Постанова
іменем України
19 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 315/1183/19
провадження № 51-2532км20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Матієк Т.В.,
суддів Наставного В.В., Яковлєвої С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Трутенко А.Ю.,
прокурора Сингаївської А.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 26 березня 2020 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019080220000154, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, такого, що в силу ст. 89 КК не має судимостей,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК.
Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені ними обставини
За вироком Пологівського районного суду Запорізької області від 18 грудня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1, пунктами 2, 4 ч. 3 ст. 76 КК.
Вирішено питання щодо речових доказів, процесуальних витрат та заходів забезпечення кримінального провадження.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 28 квітня 2019 року, перебуваючи на території домоволодіння АДРЕСА_2, де тимчасово проживав з дозволу власниці цього будинку ОСОБА_2, проник у зачинене приміщення літньої кухні, звідки здійснив крадіжку двохкамерного холодильника марки "Nord" білого кольору, вартість якого згідно з висновком судової товарознавчої експертизи від 29 травня 2019 року № 1810/19 становить 1500 грн. Після чого з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим завдав потерпілій ОСОБА_2 матеріальні збитки на вказану суму.
Апеляційний суд ухвалою від 26 березня 2020 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишив без зміни, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій ОСОБА_1, посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість, ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Вважає вирок місцевого суду в частині призначення ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки із застосуванням положень ст. 75 КК необґрунтованим, вказує на те, що з огляду на конкретні обставини справи, тяжкість вчиненого засудженим злочину та дані про особу останнього призначене йому покарання є явно несправедливими та не сприятиме його виправленню й попередженню вчинення нових злочинів. На переконання сторони обвинувачення, суди попередніх інстанцій безпідставно не врахували те, що на розгляді місцевого суду перебуває обвинувальний акт щодо ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 186 КК. Зазначає, що апеляційний суд, залишаючи апеляційну скаргу прокурора без задоволення, в якій він не погоджувався з призначеним ОСОБА_1 покаранням із застосуванням положень ст. 75 КК, усупереч вимогам ст. 419 КПК не перевірив належним чином усіх наведених у скарзі доводів та обґрунтованих відповідей на них не дав і безпідставно залишив вирок місцевого суду без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.
Висновків суду про доведеність винуватості ОСОБА_1, правильності кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 185 КК прокурор у касаційній скарзі не оспорює.
Зі змісту скарги вбачається, що прокурор фактично порушує питання про недотримання судом визначених законом вимог, що стосуються призначення покарання і пов`язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Підставами для судового розсуду при призначенні покарання є: кримінально-правові відносно визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважувальні норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання "може", "вправі"; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема "особа винного", "щире каяття" тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК), визначенні "інших обставин справи", можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду й розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, котра вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину та його суб`єкта.