Постанова
Іменем України
18 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 344/3574/17
провадження № 61-4082св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 21 січня 2019 року у складі колегії суддів: Бойчука І. В., Девляшевського В. А., Мелінишин Г. П.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У березня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно в порядку поділу спільного майна подружжя.
Позовна заява мотивована тим, що 17 липня 1999 року між сторонами було зареєстровано шлюб, який рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 червня 2016 року розірвано.
За час перебування у шлюбі у сторін, ІНФОРМАЦІЯ_1, народилась дочка ОСОБА_3 .
19 грудня 2007 року за спільні кошти подружжя придбало у власність квартиру АДРЕСА_1 , вартістю 282 800,00 грн, яка є об`єктом спільної сумісної власності, а тому підлягає поділу.
На придбання вказаної квартири були витрачені як спільні кошти подружжя, так і особисті кошти позивачки, оскільки з метою придбання спірної квартири нею
19 грудня 2007 року укладено кредитний договір з ТОВ "Український промисловий банк" на суму 53 000,00 доларів США, а 10 вересня 2014 року вона здійснила повну оплату наявного боргу перед ПАТ "Дельта Банк", яке було правонаступником ПАТ "Український промисловий банк".
Вважає, що нею на придбання спірної квартири було витрачено коштів більше, ніж 2/3 від вартості квартири. Крім того, у спірній квартирі проживає їх неповнолітня донька ОСОБА_3, яка перебуває на її матеріальному утриманні.
ОСОБА_1 просила відступити від принципу рівності часток подружжя при поділі майна та визнати за нею право власності на 2/3 частини, а за відповідачем право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05 лютого 2018 року позовні вимоги задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1, загальною площею 54,3 кв.м, житловою - 29,8 кв.м.
Визнано за ОСОБА_2 в порядку поділу спільного майна подружжя, право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1, загальною площею 54,3 кв.м, житловою - 29,8 кв.м.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 885,40 грн витрат по оплаті судового збору.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції з урахуванням інтересів неповнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка за рішенням суду залишена на проживання з позивачем та перебуває на її повному матеріальному утриманні, дійшов висновку за можливе відступити від засади рівності часток подружжя та визнав за позивачем право власності на 2/3 частини, а за відповідачем ОСОБА_2 право власності на 1/3 частину у квартирі
АДРЕСА_1
від 22 жовтня 2018 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області
від 22 жовтня 2018 року відмовлено.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 21 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Заочне рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05 лютого 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.
В порядку поділу майна визнано за ОСОБА_1 право власності на 2/5 частки, а за ОСОБА_2 право власності на 3/5 частки у квартирі АДРЕСА_1, загальною площею 54,3 кв.м, житловою площею 29,8 кв.м.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 131,00 грн, а з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 031,00 грн витрат по оплаті судового збору.
Частково задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд, з урахуванням вимог частини сьомої статті 57 СК України, прийшов до висновку, що якщо майно придбане частково за рахунок отриманого подружжям кредиту, частково - за спільні кошти подружжя, а частково - за рахунок грошових коштів, належних одному з подружжя, то спільною сумісною власністю буде лише та частка майна, що придбана за рахунок кредиту, отриманого подружжям, та за спільні кошти подружжя. Інша ж частка майна, придбана за рахунок коштів, що належали одному з подружжя, буде особистою приватною власністю того з подружжя, за чиї особисті кошти вона придбана. У справі за рахунок особистих коштів ОСОБА_2 повернуто заборгованість банку за кредитом, що у спірній квартирі відповідає частці у розмірі 1/10 частини, яку йому суд виділив, збільшивши його загальну частку у спірному майні до 6/10, тобто 3/5 частин, відійшовши від рівності часток у майні подружжя. А позивачці буде належати при поділі 2/5 частин квартири. Апеляційний суд не знайшов підстав для відступу від рівності часток подружжя при поділі майна на користь позивачки з урахуванням інтересів дитини, оскільки позивачкою не надано відповідних доказів того, що відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання дочки.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
23 лютого 2019 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 21 січня 2019 року та залишити в силі заочне рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05 лютого 2018 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що стороною відповідача не надано позивачу доказів, які були долучені ним до апеляційної скарги. В той же час, відповідачем не надано доказів та необґрунтовано причин неможливості їх подання до суду першої інстанції. Апеляційний суд зробив неправильний висновок про збільшення частки відповідача у спільній сумісній власності подружжя. Апеляційним судом не враховано інтереси неповнолітньої дитини щодо забезпечення утримання.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 07 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.
Зупинено дію постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 21 січня 2019 року до закінчення касаційного провадження.
Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 21 січня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону
від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Фактичні обставини справи
17 липня 1999 року між сторонами було зареєстровано шлюб, який рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 червня
2016 року розірвано. Неповнолітню дочку ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишено на проживання разом з матір`ю ОСОБА_1 (а.с. 46-49).
19 грудня 2007 року між ТОВ "Український промисловий банк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 463/ФКВ-07, за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 53 000,00 доларів США строком до 10 грудня
2038 року.
У пункті 1.4 кредитного договору від 19 грудня 2007 року № 463/ФКВ-07 вказана мета кредитування - придбання нерухомості.
19 грудня 2007 року між ОСОБА_5 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу двокімнатної квартири загальною площею 54,3 кв.м, житловою площею 29,8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Купівлю-продаж зазначеної квартири сторонами за договором здійснено за 282 800,00 грн, що є еквівалентом 56 000,00 доларів США (курс НБУ станом на
19 грудня 2007 року - 5,05 грн за 1 долар США), з яких продавець одержала від покупця 15 150,00 грн, що еквівалентно 3 000,00 доларів США під час підписання цього договору, а решта грошей в сумі 267 650,00 грн, що еквівалентно
53 000,00 доларів США, покупець зобов?язався сплатити продавцю в строк
до 20 грудня 2007 року (пункт 4 договору купівлі-продажу).
У пункті 12 договору купівлі-продажу від 19 грудня 2007 року ОСОБА_1 заявила, що перебуває у шлюбі з ОСОБА_2, який своєю заявою дає згоду на купівлю вищевказаної квартири. Підпис ОСОБА_2 на заяві засвідчений
19 грудня 2007 року Юрчаком О. В. приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу за реєстровим № 2576. Дана заява зберігається у справах приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Юрчака О. В.
19 грудня 2007 року між ТОВ "Український промисловий банк" та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір на забезпечення виконання зобов?язань за кредитним договором "Кредит на придбання нерухомості та кредит під заставу нерухомості" від 19 грущня 2007 року № 463/ФКВ-07, укладеним між
ТОВ "Український промисловий банк" та ОСОБА_1 .
Предметом іпотеки вказаного іпотечного договору є квартира
АДРЕСА_1 , загальною площею
54,3 кв.м, житловою площею 29,8 кв.м.
Право приватної власності на спірну квартиру зареєстровано за позивачкою, що вбачається з витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно
№ 17120573 від 19 грудня 2007 року.
Згідно довідки від 18 вересня 2014 року вих. № 05-2372313, виданої ОСОБА_1, кредитний договір від 19 грудня 2007 року № 463/ФКВ-07, укладений між
ОСОБА_1 та ТОВ "Український промисловий банк", по якому право вимоги з 01 липня 2010 року було відступлено АТ "Дельта Банк", припинив свою дію
з 10 вересня 2014 року у зв?язку з повним виконанням позичальником зобов?язань за вказаним кредитним договором перед кредитором.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції з урахуванням інтересів неповнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка за рішенням суду залишена на проживання з позивачем та перебуває на її повному матеріальному утриманні, дійшов висновку за можливе відступити від засади рівності часток подружжя та визнав за позивачем право власності на 2/3 частини, а за відповідачем ОСОБА_2 право власності на 1/3 частину у квартирі АДРЕСА_1 .
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд зурахуванням вимог частини сьомої статті 57 СК України прийшов до висновку, що якщо майно придбане частково за рахунок отриманого подружжям кредиту, частково - за спільні кошти подружжя, а частково - за рахунок грошових коштів, належних одному з подружжя, то спільною сумісною власністю буде лише та частка майна, що придбана за рахунок кредиту, отриманого подружжям, та за спільні кошти подружжя. Інша ж частка майна, придбана за рахунок коштів, що належали одному з подружжя, буде особистою приватною власністю того з подружжя, за чиї особисті кошти вона придбана. У справі за рахунок особистих коштів ОСОБА_2 повернуто заборгованість банку за кредитом, що у спірній квартирі відповідає частці у розмірі 1/10 частини, яку йому суд виділив, збільшивши його загальну частку у спірному майні до 6/10, тобто 3/5 частин, відійшовши від рівності часток у майні подружжя. А позивачці буде належати при поділі 2/5 частин квартири. Апеляційний суд не знайшов підстав для відступу від рівності часток подружжя при поділі майна на користь позивачки з урахуванням інтересів дитини, оскільки позивачкою не надано відповідних доказів того, що відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання дочки.
Проте з таким висновком судів першої та апеляційної інстанцій погодитися не можна.
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 вказувала, що нею на придбання спірної квартири було витрачено коштів більше, ніж 2/3 від вартості квартири. Крім того, у спірній квартирі проживає їх неповнолітня донька ОСОБА_3 , яка перебуває на її матеріальному утриманні, а тому просила відступити від принципу рівності часток подружжя при поділі майна