Постанова
Іменем України
17 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 752/20497/17
провадження № 51-801км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Слинька С. С.,
суддів Марчука О. П., Наставного В. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Гапон С. А.,
прокурора Матолич М. Р.,
виправданого ОСОБА_1,
захисника Шеремет М. О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100010002020
від 15 березня 2017 року, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Калуш Івано-Франківської області, жителя АДРЕСА_1, такого, що судимості не має,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,
за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 грудня 2018 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 16 січня 2020 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 грудня 2018 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, і виправдано у зв`язку із недоведеністю, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.
Згідно з виправдувальним вироком місцевого суду орган досудового розслідування обвинувачував ОСОБА_1 у тому, що він у невстановлені слідством час, у місці та у спосіб без передбаченого законом дозволу придбав
153 бойових патрона калібру 7,62х39, після чого почав незаконно зберігати їх у приватному будинку АДРЕСА_1, який належить на праві приватної власності його дружині.
Орган досудового розслідування кваліфікував такі дії ОСОБА_1 за ч. 1
ст. 263 КК України як незаконне придбання та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
У результаті розгляду кримінального провадження місцевий суд з урахуванням сукупності досліджених у судовому засіданні доказів дійшов висновку, що сторона обвинувачення не довела того, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1
ст. 263 КК України, вчинив саме ОСОБА_1, а тому виправдав останнього на підставі, передбаченій п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України.
Не погоджуючись із виправдувальним вироком, прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, оскаржив його до апеляційного суду.
Київський апеляційний суд ухвалою від 16 січня 2020 року залишив вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала, а також позиції інших учасників кримінального провадження
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати постановлені у кримінальному провадженні судові рішення щодо ОСОБА_1 та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор указує на те, що суд першої інстанції передчасно дійшов висновку, що досліджені в судовому засіданні докази не доводять винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину.
Вважає, що суд не дав належної оцінки таким доказам у кримінальному провадженні, як: протокол обшуку від 14 березня 2017 року, висновок експерта
№ 411 від 22 березня 2017 року, показання свідка ОСОБА_2, листи директорів ТОВ "Ібіс" та ТОВ "Мисливська зброя".
При цьому апеляційний суд, як стверджує прокурор, не перевірив доводів апеляційної скарги сторони обвинувачення, зокрема, про те, що судом першої інстанції в порушення вимог статей 94, 370, п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК України не було зазначено підстав для виправдання ОСОБА_1 та мотивів, з яких було відкинуто докази обвинувачення. Крім цього, апеляційний суд, на думку прокурора, не мотивував рішення про відмову у задоволенні апеляційної скарги, чим також допустив істотні порушення кримінального процесуального закону.
У запереченнях на касаційну скаргу прокурора захисник Шеремет М. О. в інтересах виправданого ОСОБА_1, вказуючи на безпідставність викладених у ній доводів, просить залишити постановлені у кримінальному провадженні судові рішення без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.
Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні суду касаційної інстанції
Прокурор, висловивши свої доводи, підтримала касаційну скаргу сторони обвинувачення та просила її задовольнити.
Мотиви Суду
Відповідно до вимог ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах вимог, викладених у касаційних скаргах.
При цьому касаційний суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з приписами ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є лише істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
За статтею 370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, тобто з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.