ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 листопада 2020 року
м. Київ
справа №160/12865/19
касаційне провадження №К/9901/15540/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Рибачука А.І., Шарапи В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.01.2020 (головуючий суддя: Тулянцева І.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12.05.2020 (головуючий суддя: Коршун А.О., судді: Панченко О.М., Чередниченко В.Є.) у справі №160/12865/19 за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
У березні 2019 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_1, ОСОБА_2 або позивачі) звернулися до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУПФУ в Дніпропетровській області або відповідач), в якому просили:
визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов`язати його провести ОСОБА_1 перерахунок і відновити виплату довічно пенсії за віком, у відповідності до норм Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV), з урахуванням змін в пенсійному законодавстві, як непрацюючим пенсіонерам, на підставі документів, що знаходяться в пенсійній справі, із застосуванням всіх підвищень, надбавок і доплат, передбачених пенсійним законодавством України на момент поновлення виплати пенсії, здійснити осучаснення пенсії, у відповідності до пенсійної реформи України, з проведенням індексації і компенсації втрати частини доходів за затримку виплати пенсії, на визначений позивачем банківський рахунок, починаючи з моменту припинення виплати пенсії - 01.11.2015;
визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов`язати його провести ОСОБА_2 перерахунок і відновити виплату довічно пенсії за віком, у відповідності до норм Закону №1058-IV, з урахуванням змін в пенсійному законодавстві, як непрацюючим пенсіонерам, на підставі документів, що знаходяться в пенсійній справі, із застосуванням всіх підвищень, надбавок і доплат, передбачених пенсійним законодавством України на момент поновлення виплати пенсії, здійснити осучаснення пенсії, у відповідності до пенсійної реформи України, з проведенням індексації і компенсації втрати частини доходів за затримку виплати пенсії, на визначений позивачем банківський рахунок, починаючи з моменту припинення виплати пенсії - 01.11.2015;
відповідно до пункту 1 частини другої статті 371 КАС України допустити негайне виконання рішення суду в повному обсязі заявлених позовних вимог, шляхом стягнення одним платежем всієї суми боргу, починаючи з 01.11.2015 по день фактичної виплати;
відповідно до частини першої статті 372 КАС України покласти обов`язок щодо забезпечення виконання рішення на начальника ГУ ПФУ в Дніпропетровській області;
відповідно до частини шостої статті 245, частини першої статті 382 КАС України зобов`язати начальника ГУ ПФУ в Дніпропетровській області в 14-денний термін надати до суду звіт про виконання судового рішення, зверненого до негайного виконання.
На обґрунтування позовних вимог позивачі зазначили, що є громадянами України, яким була призначена пенсія за віком, однак з 01.11.2015 у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання до держави Ізраїль виплата пенсії була припинена. У жовтні 2019 року позивачі через свого представника ініціювали питання про поновлення виплати пенсії за віком, однак листом від 06.11.2019 №7985/К-09 у поновленні пенсії було відмовлено з підстав неподання документів, що підтверджують постійне місце проживання (реєстрації) в Україні. Вважаючи, що така відмова порушує їх конституційне право на пенсійне забезпечення, позивачі звернулися з цим позовом до суду.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.01.2020, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.05.2020, позов задоволено частково:
визнано протиправним і скасовано рішення відповідача, оформлене листом від 06.11.2019 №7985/К-09, про відмову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у поновленні раніше призначеної пенсії;
зобов`язано ГУПФУ в Дніпропетровській області здійснити поновлення та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 28.10.2019;
зобов`язано ГУПФУ в Дніпропетровській області здійснити поновлення та виплату пенсії за віком ОСОБА_2 з 28.10.2019;
звернуто до негайного виконання рішення суду в межах присудження суми пенсії ОСОБА_1 за один місяць, відповідно до пункту 1 частини першої статті 371 КАС України;
звернуто до негайного виконання рішення суду в межах присудження суми пенсії ОСОБА_2 за один місяць, відповідно до пункту 1 частини першої статті 371 КАС України.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 №25-рп/2009, виходив з того, що позивачі, як громадяни України, мають право на виплату раніше призначеної їм пенсії в незалежності від фактичного місця проживання. Суди попередніх інстанцій констатували, що паспорти громадян України для виїзду за кордон на день подання до відповідача заяв про поновлення виплати пенсії були дійсними. Виходячи із обставин справи, суди дійшли висновку, що належним способом захисту порушених прав позивачів у спірному випадку є визнання протиправним і скасування рішення пенсійного фонду, оформленого від листом 06.11.2019 №7985/К-09, про відмову у поновленні пенсії за віком. Водночас, з посиланням на Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1) суди попередніх інстанцій зазначили, що оскільки представник позивачів звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про поновлення виплати раніше призначеної пенсії 28.10.2019, виплату пенсії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 