ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2020 року
м. Київ
Справа № 908/1578/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Пількова К. М.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Заступника прокурора Запорізької області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.08.2020 у справі
за позовом Першого заступника керівника Токмацької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу, що уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах, Воздвижівської сільської ради до Селянського (фермерського) господарства "Прилуки" про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У червні 2019 року Перший заступник керівника Токмацької місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом в інтересах держави в особі органу, що уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах, Воздвижівської сільської ради до Селянського (фермерського) господарства "Прилуки" (далі - СФГ "Прилуки") про витребування земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 2321881000:08:006:0007, площею 23,4641 га та земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 2321881000:08:009:0013, площею 32,4765 га, що розташовані на території Воздвижівської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області.
1.2. Свої вимоги прокурор обґрунтовував тим, що право постійного користування земельними ділянкам припинилося в зв`язку зі смертю особи - ОСОБА_1, якій була надана земельна ділянка загальною площею 54,5 га на підставі акту на право постійного користування землею від 14.02.1997 серії ЗП 06-501588. СФГ "Прилуки" безпідставно використовує спірні земельні ділянки для вирощування сільськогосподарської продукції, оскільки фермерське господарство право користування землею не оформлювало та воно не переходить в порядку спадкування. Прокурор також зазначив, що у ході інвентаризації вказаних земельних ділянок їм було присвоєно кадастрові номери 2321881000:08:006:0007 та 2321881000:08:009:0013, визначено точну площу - 23,4641 га та 32,4765 га.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 26.11.2019 (колегія суддів у складі Мірошниченко М. В., Корсун В. Л., Науменко А. О.) позов задоволено.
2.2. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 03.08.2020 (колегія суддів: Широбокова Л. П., Чус О. В., Орєшкіна Е. В.) рішення господарського суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.
Стягнуто з Прокуратури Запорізької області в особі Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області на користь СФГ "Прилуки" витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги у розмірі 5 763,00 грн.
2.3. Апеляційний суд, приймаючи постанову, виходив з того, що підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство. У земельному законодавстві (як чинному на момент створення СФГ "Прилуки", так і з 01.01.2002 й до сьогодні) така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою свого засновника як смерть громадянина - засновника СФГ відсутня.
3. Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги
3.1. Заступник прокурора Запорізької області у касаційній скарзі просить змінити постанову апеляційної інстанції в частині стягнення судового збору. Судовий збір стягнути з Воздвижівської сільської ради.
3.2. Скарга з посиланням на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема статті 129 ГПК України, а також невзяттям до уваги висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 15.01.2019 у справі № 908/799/17, щодо застосування вказаної норми права.
Скаржник наголошує, що суд апеляційної інстанції неправомірно поклав судові витрати на прокурора, а не на позивача, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
4. Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
4.1. Відзивів від інших учасників справи не надходило.
5. Позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
5.1. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.2. Відповідно до статті 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
5.3. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави. У випадках, визначених цим Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 2 частини 1 статті 2 вказаного Закону).
5.4. Відповідно до частин 1, 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
5.5. Аналогічні положення містяться в ГПК України. Відповідно до частин 3, 4, 5 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
5.6. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
5.7. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наголосила, що відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
5.8. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
5.9. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
5.10. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
5.11. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.