Постанова
Іменем України
23 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 753/2871/17-ц
провадження № 61-9998св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на постанову Київського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року в складі колегії суддів: Савченка С. І., Верланова С. М., Мережко М. В.,
В С Т А Н О В И В:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2017 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", правонаступником якого є акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк", АТ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, про стягнення боргу за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 07 березня 2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № К2F4АК01390003, відповідно до умов якого банк надав відповідачу ОСОБА_1 кредит у сумі 36289 доларів США, за умови його повернення по 06 березня 2012 року та сплати обумовлених сторонами у вказаному договорі процентів 12% річних.
На забезпечення виконання указаного зобов`язання, між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 було укладено 25 травня 2007 року договір поруки.
Також 25 травня 2007 року було укладено договір поруки між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3 .
У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору у останнього утворилась заборгованість, яка станом на 17 листопада 2016 року склала 22 588,32 дол. США, що за курсом НБУ складало - 594976,35 грн, яку ПАТ КБ "ПриватБанк" просило стягнути з відповідачів.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 06 жовтня 2017 року позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 22 588,32 дол. США, що за курсом НБУ склало 594976,35 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору у ОСОБА_1 виникла кредитна заборгованість, яка є доведеною та підлягає стягненню з відповідачів.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 06 жовтня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що повернення відповідачем ОСОБА_1 як тіла кредиту, так і процентів мало здійснюватися шляхом внесення щомісячних платежів до 25 числа кожного місяця, а строк дії договору і відповідно повернення кредиту закінчився 06 березня 2012 року. Даний позов пред`явлено АТ КБ "ПриватБанк" до суду у лютому 2017 року, що стверджується датою реєстрації позову в суді, тобто з пропуском загального трирічного строку позовної давності, як за кожним із платежів (останній платіж сплачено у липні 2010 року), так і в цілому за заборгованістю. Клопотання про його поновлення до суду першої інстанції позивач не подав. Відповідач ОСОБА_1, оскаржуючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, просив застосувати позовну давність, оскільки він був позбавлений можливості заявити про це в суді першої інстанції, як того вимагає частина третя статті 267 ЦК України. Апеляційний суд, посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14-ц, вважав за можливе прийняти заяву про застосування строків позовної давності, оскільки відповідач не був повідомлений про розгляд справи, дізнався про її наявність після ухвалення судом рішення, а відтак був позбавлений можливості здійснити свої процесуальні права сторони, передбачені статтею 27 ЦПК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У травні 2019 року АТ КБ "ПриватБанк"подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Доводи касаційної скарги АТ КБ "ПриватБанк" зводяться до незгоди заявника із рішенням суду апеляційної інстанції в частині вирішення позову ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 . Касаційна скарга не містить доводи щодо незгоди заявника з рішенням апеляційного суду в іншій частині, а тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, касаційним судом не переглядається.
Аргументи учасників справ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не було враховано, що відповідач здійснив останній платіж в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором 21 липня 2014 року, що підтверджено розрахунком заборгованості, а до суду АТ КБ "ПриватБанк" звернулося з позовом у лютому 2017 року, а тому банком строк позовної давності до основної вимоги пропущено не було.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У липні 2019 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив, що рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування немає. Зазначені позивачем на обґрунтування касаційної скарги доводи щодо сплати у 2014 році суми на погашення кредитної заборгованості жодними належними доказами не підтверджені, оскільки розрахунок заборгованості банку, який додається до позовної заяви не є первинним документом, що підтверджує проведення банківської операції і відповідно і погашення заборгованості.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом установлено, що 07 березня 2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № К2F4АК01390003, відповідно до умов якого банк надав відповідачу ОСОБА_1 кредит у сумі 36289 доларів США, за умови його повернення по 06 березня 2012 року та сплати обумовлених сторонами у вказаному договорі процентів 12% річних.