ПОСТАНОВА
Іменем України
25 листопада 2020 року
Київ
справа №640/4941/19
адміністративне провадження №К/9901/30611/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Усенко Є.А., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу № 640/4941/19 за позовом підприємства "Барекс ЛТД" до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови у прийнятті митної декларації, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Київської міської митниці ДФС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 2 липня 2019 року (суддя Пащенко К.С.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2019 року (головуючий суддя - Епель О.В., судді: Лічевецький І.О., Степанюк А.Г.),
ВСТАНОВИВ:
У березні 2019 року підприємство "Барекс ЛТД" (далі по тексту - позивач) звернулося до суду з позовом до Київської міської митниці ДФС (далі по тексту - відповідач, Митниця), в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 18 березня 2019 року № UA100070/2019/000028/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 18 березня 2019 року № UA100070/2019/00138.
Вимоги адміністративного позову обґрунтовано тим, що при митному оформленні товарів позивач в повному обсязі надав документи, що підтверджують митну вартість товару, а під час проведення консультацій - додаткові документи. Водночас, відповідач не довів, що подані для визначення митної вартості товару документи містили розбіжності, ознаки наявності підробки або не містили усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відтак, відсутні будь-які обмеження, передбачені частинами першою та другою статті 58 МК України щодо застосування основного методу визначення митної вартості імпортованих товарів за ціною договору (контракту).
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 2 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2019 року, адміністративний позов задоволено.
Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що 22 листопада 2017 року між підприємством "Барекс ЛТД" (Україна) як покупцем та Spolo Ceramic Pvt.LTD (India) як продавцем укладено контракт № 2-22/1117 (далі - Контракт), згідно пункту 1.1 якого продавець зобов`язується передати у власність покупцю, а покупець зобов`язується прийняти у власність та оплатити товари, відповідно до інвойсів до контракту, які є невід`ємними його частинами.
Оплата за товар здійснюється покупцем на банківський рахунок продавця на підставі виставленого інвойса. Умови оплати кожної окремої партії товару зазначаються в інвойсах, які є невід`ємною частиною Контракту (пункт 3.2 Контракту).
Відповідно до пункту 4.1. Контракту поставка товару здійснюється на умовах Франко борт (Free On Board, FOB), місце призначення - порт Мундра.
На виконання умов Контракту продавцем виписаний Інвойс № ЕХР-00100 від 31 січня 2019 року, за яким покупець повинен сплатити 100% вартості товару, що складає 26066,88 доларів США після отримання поштою коносаменту.
Відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті № 208 від 26 лютого 2019 року позивач сплатив продавцю 100% вартості товару, зазначеної в інвойсі - 26066,88 доларів США.
З метою ввезення на територію України товару згідно з інвойсом від 31 січня 2019 року № ЕХР-00100 та його митного оформлення позивач подав митну декларацію № UA100070/2019/232991 від 15 березня 2019 року, декларацію митної вартості № UA100070/2019/232991 та документи, що підтверджують заявлену митну вартість: інвойс № ЕХР-00100 від 31 січня 2019 року; пакувальний лист № ЕХР-00100 від 31 січня 2019 року; Bill of lading (коносамент) № EID0240675 від 4 лютого 2019 року; сертифікат походження № 67260 від 6 лютого 2019 року; прайс-лист виробника від 16 листопада 2018 року; експертний висновок Київської ТПП № Ц-216/1 від 12 березня 2019 року; експортна декларація країни відправлення № 1706769 від 31 січня 2019 року; довідка про вартість морського фрахту з транспортування від 12 березня 2019 року з перекладом від цієї ж дати; лист про нестрахування вантажу № 1-12/0319 від 12 березня 2019 року; договір надання транспортно-експедиторських послуг № 1-01/0317 від 1 березня 2017 року; додаток № 100 від 24 січня 2019 року до договору № 1-01/0317 від 1 березня 2017 року; контракт № 2-22/1117 від 22 листопада 2017 року та додаткову угоду № 1 від 15 листопада 2018 року до Контракту.
