ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 826/28033/15
адміністративне провадження № К/9901/28424/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ГАЗЕНЕРГО" (далі у тексті - Товариство) на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.12.2015 (суддя - Данилишин В.М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2016 (головуючий суддя - Ключкович В.Ю., судді - Борисюк Л.П., Петрик І.Й.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ГАЗЕНЕРГО" до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - Інспекція) про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення -рішення від 22.07.2015 №0004062202,
УСТАНОВИВ:
У грудні 2015 року Товариство звернулось до суду із позовом до Інспекції, у якому просило визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 22.07.2015 №0004062202, яким йому збільшено суму податкових зобов`язань з податку на додану вартість на 7 500 000, 00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3 750 000, 00 грн.
Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 31.12.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2016, залишив позовну заяву без руху з підстав її невідповідності вимогам частини третьої статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки до позовної заяви Товариством був доданий документ про сплату судового збору за вимогу немайнового характеру, а не як за вимогу майнового характеру передбачену пунктом 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" та встановлено позивачеві п`ятиденний строк з дня одержання копії ухвали для усунення цих недоліків.
Товариство оскаржило зазначені рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 15.03.2016 відкрив касаційне провадження у даній справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального та процесуального права, оскільки: рішення не відповідають вимогам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки даний спір про оскарження податкового повідомлення - рішення зводиться до перевірки правильності дій контролюючого органу та законності винесеного ним рішення, а не до захисту майна у зв`язку із чим позивачем було дотримано вимоги статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідачем заперечення на касаційну скаргу суду не надавались.
Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2016 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.
Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.
Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.
Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства викладено в новій редакції.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2018 у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: головуючий суддя (суддя-доповідач) - Бившева Л.І., судді -Хохуляк В.В., Ханова Р.Ф.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 23.11.2020 прийняв касаційну скаргу Товариства до провадження, закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами і призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження з 24.11.2020.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною першою статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017) суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.
Відповідно до частини третьої статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017) до позовної заяви додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.
Частиною першої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.