слід відновити саме з цієї дати. У задоволенні позову в частині вимог за період з 01.11.2015 по 27.10.2019 суди відмовили з посиланням на те, що у зазначений період позивачі не вчиняли активних дій щодо звернення до Пенсійного фонду, що свідчить про необізнаність суб`єкта владних повноважень про необхідність вчинення дій спрямованих на поновлення пенсії. Щодо позовних вимог в частині здійснення поновлення виплати та перерахунку пенсії з урахуванням всіх підвищень, надбавок і доплат, передбачених пенсійним законодавством України на момент поновлення виплати пенсії, здійснення осучаснення пенсії, суди виходили з того, що питання про перерахунок/поновлення пенсії відноситься виключно до функцій органів Пенсійного фонду України, а тому суд, за відсутності факту перевірки матеріалів пенсійної справи, не може перебирати на себе ці повноваження. Одночасно суди констатували, що звернення до суду з вимогами щодо врахування вищевказаних складових можливе лише у разі такого неврахування пенсійним органом при поновленні пенсії. Також суди не знайшли підстав для виплати пенсії з одночасним проведенням компенсації втрати частини доходів, з огляду на те, що виплата пенсії була припинена та відповідно така не нараховувалася, а отже фактично відсутній факт затримки виплати коштів. З огляду на те, що позивачами не наведено обставин, які б викликали у суду сумніви щодо належного виконання суб`єктом владних повноважень судових рішень, суди дійшли висновку про відсутність підстав для застосування важелів впливу, визначених статтями 372, 382 КАС України.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивачі подали касаційну скаргу, у якій з посиланням на порушення судом норм матеріального права просять суд касаційної інстанції скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення. Скаржники стверджують, що нарахування пенсії в повному обсязі ("правильному" розмірі) покладається на відповідний територіальний орган Пенсійного фонду, відповідно непроведення відповідачем поновлення виплати пенсії після ухвалення Конституційним Судом України рішення, свідчить про те, що його бездіяльність призвела до триваючого порушення права позивачів на отримання пенсійних виплат. Обмеження права пенсіонера на отримання належної йому пенсії певними строками є неприпустимим. На переконання скаржників, у відповідача були відсутні правові підстави для припинення позивачам пенсії, а отже пенсія підлягає поновленню з дати її припинення. Також скаржники стверджують, що поновлення пенсії має відбутися у урахуванням змін в пенсійному законодавстві, оскільки у протилежному випадку не відбудеться поновлення прав позивачів на належне соціальне забезпечення.
Окремо скаржники просять суд касаційної інстанції врахувати при вирішенні справи правову позицію Великої Палати Верховного Суду (постанова від 20.05.2020 у справі №815/1226/18), сформовану у аналогічних правовідносинах.
Ухвалою Верховного Суду від 04.08.2020 відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 25.11.2020 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.
На адресу Верховного Суду від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому останній з посиланням на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судами, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є громадянкою України, з 09.02.2001 перебувала на пенсійному обліку та отримувала пенсію за віком, що підтверджується інформацією з паспорту громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 від 24.10.2019 та пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 від 26.03.2001.
Також суди встановили, що ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) є громадянином України, перебував на пенсійному обліку та отримував пенсію за віком за Списком №1, що підтверджується інформацією з паспорту громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_3 від 24.10.2019 року та пенсійного посвідчення.
До виїзду за кордон позивачі мешкали за адресою: АДРЕСА_1 .
У листопаді 2015 року позивачі виїхали на постійне місце проживання до Ізраїлю та в порядку статті 51 Закону №1058-IV їм була виплачена пенсія за шість місяців вперед по 30 квітня 2016 року включно, що підтверджується копіями пенсійних справ, і з 01.11.2015 подальша виплата пенсії Пенсійним фондом була припинена.
28.10.2019 позивачі через уповноваженого представника - Кривов`язову К.М. звернулися до ГУПФУ в Дніпропетровській області із заявою №7985/К-09 про відновлення виплати пенсії за віком з 01.11.2015.
Листом Покровського відділу обслуговування громадян у м. Кривий Ріг (сервісний центр) управління обслуговування громадян ГУПФУ в Дніпропетровській області від 06.11.2019 №7985/К-09 позивачам було відмовлено у поновленні виплати пенсії з посиланням на відсутність документів, які б засвідчили факт проживання на території України. Також пенсійний орган вказав на те, що між урядами України та Ізраїлю угоди про соціальне забезпечення на теперішній час не укладено, у зв`язку з чим підстави поновлювати та виплачувати пенсії заявникам на інших умовах, аніж ті, що передбачені законодавством України, у відповідача відсутні.
Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивачі звернулися з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.
Статтею 1 Закону № 1058-ІV встановлено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 49 Закону № 1058-ІV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі статтею 51 Закону № 1058-IV у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.