Постанова
Іменем України
23 листопада 2020 року
місто Київ
справа № 727/12632/18
провадження № 61-6795св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Олійник А. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ПОЛІС", Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ПОЛІС" на ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівців від 05 грудня 2018 року у складі судді Яреми Л. В. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 27 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Яремка В. В., Литвинюк І. М., Перепелюк І. Б,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Чернівців із позовом про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги за договорами іпотеки та договорами застави від 02 грудня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тишко Іриною Олександрівною.
Позивачем зазначено, що позов подано за виключною підсудністю, за місцезнаходженням нерухомого майна.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівців від 05 грудня 2018 року, залишеною без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 27 лютого 2019 року, відкрито провадження у справі.
Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, зробив висновок, що таке судове рішення ухвалено із дотриманням норм процесуального права, оскільки ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом з приводу нерухомого майна, що розташовано на території Шевченківського району м. Чернівців.
За наведених обставин суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що зазначений позов не є позовом щодо нерухомого майна, тому має розглядатися судом за місцезнаходженням відповідача.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ПОЛІС" (далі - ТОВ "ФК "ПОЛІС") звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, просило скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, справу направити до Шевченківського районного суду м. Чернівців для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується тим, що положення частини першої
статті 30 ЦПК України не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки предметом оскаржуваного договору є відступлення прав вимоги іпотекодержателя за кредитним договором та договором іпотеки, а не нерухоме майно позивача. Тому, на переконання заявника, суд першої інстанції помилково відкрив провадження у цій справі, яка підсудна суду за місцезнаходженням одного із відповідачів за вибором позивача.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у березні 2019 року, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.
За змістом правил частини першої та третьої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами встановлено, що 20 листопада 2018 року до Шевченківського районного суду м. Чернівці подано позовну заяву ОСОБА_1 . У позовній заяві позивачем зазначено, що позов подано за правилами виключної підсудності, за місцезнаходженням нерухомого майна, що є предметом іпотеки.
Предметом позову є договір про відступлення права вимоги за договорами іпотеки та договорами застави від 02 грудня 2015 року.
Відповідно до пункту 8 зазначеного правочину його предметом є, зокрема, іпотечний договір від 11 січня 2008 року № 24.001-001/08-ДИ01, укладений між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством "ВТБ Банк", відповідно до умов якого в іпотеку передано нерухоме майно: нежилі приміщення за адресою: АДРЕСА_1 ; підвальні нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_2 .
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).