ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 522/9902/20
адміністративне провадження № К/9901/21633/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Калашнікової О.В., Соколова В.М.,
за участі:
секретаря судового засідання - Кисличенко О.В.
представника відповідача - адвоката - Мастістого І.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 522/9902/20
за позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) про затримання з метою ідентифікації та забезпечення передачі відповідно до міжнародного договору України про реадмісію громадянина Російської Федерації, порушеної
за касаційною скаргою адвоката Мастістого Іллі Андрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1
на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 червня 2020 року, ухвалене суддею Донцовим Д.Ю. та
на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2020 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Димерлія О.О., суддів Єщенка О.В., Танасогло Т.М.
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У червні 2020 року Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області (далі - позивач, ГУ ДМС України в Одеській області) звернулося до Приморського районного суду м.Одеси з адміністративним позовом до ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) (далі - відповідач), в якому просив затримати громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2, з метою ідентифікації та забезпечення передачі відповідно до міжнародного договору України про реадмісію строком на 6 місяців до 19.12.2020 з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, та відповідно до вимог пункту 3 частини другої статті 371 КАС України допустити негайне виконання рішення суду.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) порушив правила перебування іноземців в Україні, оскільки проживає без документів на право проживання в Україні.
2.1. Зокрема, позивачем указано, що за інформацією ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, громадянин Румунії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, набув громадянство України" відповідно до рішення ГУ ДМС України у м. Києві від 19.09.2018. Однак, рішенням ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 18.06.2020 скасовано рішення ГУ ДМС України у м. Києві від 19.09.2018 на підставі статті 21 Закону України "Про громадянство" через подання завідомо неправдивих відомостей.
2.2. Отже відповідно до пункту 108 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою КМУ від 25.03.2015 № 302, паспорт громадянина України від 24.09.2018 № НОМЕР_1 та паспорт громадянина для виїзду за кордон від 10.10.2018 серії НОМЕР_2 відповідно до пункту 89 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого постановою КМУ від 07.05.2014 № 152, вважають недійсними.
2.3. У свою чергу позивач вказує, що ОСОБА_1 насправді є ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, який є громадянином Російської Федерації і документований паспортом громадянина Російської Федерації від 22.12.2003 серії НОМЕР_4, що є дійсним станом на момент звернення до суду із цим позовом.
2.4. Відповідно до частини першої статті 2 Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Російської Федерації про реадмісію" від 22.10.2012, ратифіковану Законом України від 05.06.2013, компетентні органи держави запитуваної сторони на запит компетентних органів держави запитуючої сторони приймають назад осіб, які в`їхали на територію держави запитуючої сторони або перебувають там з порушенням законодавства цієї держави з питань в`їзду, виїзду і перебування іноземних громадян та осіб без громадянства, якщо встановлено, що ці особи є громадянами держави запитуваної сторони або втратили її громадянство після в`їзду на територію запитуючої сторони і не набули громадянства іншої держави, або, якщо по відношенню до цих осіб прийнято рішення про відмову в наданні громадянства держави запитуючої сторони. Вищенаведене є підставою для затримання відповідача в порядку статті 289 КАС України.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 20 червня 2020 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2020 року, адміністративний позов ГУ ДМС України в Одеській області задоволено:
3.1. затримано громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2, з метою ідентифікації та забезпечення його передачі відповідно до міжнародного договору України про реадмісію строком на 6 місяців до 19.12.2020 з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.
4. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, є громадянином Російської Федерації, що слідує з його заяви про видачу паспорта Російської Федерації, відповідно до якої громадянину Російської Федерації ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, видано паспорт громадянина Російської Федерації від 22.12.2003 серії НОМЕР_4, який станом на дату подачі позову є чинним. У відповідача відсутній паспортний документ, обов`язкова наявність якого визначена статтею 9 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", відповідно до якої іноземці в`їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом або іншими міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи. За порушення частини першої статті 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КупАП), що виразилось у порушенні правил перебування іноземців в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні стосовно громадянина Російської Федерації ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, складено протокол про адміністративне правопорушення ПР МОД № 003080, а постановою про накладення адміністративного стягнення від 18.06.2020 ПН МОД № 003106 останній був притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 3 400 грн.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції
5. 26 серпня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга адвоката Мастістого Іллі Андрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1, де скаржник просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 червня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ГУ ДМС України в Одеській області відмовити у повному обсязі.
6. Скаржник вказує на існування підстав для скасування рішення суду із залишенням позову без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 240 КАС України, тому позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано. Скаржник підкреслює, що позовну заяву підписано від імені позивача представником ГУ ДМС України в Одеській області О.М. Стельмахом, який не є адвокатом, а на підтвердження повноважень якого надано довіреність (без дати її видавання), що не надає йому повноважень в порядку самопредставництва відповідно до діючого на час звернення із цим позовом процесуального законодавства.