15 березня 2019 року митний орган надіслав декларанту запит про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості, а саме: 1) рахунок-фактуру (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів, банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунку-фактури; 2) документи (рахунки, накладні тощо), що є підтвердженням витрат експедитора та видані суб`єктами господарювання, що залучаються до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади; 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 5) каталоги, специфікації виробника товару; 6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
18 березня 2019 року позивач направив заяву № 1-88/0319 з додатковими документами для підтвердження заявленої митної вартості, зокрема: видаткові накладні № 3081 від 25 червня 2018 року, № 5039 від 25 вересня 2018 року, № 6257 від 21 листопада 2018 року, № 419 від 22 січня 2019 року, № 1061 від 22 лютого 2019 року; податкові накладні № 417 від 22 січня 2019 року, № 1054 від 22 лютого 2019 року, № 3070 від 25 червня 2018 року, № 5029 від 25 вересня 2018 року, № 6157 від 16 листопада 2018 року, копію каталогу продукції.
18 березня 2019 року відповідач виніс рішення про коригування митної вартості № UA100070/2019/000028/2 та відмовив позивачу в митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100070/2019/00138 від 18 березня 2019 року.
Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що Митницею не наведено достатніх підстав для витребування додаткових документів та здійснення коригування митної вартості товару саме за резервним методом.
Не погодившись з судовими рішеннями, Київська міська митниця ДФС подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказані рішення та ухвалити нове про відмову в позові.
Скаржник вважає, що подані позивачем до митного оформлення документи містили розбіжності та не підтверджували числові значення складових митної вартості товарів. Так, компанія Bareks Dis Ticaret A.S., яка визначена як експедитор відповідно до договору від 1 березня 2017 року №1-01/0317 та додатку №100 до нього, є пов`язаною з підприємством "Барекс ЛТД" особою. При цьому компанія Bareks Dis Ticaret A.S. не визначена агентом перевізника CMA CGM S.A., що забезпечує перевезення вантажів згідно з коносаментом. Відповідач також наголошує на тому, що тарифи перевезення вантажів, що застосовуються при перевезенні з Китаю в Україну вантажів 20-фунтовими контейнерами вище, ніж задекларовані.
Крім того, не відповідають дійсності твердження судів про надання позивачем Митниці рахунку-фактури (акта виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору про надання транспортно-експедиційних послуг з реквізитами сторін, сумою та умовами платежу, іншими відомостями, які б підтверджували договірні відносини щодо перевезення. Крім того, декларант не забезпечив перекладу копії митної декларації країни відправлення №1706769, а у висновку цінової експертизи від 12 березня 2019 року №Ц-216/1 вказано, що експертом було обрано порівняльний підхід, проте не наведено назв порівнюваних ним виробників та продавців і запропоновані ними ціни.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просив залишити її без задоволення, а рішення судів - без змін як законні та обґрунтовані. Наголошено, що у запиті про надання додаткових документів митний орган не вказав, які саме складові митної вартості залишились непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Сама по собі вимога про надання додаткових документів не може бути законною, якщо вона не є наслідком обґрунтованих сумнівів контролюючого органу у достовірності поданих документів. При цьому твердження митниці про ненадання документів, які б підтверджували витрати на транспортування, не відповідають дійсності, оскільки разом з митною декларацією було подано довідку експедитора про вартість морського фрахту по транспортуванню від 12 березня 2019 року з перекладом. Позивач наголошує на безпідставності доводів скаржника, що тарифи на перевезення з Китаю до України є вищими, ніж задекларовані, оскільки поставка та транспортування товару взагалі здійснювались з Індії. Посилання відповідача на пов`язаність осіб позивача та експедитора носять характер припущень, оскільки не наведено ні джерело такої інформації, ні форму пов`язаності. Схожість назв підприємств сама по собі не може бути підставою для такого висновку.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" ця касаційна скарга розглядається в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (до 8 лютого 2020 року).
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).
Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частина друга статті 53 МК України передбачає, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
При цьому частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.