Постанова
Іменем України
23 листопада 2020 року
місто Київ
справа № 564/308/18
провадження № 61-3536св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
треті особи: ОСОБА_3, приватний нотаріус Костопільського районного нотаріального округу Дідовець Алла Григорівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Рівненського апеляційного суду від 17 січня 2019 року у складі колегії суддів: Гордійчук С. О., Боймиструк С. В., Шимків С. С.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, приватний нотаріус Костопільського районного нотаріального округу Дідовець А. Г., про визнання спадкового договору недійсним.
Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що між ним, його дружиною ОСОБА_3 як відчужувачами та ОСОБА_2 як набувачем 08 травня 2013 року укладений спадковий договір, зареєстрований у реєстрі за № 798, посвідчений приватним нотаріусом Костопільського районного нотаріального округу Дідовець А. Г., за умовами якого ОСОБА_2 набуває право власності на житловий будинок із надвірними будівлями та земельну ділянку, надану для їх обслуговування, що знаходяться у АДРЕСА_1, після смерті відчужувачів. Вважав, що підписаний ним договір є договором довічного утримання, за умовами якого після їхньої смерті все їхнє майно перейде у власність дочки його дружини, яка буде їх доглядати до смерті. Стверджував, що йому нічого не було відомо про умови та правові наслідки правочину, оскільки він був впевнений, що підписує саме договір довічного утримання, тобто він під час укладення оспорюваного правочину помилився щодо природи такого правочину.Відносини з дружиною та її дочкою погіршилися, останні створили незадовільні умови проживання, чинять перешкоди у користуванні власністю.
Позивач просив визнати частково недійсним спадковий договір від 08 травня 2013 року, укладений між ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Костопільського районного нотаріального округу Дідовець А. Г., зареєстрований у реєстрі за № 798 у частині, укладеній між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та зняти заборону на відчуження належної йому частини будинку з надвірними будівлями, які знаходяться у АДРЕСА_1, вчинену приватним нотаріусом Костопільського районного нотаріального округу Дідовець А. Г., зареєстровану в реєстрі за № 799, у реєстрі заборон за № 3.
Стислий виклад заперечень відповідача
ОСОБА_2 проти позову заперечувала, вважаючи його необґрунтованим та безпідставним.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 21 вересня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним спадковий договір від 08 травня 2013 року, укладений між ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Костопільського районного нотаріального округу Дідовець А. Г., зареєстрований у реєстрі за № 798, у частині, укладеній між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, та знято заборону на відчуження належної ОСОБА_1 частини будинку з надвірними будівлями, які знаходяться у АДРЕСА_1, вчинену приватним нотаріусом Костопільського районного нотаріального округу Дідовець А. Г. і зареєстровану в реєстрі за № 799, у реєстрі заборон за № 3. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалося тим, що під час укладення оспорюваного спадкового договору волевиявлення ОСОБА_1 не відповідало його внутрішній волі та не було спрямоване на реальне настання правових наслідків, обумовлених спадковим договором. Позивач помилився щодо природи правочину, оскільки вважав, що підписує разом зі своєю дружиною договір довічного утримання.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 17 січня 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_2, подану адвокатом Євгеюк О. Є., ОСОБА_3, приватного нотаріуса Костопільського районного нотаріального округу Дідовець А. Г. задоволено. Рішення Костопільського районного суду Рівненської областівід 21 вересня 2018 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду обґрунтовувалася тим, що на час укладання спадкового договору позивачу виповнилося 62 роки, він є грамотною особою, доказів, які підтверджували б наявність обставин, що обмежували позивача у можливості розуміти значення і умови договорів, а також потребу у зв`язку з віком чи станом здоров`я у догляді й сторонній допомозі, обману її відповідачами, до суду не подано. Відсутні й докази, що б підтверджували наявність потреби у матеріальній допомозі, пов`язаної з хворобою чи іншими обставинами, що виникли у позивача чи у його сім`ї. Суд відхилив доводи позивача про те, що в силу свого похилого віку та потреби у матеріальній допомозі він бажав укласти з відповідачем договір довічного утримання та вважав, що укладає саме цей правочин. Такі міркування спростовуються зібраними у справі доказами, зокрема, змістом укладеного між сторонами договору, показаннями нотаріуса. У матеріалах справи відсутні будь-які інші докази, які підтверджують укладення саме договору довічного утримання між сторонами (показання свідків тощо).
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв`язку у лютому 2019 року, ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується тим, що заявник, маючи поважний вік та хворіючи, протиправно позбавлений єдиного житла, вимушений ночувати в коридорі, де відсутні умови для нормального проживання, і все це є наслідком укладання спадкового договору, про зміст якого помилялися усі учасники правочину і який суперечить вимогам закону.
Він не був власником земельної ділянки, площею 0, 0622 га, що є предметом договору та належить на праві приватної власності ОСОБА_3 . В умовах спадкового договору не зазначено момент набуття права власності набувачем, оскільки у пункті 1.1 зазначено, що: "в разі їх смерті набуває права власності на належне відчужувачам майно". Зважаючи на те, що відчужувачами за спадковим договором є дві фізичні особи, які мають у спільній сумісній власності житловий будинок, a момент їх смерті малоймовірно може бути одночасним, то на яку частку і якого майна після смерті одного з відчужувачів набуде права власності набувач, у оскаржуваному договорі не зазначено, частки із спільної сумісної власності кожного із співвласників не виділені. Письмовими доказами та відеозаписом встановлено, що сама відповідач не розуміла істотних умов спадкового договору та вважала, що з моменту його укладення у її власність перейшло будинковолодіння. Суд апеляційної інстанції безпідставно не взяв до уваги показання свідків.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 просить касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін. Зазначає, що заявник не мав на час укладання оспорюваного правочину хронічних захворювань або інших проблем із здоров`ям. У 2017 році ОСОБА_1 вже звертався із позовом про розірвання спадкового договору. Жоден із зазначених позивачем свідків не були присутніми під час підписання спадкового договору.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 27 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За частиною першою статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваної постанови апеляційного суду визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Із 17 серпня 2006 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 22 січня 2018 року у справі № 564/975/17.
ОСОБА_1 та його колишній дружині ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності належить будинок із надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 08 травня 2013 року уклали спадковий договір із ОСОБА_2, за умовами якого ОСОБА_2 зобов`язалася виконувати передбачені в ньому розпорядження ОСОБА_1 і ОСОБА_3 та після їхньої смерті мала набути право власності на належний їм житловий будинок та земельну ділянку, розташовані у АДРЕСА_1 .
Відповідно до розділу 2 "Обов`язки набувача" укладеного договору ОСОБА_2 взяла на себе такі зобов`язання: виконувати поточний ремонт жилого будинку з надвірними будівлями; протягом весняно-осіннього періоду власними силами або за допомогою залучених осіб обробляти земельну ділянку, яка є предметом цього договору; відвідувати відчужувачів не рідше двох разів на місяць. У разі смерті відчужувачів набувач зобов`язана: організувати поховання відчужувачів та влаштувати поминки; після спливу одного року з дня смерті відчужувачів встановити на їх могилі пам`ятник та відзначити роковини їх смерті.