ПОСТАНОВА
Іменем України
26 листопада 2020 року
м. Київ
справа №740/3469/17
адміністративне провадження №К/9901/219/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Рибачука А.І.,
суддів: Бучик А.Ю., Стеценка С.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу № 740/3469/17
за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України (далі - Міноборони), Чернігівського обласного військового комісаріату (далі - Чернігівський ОВК) про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 23.08.2018, ухвалене у складі головуючого судді Олійника В.П.
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2018, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Ганечко О.М., суддів Федотова І.В., Коротких А.Ю.,
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. 30.08.2017 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
визнати неправовірною бездіяльність Чернігівського ОВК щодо залишення без реалізації його заяви та доданих до неї документів про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому ІІІ групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії;
зобов`язати Чернігівський ОВК направити на адресу Міноборони вказану заяву про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому ІІІ групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії;
зобов`язати Міноборони призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням йому ІІІ групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленому Законом України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII) та Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (далі - Порядок № 975);
Позов ОСОБА_1 обґрунтував тим, що він в період з 31.01.1980 по травень 1981 року проходив військову службу у складі діючої армії в період бойових дій під час виконання інтернаціонального обов`язку. 19.07.2016 Ніжинською міжрайонною медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) при первинному огляді позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності, пов`язану з виконанням обов`язків військової служби. Відтак, на думку позивача, він має право на призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Закону Закон № 2011-XII, проте його заяву від 17.02.2017 про призначення такої одноразової грошової допомоги безпідставно повернуто Чернігівським ОВК. Вказані дії, на думку позивача, порушують його право на отримання одноразової грошової допомоги.
2. Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області рішенням від 23.08.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2018, відмовив у задоволенні позовних вимог.
3. 29.12.2018 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 23.08.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2018, ухвалити нове - про задоволення позовних вимог.
4. Верховний Суд ухвалою від 21.01.2019 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.
5. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 20.06.2019 №788/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл цієї судової справи між суддями у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Анцупової Т.О. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 №13), що унеможливлює її участь у розгляді даної справи.
6. Протоколом розподілу справи від 20.06.2019 визначено склад колегії суддів для розгляду даної справи: Рибачук А.І. - головуючий суддя, судді: Бучик А.Ю., Стеценко С.Г.
7. Ухвалою судді Верховного Суду від 24.06.2019 прийнято зазначену справу до провадження.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. У справі, яка розглядається суди встановили, що ОСОБА_1 проходив військову службу у збройних силах з 02.07.1979 по 24.06.1981, у період з 31.01.1980 по травень 1981 року - при військовій частині 51932 на території Демократичної Республіки Афганістан, де брав участь у бойових діях.
Відповідно до витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Міноборони від 29.06.2016 №2856 захворювання ОСОБА_1 пов`язане з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де велися бойові дії.
Згідно із довідкою МСЕК серії АВА №028802, ОСОБА_1 при огляді вперше 19.07.2016 встановлена ІІІ група інвалідності безстроково у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.
17.02.2017 позивач звернувся до Ніжинського об`єднаного міського військового комісаріату із заявою, у якій висловив прохання виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням йому ІІІ групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби.
Листом від 27.02.2017 № 5/658с документи ОСОБА_1 для виплати одноразової грошової допомоги повернуті Чернігівським ОВК Ніжинському об`єднаному міському військовому комісаріату без реалізації, оскільки пунктом 6 частини другої статті 16 Закону № 2011-ХІІ визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту при виконанні обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерв.
Незгода позивача з такою відмовою стало підставою для звернення його до суду з цим позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
9. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що на час подання позивачем заяви про виплату одноразової грошової допомоги, 17.02.2017 було визначено, що моментом виникнення права є дата встановлення інвалідності, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент первинного встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності.
Пунктом 6 частини другої статті 16 Закону № 2011-XII (в редакції чинній з 01.01.2007) для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби. У разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції статті 16 Закону №2011-ХІІ після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
10. Касаційна скарга позивача мотивована, зокрема тим, що суди попередніх інстанцій у спірних відносинах застосували положення Закону № 2011-ХІІ, який діяв в проміжок часу з 01.01.2007 до 01.01.2014, що не підлягали застосуванню та не застосували положення редакції Закону № 2011-ХІІ, які діяли на момент встановлення йому 19.07.2016 ІІІ групи інвалідності, які і надають йому право на отримання одноразової грошової допомоги. Також ОСОБА_1 вказує на те, що суди попередніх інстанцій не врахували те, що відповідно до пункту 13 Порядку № 975 розгляд заяви та доданих документів, поданих військовослужбовцем для призначення та виплати одноразової грошової допомоги повинен закінчуватись прийняттям відповідного рішення (про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги).
11. У відзивах на касаційну скаргу позивача відповідачі вказали на законність та обґрунтованість рішень судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на те, що у разі встановлення інвалідності у період дії редакції статті 16 Закону № 2011-ХІІ, чинної з 01.01.2007, після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
12. Верховний Суд, враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до частини першої статті 341 КАС України, виходить з наступного.
13. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-ХІІ).
14. Разом з цим, основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом № 2011-ХІІ, у статті 1 якого, зокрема, встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
15. Відповідно до статті 41 Закону № 2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-ХІІ.
16. Пунктом 4 частини другої статті 16 Закону № 2011-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
17. Згідно із пунктом "б" частини першої статті 16-2 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).
18. Відповідно до частини дев`ятої статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.