|
| |
|
|
|
Постанова
Іменем України
10 листопада 2020 року
м. Київ
справа №490/5119/15-к
провадження № 51-2523км20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Шевченко Т.В.,
суддів Григор`євої І.В., Крет Г.Р.,
за участю:
секретаря судового засідання Михальчука В.В., прокурора Костюка О.С.,
захисника Тимошина В.В.,
розглянув касаційну скаргу прокурора на вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 05 липня 2019 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 420151520000000085, щодо
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця с. Добре Баштанського р-ну Миколаївської обл., жителя АДРЕСА_1 ),
виправданого за ч. 2 ст. 365, ст. 340 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 05 липня 2019 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 365, ст. 340 КК, та виправдано за відсутністю в його діянні складу цих злочинів.
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року вирок суду першої інстанції залишено без змін.
У цьому ж кримінальному провадженні були ухвалені такі судові рішення: вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 квітня 2017 року, яким ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 365, ст. 340 КК, та виправдано за відсутністю в його діянні складу цих злочинів, а також ухвала Миколаївського апеляційного суду від 31 липня 2017 року, якою цей вирок скасовано та призначено новий розгляд у суді першої інстанції.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що він, будучи службовою особою, полковником міліції, обіймаючи посаду начальника Миколаївського міського управління УМВС України в Миколаївській області, 22 листопада 2013 року під час виконання покладених на нього обов`язків зі здійснення загального контролю за організацією та забезпеченням громадського порядку і безпеки громадян під час проведення на площі ім. Леніна у м. Миколаєві мирної акції громадян на підтримку підписання угоди про асоціацію з Європейським Союзом "Я підтримую ЄС", розуміючи, що 3 намети встановлено активістами з метою проведення масової безстрокової акції протесту та є символом "Євромайдану", вчинив незаконні дії, які явно виходять за межі його повноважень.
Так, ОСОБА_1, знаючи, що відсутня будь-яка небезпека порушення громадського порядку, загроза виникнення заворушень та заподіяння шкоди здоров`ю, правам та інтересам громадян при проведенні зазначеного мирного зібрання, діючи всупереч вимогам ст. 39 Конституції України, статей 2, 5 Закону України "Про міліцію", умисно перевищуючи свої службові повноваження, з метою зашкодити громадянам у реалізації їхніх прав на мирні зібрання, за відсутності для того законних підстав надав своєму підлеглому - начальнику відділу громадської безпеки ММУ УМВС України в Миколаївській області ОСОБА_2 незаконний наказ згрупувати підпорядкованих працівників міліції у "коло" навкруги представника Інспекції з благоустрою Миколаївської міської ради ОСОБА_3 та невстановлених осіб у спеціальному одязі та, застосовуючи фізичний вплив, відтиснути рухом уперед мітингувальників від наметів з метою їх протиправного демонтажу, внаслідок чого працівниками міліції громадянам ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 було заподіяно фізичного болю та моральних страждань.
Оскільки через невелику чисельність працівників міліції у повному обсязі виконати наказ ОСОБА_1 не вдалося, останній 23 листопада 2013 року близько 00:00 особисто прибув на площу та, достовірно знаючи, що судові рішення про знесення установлених на площі ім. Леніна в м. Миколаєві наметів не приймались, згрупував увесь задіяний у заході особовий склад працівників міліції, яким надав незаконний наказ вишикуватись "клином", рухом уперед за допомогою фізичного впливу відтиснути громадян від наметів і надати до них незаконний доступ представнику Інспекції ОСОБА_3 та невстановленим особам з метою протиправного демонтажу наметів, у результаті чого їх було пошкоджено, що перешкодило можливості використання їх як символу "Євромайдану" та подальшому проведенню мирної акції протесту громадян.
Під час судового розгляду суд першої інстанції дійшов висновку, що належними та допустимими доказами не доведено вини ОСОБА_1 в обвинуваченні, пред`явленому йому за ст. 340 КК та ч. 2 ст. 365 КК, а тому він має бути виправданий за відсутністю в його діях складу злочинів, із чим погодився і суд апеляційної інстанції.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор ставить вимогу про скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 на підставах істотного порушення вимог кримінального процесуального закону. Зазначає, що суд першої інстанції не дав належної оцінки усім доказам у кримінальному провадженні, які, на думку прокурора, підтверджують, що через надання ОСОБА_1 незаконних наказів підлеглому ОСОБА_2 працівниками міліції застосовано фізичний вплив та здійснено незаконне відтискання громадян від наметів, що призвело до пошкодження символу акції протесту та завдання фізичного болю її учасникам. Вказує, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора, щодо необґрунтованого виправдання ОСОБА_1, а залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, не мотивував свого рішення належним чином. Просить призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На касаційну скаргу прокурора надійшло заперечення від захисника Тимошина В.В., в якому він наводить доводи щодо обґрунтованості виправдання ОСОБА_1 .
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор підтримав касаційну скаргу. Захисник висловився проти задоволення касаційної скарги.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Перевіряючи доводи прокурора про необґрунтованість висновку судів нижчих ланок щодо відсутності в діях ОСОБА_1 складу інкримінованих йому злочинів, суд касаційної інстанції дійшов такого.
ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 365 та ст. 340 КК, а саме в тому, що він, будучи представником правоохоронного органу, умисно вчинив дії, які явно виходили за межі наданих йому прав чи повноважень, що заподіяло істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, державним та громадським інтересам, що супроводжувалися насильством і були болісними й такими, що ображають особисту гідність громадян, а крім того, незаконно перешкодив організації та проведенню зборів, мітингів із застосуванням фізичного насильства.
Об`єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК, вичерпується діями, які явно виходять за межі наданих працівнику правоохоронного органу прав чи повноважень і містять принаймні одну з ознак: супроводжуються насильством або погрозою застосування насильства, застосуванням зброї чи спеціальних засобів або болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування. Що стосується ст. 340 КК, то цей злочин з об`єктивної сторони полягає у незаконному перешкоджанні організації або проведенню зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій.