ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 802/1362/18-а
адміністративне провадження № К/9901/64616/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Желєзного І.В.,
суддів: Чиркіна С.М., Шарапи В.М.
розглянув у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Вінницького окружного адміністративного суду у складі судді Дмитришеної Р.М. від 02.07.2018 та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючої судді Білої Л.М., суддів Гонтарука В.М., Граб Л.С. від 20.09.2018
у справі №802/1362/18-а
за позовом ОСОБА_1
до Козятинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області
про зобов`язання вчинити дії
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У травні 2018 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Козятинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області (далі також - відповідач), в якому просив зобов`язати відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням в даній справі здійснити з 01.04.2018 перерахунок раніше призначеного йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку 82 відсотки від заробітної плати (грошового утримання, суддівської винагороди) працюючого судді Козятинського міськрайонного суду, яка згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації у Вінницькій області № 4-35/0704 від 17.04.2018 складає 52 860,00 грн, та провести виплату недоотриманих сум.
2. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 02.07.2018, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.09.2018, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
3. 22.10.2018 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02.07.2018 та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.09.2018, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі; стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача 3171,60 грн сплаченого позивачем судового збору; встановити строк тривалістю 20 днів для подання відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови Верховного Суду.
4. Ухвалою Верховного Суду від 30.10.2018 відкрито касаційне провадження у цій справі.
5. 19.11.2018 від позивача до Верховного Суду надійшли письмові пояснення, в яких просить відступити від висновку щодо застосування положень частини четвертої статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VІІІ, викладеного у рішенні Верховного Суду від 01.11.2018 у зразковій справі №0640/3835/18, та передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини п`ятої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України); касаційну скаргу задовольнити у повному обсязі.
6. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2019 справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Желєзного І.В., суддів: Чиркіна С.М., Шарапи В.М.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що постановою Верховної Ради України від 12.11.2015 №788-VI на підставі заяви про відставку ОСОБА_1 звільнено з посади судді Козятинського міськрайонного суду Вінницької області.
8. На момент звільнення позивача з посади судді Козятинського міськрайонного суду Вінницької області на підставі заяви про відставку, позивач не проходив кваліфікаційне оцінювання на предмет підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді чи відповідності займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2016 № 1401-VIII, що передбачено підпунктом 4 пункту 16-1 Перехідних положень Конституції України, пунктом 22 Розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIIІ (далі також - Закон № 1402-VIIІ, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
9. 02.03.2016 Калинівський районний суд Вінницької області ухвалив постанову у справі №133/17/16-а, якою зобов`язав управління Пенсійного фонду України в м. Козятин та Козятинському районі призначити та виплачувати ОСОБА_1 з 28.11.2015 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 82 відсотки заробітку працюючого судді без обмеження граничного розміру.
10. 18.04.2018 ОСОБА_1 звернувся із заявою до Козятинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про проведення перерахунку з 01.04.2018 раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку 82 відсотки від заробітної плати (грошового утримання, суддівської винагороди) працюючого судді Козятинського міськрайонного суду та відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації у Вінницькій області №4-35/0704 від 17.04.2018.
11. Відповідно до вказаної довідки про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці суддівська винагорода судді Козятинського міськрайонного суду (з урахуванням вислуги років 21 рік) станом на 01.04.2018 складає 52 860,00 грн.
12. Листом від 27.04.2018 №30/Н-8 Козятинське об`єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області відмовило позивачу в перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці з посиланням на положення пункту 22 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII.
13. Не погоджуючись з діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав.
ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
14. Позивач свої вимоги обґрунтовував тим, що з 01.01.2018 відбулась зміна розміру складових суддівської винагороди. Відповідно до довідки Територіального управління державної судової адміністрації у Вінницькій області №4-35/0704 від 17.04.2018 про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці суддівська винагорода судді Козятинського міськрайонного суду (з урахуванням вислуги років 21 рік) станом на 01.04.2018 складає 52 860,00 грн, а тому позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку з 01.04.2018 раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Однак Козятинське об`єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області листом №30/Н-8 протиправно відмовило позивачу у здійсненні перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.
