ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 818/1310/17
адміністративне провадження № К/9901/40946/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В.,
суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №818/1310/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-виробниче підприємство "Стандарт" до Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про зобов`язання утриматись від вчинення дій, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-виробниче підприємство "Стандарт" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25.09.2017 (суддя Павлічек В.О.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2017 (головуючий суддя Бартош Н.С., судді: Русанова В.Б., Курило Л.В.),
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислово-виробниче підприємство "Стандарт" (далі також - позивач, ТОВ "ПВП "СТАНДАРТ") звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області (далі також - відповідач, ДПІ), у якому позивач просив зобов`язати Державну податкову інспекцію у м.Сумах Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області утриматись від безпідставного розірвання (припинення) договору про визнання електронних документів від 06.05.2015 №060520151 (реєстраційний номер - 9087589461) укладеного з ТОВ "ПВП "СТАНДАРТ".
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач всупереч діючого законодавства України постійно здійснює розірвання (припинення) договору про визнання електронних документів №060520151, що в результаті призводить до унеможливлення здійснення господарської діяльності "ПВП "СТАНДАРТ". Позивач вказує, що ДПІ неодноразово здійснювалось протиправне розірвання договору, що підтверджується судовими рішеннями у справах №818/158/16, №818/567/17. З метою захисту прав та інтересів Товариства окрім визнання протиправності дій щодо розірвання договору вважає належним способом захисту прав є зобов`язання ДПІ про утримання від вчинення певних дій, а саме - утриматись від безпідставного розірвання (припинення) договору про визнання електронних документів, укладеного з Товариством.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 25.09.2017, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2017, у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, ТОВ "ПВП "СТАНДАРТ" звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.11.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "ПВП "СТАНДАРТ" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25.09.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2017 у справі №818/1310/17.
В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Позивач вказує, що судовими рішеннями підтверджено безпідставне розірвання договору, предметом розгляду у цих справах є визнання протиправними дій, відтак твердження позивача про можливість повторного розірвання договору про визнання електронних документів не можна вважати припущеннями, відповідач може вчинити такі дії у майбутньому. Як звертає увагу позивач, товариство просить утриматися саме від безпідставного розірвання договору, оскільки судовими рішення встановлено безпідставність розірвання такого договору. Позивач просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Відповідач подав заперечення на касаційну скаргу. ДПІ зазначає, що нормами Податкового кодексу України контролюючим органам забороняється в односторонньому порядку розривати договір про визнання електронних документів, відтак право позивача щодо безпідставного розірвання договору захищено приписами податкового законодавства. Відповідач вказує, що вважає касаційну скаргу необґрунтованою, просить відмовити у її задоволенні, а рішення судів попередніх інстанцій - залишити без змін.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №818/1310/17 за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" цього кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Ухвалою Верховного Суду від 23.11.2020 матеріали справи прийнято до провадження, касаційний розгляд призначено у порядку письмового провадження на 24.11.2020.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 06.05.2015 між ТОВ "ПВП "СТАНДАРТ" та ДПІ укладено договір про визнання електронних документів №060520151 (реєстраційний номер - 9087589461) (а.с. 10-11).
Підставою для звернення позивача до суду з вимогою про зобов`язання ДПІ області утриматись від безпідставного розірвання (припинення) договору про визнання електронних документів, укладеного з ТОВ "ПВП "СТАНДАРТ" слугувало твердження позивача про те, що відповідачем неодноразово здійснювалось розірвання договору про визнання електронних документів, а тому позивач просить суд захистити його права у такий спосіб.
Судами з`ясовано, що постановою Сумського окружного адміністративного суду від 01.03.2016 у справі №818/158/16, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2016, задоволено позовні вимоги ТОВ "ПВП "Стандарт" до ДПІ про визнання протиправними дій ДПІ по розірванню договору від 06.05.2015 №060520151 про визнання електронних документів на підставі довідки від 14.01.2016 №3/18-28-07-0709 про невстановлення фактичного місцезнаходження платника податків.
Також, постановою Сумського окружного адміністративного суду від 07.06.2017 у справі №818/567/17, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2017, визнано протиправними дії ДПІ про припинення (розірвання) договору про визнання електронних документів від 06.05.2015 №060520151 (реєстраційний номер - 9087589461), укладеного між ТОВ "ПВП "Стандарт" та ДПІ.
Крім того, на момент звернення позивача до суду з позовом у цій справі, в провадженні Сумського окружного адміністративного суду на розгляді перебуває справа №818/1158/17 за позовом ТОВ "ПВП "Стандарт" до ДПІ, зокрема, про визнання протиправними дій ДПІ щодо припинення (розірвання) договору про визнання електронних документів від 06.05.2015 №060520151 (реєстраційний номер - 9087589461), укладеного з ТОВ "ПВП "Стандарт" та зобов`язання ДПІ поновити дію договору про визнання електронних документів від 06.05.2015 №060520151 (реєстраційний номер - 9087589461), укладеного з ТОВ "ПВП "Стандарт".
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, посилався на те, що рішення суду не може бути прийнято на майбутнє та не може ґрунтуватися на припущеннях, домислах, і фактичних обставинах котрі на момент його ухвалення, хронологічно ще не відбулися, проте ймовірно можуть мати місце у майбутньому, оскільки таке рішення не буде ґрунтуватися на приписах чинного законодавства та буде суперечити законодавчо визначеним принципам і завданням адміністративного судочинства. Суд зазначив, що позивачем не надано належних обгрунтувань наявності на час розгляду даної справи порушення його прав чи інтересів.
Право особи на доступ до правосуддя гарантоване статтею 55 Основного Закону, положення якого є нормами прямої дії. Відповідно до наведеної статті Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав та свобод і можливість оскаржити до суду рішення, дії та бездіяльність органів державної влади, місцевого самоврядування, громадських об`єднань і посадових осіб.
Свою позицію щодо застосування Конституції України при здійсненні правосуддя Верховний Суд України відобразив у постанові Пленуму "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" від 01.11.1996 №9. Зокрема, правосуддя здійснюється виключно судами, юрисдикція яких поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (стаття 124 Конституції), судам підвідомчі всі спори про захист прав і свобод громадян. Стаття 55 Конституції України кожній людині гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, а тому суд не повинен відмовляти особі в прийнятті чи розгляді скарги з підстав, передбачених законом, який це право обмежує.
У рішенні Конституційного Суду України від 14.12.2011 №19-рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Відповідно до частин першої, третьої статті 124 Основного Закону України, правосуддя в Україні здійснюють виключно суди; юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення; у передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Згідно з частиною першою та п`ятою статті 125 Конституції України, судоустрій в Україні будується, зокрема, за принципом спеціалізації, відповідно до якого з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.