ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 808/9460/14
адміністративне провадження № К/9901/19457/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В.,
суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №808/9460/14 за позовом Публічного акціонерного товариства "ЗАПОРІЖКОКС" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Запоріжжя Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Запоріжжя Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17.03.2015 (суддя Сацький Р.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2015 (головуючий суддя Баранник Н.П., судді: Малиш Н.І., Щербак А.А.),
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство "ЗАПОРІЖКОКС" (далі - позивач, ПАТ "ЗАПОРІЖКОКС) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби (далі - відповідач, СДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000864710 від 08.12.2014.
В обґрунтування позовних вимог ПАТ "ЗАПОРІЖКОКС вказує, що на підтвердження реальності вчинення господарських операцій по взаємовідносинах з контрагентом у позивача наявні всі первинні бухгалтерські документи, що підтверджують фактичну реальність вчинення операцій з ПАТ "Кримський содовий завод" у березні, квітні 2014 року. Зазначає про безпідставність тверджень відповідача щодо того, що контрагент не став на податковий облік на території України, тобто, зазначений контрагент припинив виконання обов`язків платників податків відповідно до статті 16 Податкового кодексу України. На думку позивача, у Товариства є всі підстави для включення до складу податкового кредиту сум ПДВ по взаємовідносинах з контрагентом, який зареєстрований на території АР Крим. Просить адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідач проти адміністративного позову заперечив, податковий орган стверджує, що за наслідками перевірки відповідачем встановлені порушення Податкового кодексу України, у зв`язку з чим позивачем безпідставно включено до податкового кредиту з податку на додану вартість за березень, квітень 2014 року суми податку на додану вартість по господарських операціях з ПАТ "Кримський содовий завод", оскільки такий контрагент не задекларував та не сплатив до бюджету суми ПДВ у березні, квітні 2014 року. Контрагент ПАТ "Кримський содовий завод" перебував на обліку в ДПІ на території Автономної республіки Крим. Відповідно до Закону України від 15.04.2014 №1207-VII "Про забезпечення прав і свобод громадян на правовий режим на тимчасово окупованій території України", території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, їх надра визнано тимчасово окупованою територією. Контрагент позивача - ПАТ "Кримський содовий завод" - не зареєстрував своє місцезнаходження на материковій частині України (відповідно до наказу Мін`юсту від 14.03.2014 № 525/5), а тому втратив можливість задекларувати і сплатити свої податкові зобов`язання до бюджету України. Тобто, зазначений контрагент припинив виконання обов`язків платників податків відповідно до статті 16 Податкового кодексу України. Оскільки контрагент позивача не задекларував податкові зобов`язання з ПДВ, не сплатив його до бюджету, позивач не має права на включення сум ПДВ по таких операціях до податкового кредиту. Просить відмовити у задоволенні позову повністю.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 17.03.2015, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2015, позов задоволено.
Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, СДПІ звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.10.2016 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Запоріжжя Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17.03.2015 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2015 у справі №808/9460/14.
В обґрунтування вимог касаційної скарги податковий орган посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Доводи відповідача, аналогічні доводам та висновкам, викладеним в акті перевірки, запереченнях на позов, апеляційній скарзі. У касаційній скарзі СДПІ просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Позивачем подано заперечення на касаційну скаргу, відповідно до яких, позивач вважає касаційну скаргу необґрунтованою та просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін. Позивач наголошує, що Товариством виконано обов`язок з податкового оформлення господарської операції, доводи позивача підтверджуються належними доказами.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №808/9460/14 за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" цього кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Ухвалою Верховного Суду від 23.11.2020 матеріали справи прийнято до провадження, касаційний розгляд призначено у попередньому судовому засіданні на 24.11.2020.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, посадовими особами контролюючого органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питання реальності та повноти відображення в податковому обліку господарських відносин з платником податків ПАТ "Кримський содовий завод" за березень, квітень 2014 року.
Результати перевірки оформлені актом від 20.11.2014 №371/28-04-47/00191224.
Під час перевірки встановлено порушення позивачем вимог пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 та пункту 200.4 статті 200 Податкового Кодексу України, а саме завищено суму бюджетного відшкодування за квітень 2014 року у розмірі 345966,00грн.
Податковий орган вважав, що заявлена сума до бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2014 року в розмірі 345966,00грн. не підтверджена внаслідок того, що:
до складу податкового кредиту березня, квітня 2014 року було включено податкові накладні за березень, квітень 2014 року по взаємовідносинам з контрагентом, яким не задекларовано та не сплачено до бюджету суми ПДВ - ПАТ "Кримський содовий завод" на загальну суму ПДВ 345 966,00грн.;
підприємство ПАТ "Кримський содовий завод" відповідно до Наказу № 525/5 не став на податковий облік на території України, тобто, зазначений контрагент припинив виконання обов`язків платників податків відповідно до статті 16 Податкового кодексу України, втратив можливість задекларувати і сплатити свої податкові зобов`язання до бюджету України;
декларації з податку на додану вартість за березень, квітень 2014 року відсутні в податкових базах, а отже не відображені податкові зобов`язання по взаємовідносинам з підприємством на території України, податкові накладні не зареєстровані в ЄРПН;
підприємство ПАТ "ЗАПОРІЖКОКС" не мало підстав до включення виписаних податкових накладних зазначеного контрагента до реєстру отриманих податкових накладних, а суму ПДВ - до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів в зв`язку з тим, що було обізнано в тому, що зазначені підприємства не задекларували та не сплатили до бюджету належні суми ПДВ.
На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.12.2014 № 0000864710, яким позивачу зменшено суми бюджетного відшкодування за платежем податок на додану вартість в сумі 345966,00грн. та застосовано штрафні санкції розмірі 172983,00грн.
ПАТ "ЗАПОРІЖКОКС, не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернулося з позовом до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, посилався на те, що позивач має право на включення до складу податкового кредиту суми ПДВ за податковими накладними, які отримані від постачальника і є вірно оформленими, в яких сума податку на додану вартість не перевищує 10000грн., та за тими податковими накладними, які не зареєстровані в ЄРПН, але на які подані заяви із скаргами на такого постачальника. Позивач виконав вимоги пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України та направив податковому органу відповідну скаргу з додатками. Суди зауважили, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам. При цьому, нормами Податкового кодексу України не обмежено право врахування під час визначення розміру бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбаних товарів та послуг.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, яких відбувається формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталі (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.
Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.