ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 821/977/17
адміністративне провадження № К/9901/41095/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів - Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року (колегія суддів: Семенюк Г.В., Потапчук В.О., Шляхтицький О.І.) у справі № 821/977/17 за позовом Міністерства оборони України до Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, Генічеської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії, третя особа - ОСОБА_1, про визнання незаконними та скасування рішень,
ВСТАНОВИВ:
В липні 2017 року Міністерство оборони України звернулося до суду з позовом до Генічеської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК), Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України (далі - ЦВЛК), за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_1, в якому просив суд:
- визнати незаконним та скасувати рішення, прийняте Генічеською міжрайонною МСЕК, в тій частині, якою встановлена причина інвалідності ОСОБА_1, яка зазначена в графі 9 довідок до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 10 ААВ №381222, 12 ААА № 018964, 12 ААА № 282790 - "поранення (контузія) та захворювання, так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії";
- визнати незаконним та скасувати рішення у вигляді протоколу № 1119 від 17.04.2014 Центральної військово-лікарської комісії Міноборони України, яким встановлено причинний зв`язок поранення ОСОБА_1 і захворювання, так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
В обґрунтування позову зазначено, що оскаржувані рішення є незаконними та підлягають скасуванню, оскільки прийнятті за відсутності належних доказів у підтвердження факту отримання військовослужбовцем поранення.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2017 року скасовано.
Ухвалено нову постанову, якою позов Міністерства оборони України задоволено повністю.
Визнано незаконним та скасовано рішення прийняте Генічеською міжрайонною медико-соціальною експертною комісією, в тій частині, якою встановлена причина інвалідності ОСОБА_1, яка зазначена в графі 9. Довідок до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААВ №381222, 12 ААА №018964, 12 ААА №282790 - "поранення (контузія) та захворювання, так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії".
Визнано незаконним та скасовано рішення Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, яким встановлено причинний зв`язок поранення у ОСОБА_1 - протокол №1119 від 17.04.2014, згідно з яким - "поранення (контузія) та захворювання, так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велась бойові дії".
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, третя особа ОСОБА_1 подав касаційні скарги, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга, зокрема обґрунтована тим, що ЦВЛК не має статусу юридичної особи, що, своєю чергою, свідчить про відсутність адміністративної процесуальної правосуб`єктності згідно з вимогами статті 43 КАС України, тобто комісія не є суб`єктом владних повноважень. Також ЦВЛК зазначає, що справа підлягала закриттю на підставі статті 157 КАС України (у редакції до 15 грудня 2017 року).
Ухвалою Верховного Суду від 26.03.2018 відкрито касаційне провадження.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
У зв`язку з відсутністю клопотань про участь в судовому засідання, справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів дійшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 є колишнім військовослужбовцем, учасником бойових дій відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 .
Генічеською МСЕК встановлено ОСОБА_1 третю групу інвалідності та визначено її причину як "поранення (контузія) та захворювання, ТАК, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії", що підтверджується довідками до акту огляду медико-соціальною експертною комісією (серія 10 ААВ №381222, 12 ААА № 018964, 12 ААА № 282790).
Рішення у вигляді протоколу № 1119 від 17.04.2014 Центральної військово-лікарської комісії встановлено причинний зв`язок поранення ОСОБА_1 і захворювання, "так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії".
Позивач вважає протиправним рішення Генічеської МСЕК в частині встановлення ОСОБА_1 такої причини інвалідності, як "поранення (контузія) та захворювання, Так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії", посилаючись на те, що його прийнято необґрунтовано, тобто без наявності необхідних і належних документів, які б підтверджували факт отримання третьою особою поранення (контузії) та її причинний зв`язок з виконанням обов`язків військової служби, а також на порушення відповідачем-1 установленої нормативно-правовими актами процедури проведення медико-соціальної експертизи, а відтак вважає протиправним і рішення ЦВЛК.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані рішення ЦВЛК та Генічеської МСЕК прийняті правомірно, без порушення вимог чинного законодавства, а тому скасуванню не підлягають.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що документи, які підтверджують достовірність факту отримання ОСОБА_1 поранення (захворювання) саме при виконанні службових обов`язків, у матеріалах справи відсутні.
Суд апеляційної інстанції зауважив, що оскаржуваний позивачем витяг з протоколу № 1119 від 17.04.2014 засідання ЦВЛК прийнятий без установлення причинного зв`язку отримання зазначених захворювань та поранень під час виконання обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, чи при інших обставинах.
Колегія суддів, дослідивши спірні правовідносини, зазначає наступне.
Відповідно до статті 2 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я (стаття 3 зазначеного Закону).
Згідно зі статтею 7 Закону України від 06 жовтня 2005 року № 2961-IV "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" медико-соціальна експертиза повнолітніх осіб проводиться медико-соціальними експертними комісіями.
Проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації, визначає Положення про медико-соціальну експертизу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 "Питання медико-соціальної експертизи".
Медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії, з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.
Комісії перебувають у віданні Міністерства охорони здоров`я України (далі - МОЗ) і утворюються за таким територіальним принципом: Кримська республіканська; обласні; центральні міські у містах Києві та Севастополі; міські, міжрайонні, районні (пункт 4 зазначеного Положення).
Рішення Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії може бути оскаржене до МОЗ, яке за наявності фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу доручає Центральній медико-соціальній експертній комісії МОЗ або Кримській республіканській, Київській та Севастопольській міським або обласній комісії іншої області повторно розглянути з урахуванням усіх наявних обставин питання, з якого оскаржується рішення, а також вживає інших заходів впливу для забезпечення дотримання законодавства під час проведення медико-соціальної експертизи. В особливо складних випадках Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ, Кримська республіканська, обласна, центральна міська комісія та МОЗ можуть направляти осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико-соціального експертного обстеження до клініки Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпропетровськ) та Науково-дослідного інституту реабілітації інвалідів (м. Вінниця). Після обстеження зазначені науково-дослідні установи складають консультативні висновки, які для комісії мають рекомендаційний характер (пункт 24 зазначеного Положення).
Відповідно до пункту 25 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності рішення комісії може бути оскаржене до суду в установленому законодавством порядку.
Щодо правового статусу ЦВЛК необхідно зазначити таке.
Наказом міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України.
Пунктом 1.1 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України встановлено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Абзацом 7 пункту 1.3 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України передбачено, що основними завданнями військово-лікарської експертизи є визначення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, які призвані на збори, в осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть.
Пунктом 2.1 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України установлено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.