6.1. Скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме статті 25 Конституції України та положень пункту 22 частини першої статті 1 та статті 30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", положень статті 2 Виконавчого протоколу до Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Російської Федерації про реадмісію.
6.2. Скаржник указує, що за диспозицією частини першої статті 289 КАС України ця норма передбачає умови для звернення до суду з позовом про затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісії.
6.3. Скаржник наголошує, що громадяни України не можуть бути відповідачами у даній справі, а згідно статті 25 Конституції України громадянин України не може бути вигнаний за межі України або виданий іншій державі. Процедура затримання за статтю 289 КАС України не може бути застосована до громадянина України.
6.4. Скаржник повідомляє, що адвокат відповідача звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про визнання протиправним та скасування рішення ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 18.06.2020, яким було скасовано рішення ГУ ДМС України у м. Києві від 19.09.2018 про надання громадянства. За цим позовом відкрите провадження у справі № 640/15123/20. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 липня 2020 року вжиті заходи забезпечення позову, яким зупинено дію рішення ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 18 червня 2020 року. На думку скаржника, зупинення дії оскаржуваного акту органу державної влади тимчасово (до вирішення спору по суті) усуває наслідки, що настали після його прийняття та фактично тимчасово (до вирішення спору по суті) відновлює становище, яке існувало до його прийняття саме з метою забезпечення ефективного захисту прав позивача або поновлення його порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких він звернувся до суду. Отже, вважає, до моменту набуття рішенням суду у справі №640/15123/20 у разі відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про скасування рішення ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 18 червня 2020 року або до моменту скасування заходів забезпечення позову, відповідач ОСОБА_1 вважається громадянином України, який отримав громадянство у встановленому законом порядку.
6.5. Одночасно скаржник вказував на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права. Зокрема, автор касаційної скарги звертав увагу, що адвокатом відповідача ухвала Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 липня 2020 року у справі № 640/15123/20 про вжиття заходів забезпечення позову була подана до суду апеляційної інстанції разом із заявою про ознайомлення з матеріалами справи (роздруківка з реєстру судових рішень) та у відсканованій завіреній копії як додаток до заяви про доповнення вимог апеляційної скарги, які суд апеляційної інстанції прийняв. Однак, посилання позивача на ухвалу про забезпечення позову, як і сам її зміст, були повністю проігноровані апеляційним судом, який відобразивши в оскаржуваній постанові той факт, що апелянт посилається на цю ухвалу як на підставу вимог апеляційної скарги, по суті цих доводів жодної оцінки не надав, хоча ця ухвала про забезпечення позову мала суттєве значення для правильності вирішення спору.
6.6. Так само, за твердженням скаржника, судом апеляційної інстанції проігноровано докази наявності громадянства України у ОСОБА_1 - копії паспорту громадянина України, копії паспорту громадянина України для виїзду за кордон, свідоцтва про народження, копії яких були надані безпосередньо суду апеляційної інстанції, оскільки під час затримання відповідача такі документи у нього були вилучені. З витягів з автоматизованої програми ДМС України "Аркан ЦП ДСК" чітко вбачається, що ОСОБА_1 має як паспорт громадянина України, так і закордонний паспорт громадянина України.
6.7. Скаржник акцентує увагу суду касаційної інстанції, що суди обох інстанцій не звернули увагу на неналежні підстави позову, оскільки посилаючись на перебування особи на ім`я ОСОБА_1 (якою за необґрунтованим твердженням позивача і є відповідач у цій справі ОСОБА_1 ) у розшуку на території Російської Федерації, позивач тим самим намагається підмінити процедуру екстрадиційного арешту або тимчасового арешту позовом про тимчасове затримання іноземця або особи без громадянства, що призвело до безпідставного затримання громадянина України. За цих обставин, висновки судів ґрунтуються на неналежних доказах. У зв`язку з чим рішення судів попередніх інстанцій не відповідають наведеним у статті 242 КАС України критеріям законності та обґрунтованості.
7. 26 серпня 2020 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л.О., судді Калашнікова О.В., Соколов В.М.
8. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження за вищевказаною касаційною скаргою.
9. 04 листопада 2020 року ухвалою Верховного Суду у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог пункту 5 частини 1 статті 340 та статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Позиція інших учасників справи
10. 13 жовтня 2020 року від ГУ ДМС в Одеській області надійшов відзив на касаційну скаргу, за яким позивач посилається на не обґрунтованість доводів даної касаційної скарги та просить її відхилити, а рішення, прийняті судами попередніх інстанцій, залишити без змін. ГУ ДМС в Одеській області вказує, що при зверненні до суду із цим позовом позивач виходив з інформації, отиманої від СБУ в Одеській області від 17.06.2020 № 65/1/3/4379 з доданими до нього відомостями.
