - ТОВ "Землепром"; позивач; товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Житомирській області (далі - ГУ ДФС у Житомирській області; відповідач; контролюючий орган), в якому просило скасувати рішення відповідача від 05 липня 2017 року № 81/06-30-12-01 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, а також зобов`язати ГУ ДФС у Житомирській області відновити в Реєстрі платників податку на додану вартість дані щодо товариства як платника податку на додану вартість.
Житомирський окружний адміністративний суд постановою від 17 серпня 2017 року в задоволенні позову відмовив.
Житомирський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 23 жовтня 2017 року залишив рішення суду першої інстанції без змін.
ТОВ "Землепром" звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2017 року, ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Зокрема, наголошує на тому, що відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ "Землепром" перебуває на обліку як платник податків у Житомирській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області, а не в ГУ ДФС у Житомирській області, а тому саме інспекція за місцем реєстрації мала право приймати рішення про анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість, а не відповідач.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 14 листопада 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Землепром".
Відзиву на касаційну скаргу від відповідача не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
14 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 05 липня 2017 року ГУ ДФС у Житомирській області прийнято рішення № 81/06-30-12-01 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ "Землепром" на підставі підпункту "г" пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) з огляду на подання податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2016 року, яка свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту, та неподання податкових декларацій з податку на додану вартість з липня 2016 року по травень 2017 року.
Відповідно до підпункту "г" пункту 184.1 статті 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.
Звертаючись із розглядуваним позовом до суду, товариство не заперечувало наявність правових підстав для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, передбачених підпунктом "г" пункту 184.1 статті 184 ПК України, а єдиною підставою позову визначало неправомірність прийняття оскаржуваного рішення ГУ ДФС у Житомирській області, а не інспекцією за місцем реєстрації позивача.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій із посиланням на Положення про Головне управлінням ДФС у Житомирській області, затверджене наказом Державної фіскальної служби України від 27 березня 2017 року № 202, дійшли висновку про те, що відповідач є уповноваженим контролюючим органом, який має право приймати рішення про анулювання реєстрації товариства як платника податку на додану вартість.
Верховний Суд наведені доводи судів не може визнати обґрунтованими з огляду на таке.
Відповідно до пункту 41.3 статті 41 ПК України повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України.
Розмежування повноважень і функціональних обов`язків контролюючих органів визначається законодавством України.