ПОСТАНОВА
Іменем України
18 листопада 2020 року
Київ
справа №340/677/19
адміністративне провадження №К/9901/33585/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Блажівської Н.Є.,
суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,
секретаря судових засідань: Жураковської Б.М.,
за участі:
Позивача: ОСОБА_1
розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 травня 2019 року (суддя Сагун А.В.)
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року (головуючий суддя Божко Л.А., судді: Дурасова Ю.В., Баранник Н.П.)
у справі за позовом ОСОБА_1
до Олександрійської об`єднаної державної податкової інспекції ДФС у Кіровоградській області, Головного управління ДФС у Кіровоградській області
про скасування вимоги,
В С Т А Н О В И В:
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (надалі також - Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Олександрійської об`єднаної державної податкової інспекції ДФС у Кіровоградській області (далі також - відповідач-1), Головного управління ДФС у Кіровоградській області (далі також - відповідач-2), в якому просив скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 9 листопада 2018 року №Ф-97793-53 по сплаті заборгованості з єдиного внеску в розмірі 15819,54 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно з поданою декларацією за 2017 рік він не отримував дохід як адвокат за вказаний період і тому не має коштів, з яких може сплатити єдиний соціальний внесок. Крім того, зазначив, що з 2005 року є пенсіонером і ветераном органів внутрішніх справ України та отримує відповідну пенсію, а тому не може вважатись платником, на якого законодавством покладено обов`язок щодо сплати єдиного соціального внеску (надалі також - ЄСВ).
Також Позивач посилався на недотримання Відповідачем 2 положень податкового законодавства при прийнятті рішення щодо залишення без розгляду його скарги, поданої в адміністративному порядку, на вимогу про сплату боргу.
1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили із того, що Позивач не відноситься до осіб, які звільнені від сплати передбаченого чинним законодавством ЄСВ. При цьому Позивач в разі не отримання доходу у звітному періоді зобов`язаний визначити базу нарахування, при цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив рішення судів скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін. Вказує, що судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень не допущено порушень норм матеріального та процесуального права.
У судовому засіданні Позивач підтримав зазначені у касаційній скарзі вимоги.
2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 має право на заняття адвокатською діяльністю.
З 2005 року він є пенсіонером, ветераном органів внутрішніх справ України, пенсія призначена за вислугу років згідно з Законом України від 9 квітня 1992 pоку №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262-XII).
Згідно із наявною матеріалах справи декларацією про майновий стан за 2017 рік Позивач обраховував доходи від провадження незалежної професійної діяльності, при цьому сума одержаного доходу від діяльності у сфері права становить 65070,00 грн., при цьому з врахуванням документально підтверджених витрат, необхідних для провадження незалежної професійної діяльності, сума чистого доходу оподатковуваного доходу становила 0 грн.
Також в матеріалах справи міститься копія розділу 3 звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік, згідно із якою сума доходу, заявлена в податковій декларації Позивачем, становила 0 грн., а розмір єдиного внеску взагалі не відображений у відповідних рядках.
Позивачем отримано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 9 листопада 2018 року №Ф-97793-53, згідно з якою загальна сума боргу з єдиного внеску станом на 31 жовтня 2018 року становить 15819,54 грн.
З результатами розгляду скарги ОСОБА_1 рішенням ГУ ДФС у Кіровоградській області від 21 грудня 2018 року її залишено без розгляду у зв`язку із недотриманням позивачем вимог частини четвертої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року №2464-VI (далі ? Закон №2464-VI) щодо подання такої скарги до органу доходів і зборів вищого рівня.
При цьому суди зазначили, що відповідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 27 жовтня 2017 року Олександрійська ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області є відокремленим підрозділом ГУ ДФС у Кіровоградській області, в зв`язку з чим не є самостійною юридичною особою.
В подальшому Позивачем оскаржено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 9 листопада 2018 року №Ф-97793-53 до ДФС України. Скаргу подано 4 січня 2019 року.
На підставі рішення Державної фіскальної служби України від 6 лютого 2019 року №5954/6/99-99-11.05-02-25 скарга залишена без розгляду через порушення строку подання, встановленого Порядком розгляду контролюючими органами скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 9 грудня 2015 року №1124 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 3 лютого 2016 року за №178/28308.
Не погодившись із вимогою про сплату боргу, Позивач оскаржив її у судовому порядку.
3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
3.1. Доводи Позивача (особи, яка подала касаційну скаргу)
Посилаючись на недотримання судами першої апеляційної інстанцій вимог процесуального права, Позивача вважає, що судами невірно протлумачено норми права у спірних правовідносинах. Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що відсутність доходу від здійснення адвокатської діяльності звільняє його від обов`язку щодо нарахування та сплати ЄСВ. Крім цього, скаржник наголошує, що отримує пенсію за вислугу років, а тому у сплаті ЄСВ немає необхідності, оскільки це не впливає на розмір його пенсійного забезпечення.
Також Позивач посилається на неврахування судами обставин недотримання Відповідачем 2 положень податкового законодавства при прийнятті рішення щодо залишення без розгляду його скарги, поданої в адміністративному порядку, на вимогу сплату боргу.
3.2. Доводи Відповідача (особи, яка подала відзив на касаційну скаргу)
У відзиві на касаційну скаргу Відповідач-2, посилаючись на законність та обґрунтованість рішень судів першої та апеляційної інстанції, вказує на те, що чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство не ставило в залежність обов`язок щодо сплати ЄСВ від наявності отриманого доходу (прибутку), а сума єдиного внеску не може бути меншою за мінімальний розмір.
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до змісту частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 6 КАС України закріплено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.