10.1. Позивач пояснює, що дійсно зазначеною ухвалою про забезпечення позову ОСОБА_1 зупинено дію рішення ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 19.09.2018 про набуття громадянства України за територіальним походженням ОСОБА_1 . Однак, ця ухвала оскаржується в апеляційному порядку, а ГУ ДМС в Одеській області не вживає жодних дій, які б ґрунтувалися на рішенні, дія якого зупинена цією ухвалою. Зауважує, що під час прийняття оскаржуваного рішення Приморським районним судом м. Одеси вказана ухвала була відсутня, а тому не могла бути взята судом до уваги.
10.2. Крім того, рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 28.08.2020 у справі № 522/12250/20, яке набрало законної сили, скасовано постанову серії ПН НОД № 000663, винесену ГУ ДМС в Одеській області 18.06.2020 про накладення на громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 (громадянина України ОСОБА_1 ) адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3 400 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 203 КУпАП України, та закрито провадження у цій справі.
10.3. Одночасно позивач вказує, що цим же рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 28.08.2020 у справі № 522/12250/20 скасовано рішення ДМС в Одеській області, прийнятого головним спеціалістом відділу міграційного контролю ГУДМС в Одеській області В. Вінцевським 18 червня 2020 року про поміщення громадянина України ОСОБА_1 як громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 в пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.
10.4. Однак, на думку ГУДМС в Одеській області встановлена судом у цій справі незаконність затримання ОСОБА_1 не спростовує висновків судів першої та апеляційної інстанції.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
11. 18.06.2020 року співробітниками СБУ в Одеській області було виявлено та доставлено особу до ГУ ДМС України в Одеській за адресою: вул. Преображенська, 64, особу, яка назвалась громадянином України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
12. Відповідно до листа СБУ в Одеській області від 17 червня 2020 року № 65/1/3/4370 громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 розшукується правоохоронними органами Російської Федерації за вимагання, здійснене організованою групою, з метою заволодіння майном в особливо великих розмірах відповідно до частини третьої статті 163 Кримінального кодексу Російської Федерації та неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності правоохоронними органами Російської Федерації за зберігання наркотичних засобів, здійснення грабежів, шахрайство, створення злочинної організації на території України, документований паспортом громадянина України на установчі дані іншої особи, а саме уродженця Чернівецької області ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт громадянина України у вигляді ID-картки від 24 вересня 2018 року № 002346886, виданої Києво-Святошинським РВ ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області. Свідоцтво про народження від 12.07.2018 року № НОМЕР_3 виданий Шевченківським районним у м. Києві відділом ДРАЦС ГТУЮ у м. Києві. Паспорт громадянина України для виїзду за кордон від 10 жовтня 2018 року серії НОМЕР_2 .
13. Відповідно до протоколу про адміністративне затримання від 18 червня 2020 року № 000035, 18 червня 2020 року ГУ ДМС України в Одеській області було затримано громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 .
14. За інформацією ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, громадянин Румунії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, набув громадянство України на підставі частини 1 статті 8 Закону України "Про громадянство України" відповідно до рішення ГУ ДМС України у м. Києві від 19 вересня 2018 року.
15. Рішенням ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 18 червня 2020 року скасовано рішення ГУ ДМС України у м. Києві від 19 вересня 2018 року на підставі статті 21 Закону України "Про громадянство України" через подання завідомо неправдивих відомостей (згідно з інформацією Посольства Румунії в Україні паспорт громадянина Румунії, пред`явлений під час набуття громадянства України, № 10875153 та ідентифікаційний номер фізичної особи (CNP) 1780916410010 належить іншій особі).
16. Відповідно до пункту 108 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою КМУ від 25 березня 2015 року № 302 паспорт громадянина України від 24 вересня 2018 року № 002346886 та паспорт громадянина України для виїзду за кордон від 10 жовтня 2018 року серії НОМЕР_2 відповідно до пункту 89 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого постановою КМУ від 07 травня 2014 року № 152, вважаються недійсними.
17. Доказів щодо перебування громадянина Російської Федерації ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на території України на законних підставах, щодо наявності постійного місця проживання та джерел існування в матеріалах справи немає.
18. За результатами проведеної перевірки було встановлено, що громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 ), порушив правила перебування іноземців в Україні - проживання без документів на право проживання в Україні.
19. За порушення частини 1 статті 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що виразилось у порушенні правил перебування іноземців в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні стосовно громадянина Російської Федерації ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ГУ ДМС України в Одеській постановою про накладення адміністративного стягнення від 18.06.2020 року ПН МОД № 003106 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 3 400 грн.
Нормативне регулювання
20. Відповідно до частини першої статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
21. Статтею 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
22. Статтею 25 Конституції України встановлено, що громадянин України не може бути визнаний за межі України або виданий іншій державі. Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами.
23. За приписами статті 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадянин України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
24. Статтею 29 Конституції України кожній людині гарантується право на свободу та особисту недоторканість. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання.
25. Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР, який набрав чинності з 11 вересня 1997 року, Україна як член Ради Європи ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), взявши на себе зобов`язання поважати права людини. Цим законом Україна повністю визнала на своїй території дію статті 46 Конвенції щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.