15. Відповідач щодо задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що позивач до виходу у відставку кваліфікаційного оцінювання не проходив, Вища кваліфікаційна комісія суддів України рішення щодо проходження ним кваліфікаційного оцінювання не приймала, а тому він не має права на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі, визначеному Законом №1402-VIII, оскільки отримання довічного грошового утримання судді у такому розмірі передбачено лише для тих суддів, які до виходу у відставку пройшли кваліфікаційне оцінювання судді та пропрацювали після цього на посаді судді щонайменше три роки.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ
16. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що для суддів, які не пройшли кваліфікаційне оцінювання, розмір суддівської винагороди необхідно визначати за положеннями Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VІ (далі - Закон України № 2453-VІ). На момент звільнення позивача з посади судді Козятинського міськрайонного суду Вінницької області на підставі заяви про відставку, позивач не проходив кваліфікаційне оцінювання на предмет підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді чи відповідності займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2016 № 1401-VIII, що передбачено підпунктом 4 пункту 16-1 Перехідних положень Конституції України, пунктом 22 Розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIIІ, а відтак відповідач при відмові ОСОБА_1 у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці діяв на підставі, у межах і спосіб, передбачені Конституцією України та Законами України.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ДОДАТКОВИХ ПОЯСНЕНЬ ДО НЕЇ
17. Позивач у касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на те, що судами не враховано, що на підставі частини четвертої статті 142 Закону № 1402-VIII у зв`язку із зміною з 01.01.2018 розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді в Козятинському міськрайонному суді, відповідач повинен був здійснити перерахунок його пенсії, однак протиправно відмовив у проведенні такого перерахунку. Єдиною підставою для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Судами не враховано, що положення пункту 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII не можуть бути застосовані відносно позивача, оскільки вони стосуються виключно суддів, які пішли і підуть у відставку після набрання чинності цим Законом.
18. У додаткових поясненнях до касаційної скарги позивач зазначив, що існує виключна правова проблема, яка стосується суддів у відставці, та полягає у тому, що судова практика, яка буде ґрунтуватися на висновках Верховного Суду, викладених у рішенні від 01.11.2018 у справі №0640/3835/18, призведе до того, що положення частини четвертої статті 142 Закону №1402-VІІІ відносно суддів, які вийшли у відставку до 30.09.2016, не будуть діяти, а відтак є підстави для відступу від висновку, викладеного у вказаному рішенні Верховного Суду, та передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
19. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даного спору та виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, згідно з положеннями якої суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, вважає за необхідне зазначити наступне.
20. Згідно з приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
21. Згідно з вимогами статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
22. Відповідно до пункту 8 частини четвертої статті 48 та частини шостої статті 48 Закону № 2453-VI (в редакції, чинній на момент призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання) незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді.
23. Аналогічні положення закріплені у статті 48 Закону № 1402-VІІІ.
24. Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
25. Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 11.10.2005 № 8-рп/2005 зазначив, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов`язків судді. Надання судді за рахунок держави матеріального і соціального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.
26. У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.
27. Конституційний Суд України також висловлював аналогічні позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у рішеннях від 24.06.1999 № 6-рп/99 (справа про фінансування судів), від 20.03.2002 № 5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій та гарантій), від 01.12.2004 № 19-рп/2004 (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу), від 11.10.2005 № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії та щомісячного довічного грошового утримання), від 18.06.2007 № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів).
28. З огляду на викладене, конституційний статус судді зумовлює обов`язок держави гарантувати достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці - щомісячне довічне грошове утримання. Статус судді та його елементи, зокрема, матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а виступає засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.
29. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 09.11.2018 у справах №713/1064/17, № 686/24597/16-а, № 686/1938/17, № 766/7021/17, №686/24597/16-а, від 11.12.2018 у справі №522/5168/17, від 22.10.2020 у справі №420/1234/19.
30. Колегія суддів зауважує, що Конституція України у частині другій статті 19 закріплює правило, згідно з яким органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
31. Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом". Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
32. Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними та незаконними і відповідно - підставою для притягнення таких суб`єктів до відповідальності.
33. Згідно з пунктом 4 частини шостої статті 126 Конституції України підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку.
34. Умови забезпечення судді щомісячним довічним грошовим утриманням або пенсією за його вибором на час виходу позивача у відставку (12.11.2015) визначалися статтею 141 Закону № 2453-VІ.
35. Відповідно до частини другої 133 Закону № 2453-VІ суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за вислугу років; перебування на адміністративній посаді в суді; науковий ступінь; роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
36. 30.09.2016 набрали чинності закони України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" № 1401-VIII від 02.06.2016 та "Про судоустрій і статус суддів" 1402-VIII від 02.06.2016.
37. Згідно з частинами третьою та п`ятою статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.