ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 листопада 2020 року
м. Київ
справа №160/5305/19
провадження № К/9901/13119/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А.,
суддів: Кравчука В.М., Шарапи В.М.,
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Міністерства енергетики та захисту довкілля України
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.07.2019 (головуючий суддя Голобутовський Р.З.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12.03.2020 (колегія суддів у складі головуючого судді Чередниченка В.Є., суддів: Іванова С.М., Панченко О.М.)
у справі №160/5305/19
за позовом Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод"
до Міністерства екології та природних ресурсів України
про визнання протиправним та скасування наказу.
I. РУХ СПРАВИ
1. Приватне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний завод" звернулось до суду з позовом до Міністерства екології та природних ресурсів України, правонаступником якого є Міністерство енергетики та захисту довкілля України, в якому просило визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства екології та природних ресурсів України від 24.05.2019 № 187 "Про анулювання ліцензії".
2. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.07.2019, залишеним без змін ухвалою постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.03.2020, позов задоволено повністю - визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства екології та природних ресурсів України від 24.05.2019 № 187 "Про анулювання ліцензії".
3. У поданій касаційній скарзі відповідач із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
4. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що наказом № 419 від 30.11.2018 року Міністерством екології та природних ресурсів України затверджено річний план здійснення заходів державного нагляду (контролю) на 2019 рік, згідно з яким проведення заходу державного нагляду (контролю) позивача призначено на 13.05.2019.
5. На підставі вищевказаного наказу і посвідчення (направлення) від 11.05.2019 №27/19 посадовими особами відповідача проведено планову виїзну перевірку з 13.05.2019 року по 17.05.2019.
6. 17.05.2019 посадовими особами відповідача вручено позивачеві два акти від 17.05.2019 № 27/19 та від 17.05.2019 № 27/19-1.
7. Акт від 17.05.2019 № 27/19 складений відповідачем за результатами проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва особливо небезпечних хімічних речовин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.
8. У вищевказаному акті зазначено про порушення позивачем:
- абзацу 5 п. 16 Ліцензійних умов, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2016 № 445 - наявною матеріальною базою не забезпечено очищення газових викидів;
- абзацу 1 ст. 3, п. 3 статті 17 Закону України "Про оцінку впливу на довкілля" від 23.05.2017 №2059-VIII - ліцензіатом не надано висновок державної екологічної експертизи/з оцінки впливу на довкілля;
- частини 3 статті 21 Закону України "Про охорону праці" від 14.10.1992 №2694-Х11; додаток 6 до Ліцензійних умов, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2016 року № 445 ліцензіатом не надано дозволи на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.
9. В акті від 17.05.2019 № 27/19-1 зазначено про те, що цей акт складено на підставі частини другої пункту 8 статті 16 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" (тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), зокрема, недопуску уповноважених осіб органу ліцензування до здійснення перевірки додержання ліцензіатом вимог відповідних ліцензійних умов за відсутності передбачених для цього законом підстав (зокрема, ненадання документів, інформації щодо предмета перевірки на письмову вимогу посадових осіб органу ліцензування, відмова в доступі посадових осіб органу ліцензування до місць провадження діяльності, що підлягає ліцензуванню, що використовуються ліцензіатом при провадженні діяльності, що підлягає ліцензуванню, або відсутність протягом першого дня перевірки за місцезнаходженням ліцензіата особи, уповноваженої представляти інтереси ліцензіата на час проведення перевірки). Тобто, фактично констатовано факт не допуску позивачем відповідача до перевірки.
10. Позивачем подано заперечення від 21.05.2019 № 107/2351 на акт від 17.05.2019 №27/19-1 і заперечення від 21.05.2019 № 107/2352 на акт від 17.05.2019 № 27/19.
11. У подальшому, на підставі пункту 8 частини 2 статті 16 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" та акта від 17.05.2019 року №27 відповідачем винесено наказ від 24.05.2019 № 187 "Про анулювання ліцензії".
12. Вважаючи зазначений Наказ відповідача незаконним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
13. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач допустив посадових осіб відповідача до проведення планової перевірки та надав всі необхідні документи. Висновок відповідача про ненадання позивачем ряду дозвільних документів, на переконання судів, є безпідставним.
14. Суди дійшли висновку, що в цьому випадку відсутні підстави, визначені пунктом 8 частини 2 статті 16 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності". Суди зазначили, що перевіряючи особи мали можливість та виявили порушення з боку позивача, а тому позивачем не було відмовлено відповідачу у проведенні планової перевірки додержання ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами.
15. Щодо виявлених під час перевірки порушень суди зазначили таке:
оскільки додаток № 6 до постанови Кабінету Міністрів України від 13.07.2016 № 445 "Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва особливо небезпечних хімічних речовин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України" не було доповнено новим переліком документів, зміни в технології виробництва смоли кам`яновугільної та бензолу сирого кам`яновугільного не відбулись, позитивні висновки Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області №4-1002-11-1 від 28.03.2011 та № 4-1003-11-1 від 28.03.2011 є чинними, а тому твердження відповідача про не надання висновку державної екологічної експертизи/з оцінки впливу на довкілля є безпідставним;
позивач здійснює господарську діяльність з виробництва особливо небезпечних хімічних речовин - смоли кам`яновугільної та бензолу сирого кам`яновугільного на підставі ліцензії від 14.04.2011 № 596077, яка переоформлена на безстрокову наказом від 01.02.2016 № 38 Міністерства екології та природних ресурсів України, й необхідність отримання висновку з оцінки впливу на довкілля відсутня;
відповідно до Закону України "Про охорону праці" та постанови Кабінету Міністрів України № 445 від 13.07.2016 року у відповідача відсутні повноваження щодо здійснення контролю за дотриманням суб`єктами господарювання законодавства про охорону праці.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
16. У своїй касаційній скарзі відповідач наголошує, що перед початком перевірки посадовим особам позивача було вручено письмову вимогу від 13.05.2019 із переліком документів, які необхідно надати перевіряючим для проведення перевірки. Позивач всіх запитуваних документів не надав. При цьому, відповідно до пункту 8 частини 2 статті 16 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" ненадання документів на запит перевіряючих прирівнюється до не допуску уповноважених осіб органу ліцензування до проведення перевірки і є самостійною підставою для анулювання ліцензії. Стверджує, що в цьому випадку суди невірно трактували положення пункту 8 частини 2 статті 16 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності", оскільки дійшли висновку про фактичний допуск посадових осіб позивача до перевірки, що не відповідає дійсності. Конструкція зазначеної норми, на переконання ввідповідача, надає право органу ліцензування приймати рішення про анулювання ліцензії у випадку не надання документів на запит перевіряючих.