Постанова
Іменем України
18 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 757/52096/18
провадження №61-9640св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
представник відповідача - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 21 травня 2020 року у складі колегії суддів: Рейнарт І. М., Кирилюк Г. М., Семенюк Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
Позовна заява мотивована тим, що йому 87 років, він є одиноким та отримує пенсію за віком у розмірі 2 393,07 грн, розмір якої не забезпечує необхідного мінімуму для проживання, враховуючи витрати на оплату комунальних послуг, ліків та продуктів харчування, а ОСОБА_2, який є його сином та проживає у Франції, є визнаним композитором та має високий рівень доходу, має можливість надавати йому матеріальну допомогу, однак такої допомоги не надає.
На підставі вказаного ОСОБА_1 просив суд стягнути з ОСОБА_2 аліменти у розмірі 2 000,00 грн щомісячно, починаючи з дати подання позову і довічно.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 10 травня 2019 року у складі судді Батрин О. В. позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти у розмірі 2 000,00 грн щомісячно довічно, починаючи з дня звернення до суду із позовом, а саме з 23 жовтня 2018 року.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 704,80 грн.
Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач є пенсіонером та отримує пенсію, що є єдиним його доходом, розмір якої не забезпечує його потреб на харчування і лікування, а тому має необхідність у матеріальній допомозі, яку відповідач, який є його сином, не надає, хоча є працездатним, офіційно працевлаштований і має можливість сплачувати аліменти на утримання батька.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 21 травня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задоволено.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 травня 2019 року скасовано і ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Компенсовано ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1 057,20 грн, сплачений за подання апеляційної скарги, за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивачем у порушення вимог статей 12, 81 ЦПК України не надано суду доказів на підтвердження того, що він потребує матеріальної допомоги. При цьому сам факт непрацездатності позивача не зумовлює виникнення у відповідача обов`язку надання йому утримання, оскільки стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримувати сторонню допомогу.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 08 липня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 листопада 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати і передати справу на новий розгляд до апеляційного суду.
Підставою касаційного оскарження є порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що, відмовляючи у задоволенні його позову, суд апеляційної інстанції не врахував, що він є пенсіонером і отримує пенсію за віком, розміру якої не вистачає, оскільки значну їх частину він витрачає на оплату комунальних послуг, лікування і придбання ліків. Він є непрацездатним і потребує матеріальної допомоги, яку його син - відповідач у справі не надає, хоча має таку можливість. Крім того, матеріали справи не містять доказів на підтвердження перебування у його володінні квартири АДРЕСА_1, отже висновки суду у цій частині ґрунтуються на припущеннях.
Відзив на касаційну скаргу відповідачем не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до свідоцтва про народження від 26 січня 1959 року, актовий запис № 261, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, є рідним сином ОСОБА_1 .
Згідно з пенсійним посвідченням ОСОБА_1 є пенсіонером за віком та відповідно до довідки від 09 серпня 2018 року № 548/03, виданої Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві, отримує пенсію у розмірі 2 393,07 грн щомісячно.
ОСОБА_2 є композитором, проживає на території Французької Республіки є громадянином цієї країни.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.