Постанова
Іменем України
18 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 475/908/18
провадження № 51-5761км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Чистика А. О.,
суддів Бородія В. М., Єремейчука С. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Черниш А. І.,
прокурора Титаренка Ю. О.,
захисника Коваля О. В.,
засудженого (у режимі відеоконференції) ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Коваля Олега Володимировича, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_1, на вирок Херсонського апеляційного суду від 16 червня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018150210000314 від 14 липня 2018 року, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Телиця Новоаненського району Республіки Молдова, який згідно матеріалів кримінального провадження проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі - КК України),
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Доманівського районного суду Миколаївської області від 03 червня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим за ч. 2 ст. 186 КК України та призначено йому із застосуванням ст. 69 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. Вирішено питання щодо речових доказів.
Згідно з цим вироком, 14 липня 2018 року близько 02:15 год. ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 на автомобілі Volkswagen під керуванням останнього їхали по автодорозі Т-1506 з с. Кудрявцівка Веселинівського району Миколаївської області в напрямку смт Арбузинка Миколаївської області. На околиці с. Мостове Доманівського району Миколаївської області, побачивши ОСОБА_3, вони вирішили зупинитись та запитати останнього напрямок руху до смт Арбузинка. При цьому ОСОБА_1, вийшовши з автомобіля та представившись працівником поліції, почав вимагати у ОСОБА_3 документи, що посвідчують його особу, але ОСОБА_3, зрозумівши, що ОСОБА_1 не є працівником поліції, відмовився їх надавати. Після цього ОСОБА_1 намагався видерти з рук ОСОБА_3 його мобільний телефон, в ході чого наніс останньому удар кулаком в обличчя. ОСОБА_3 утік до лісосмуги, але ОСОБА_1 знайшов його та, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, наніс йому один удар ногою по ребрам, після чого обшукав та заволодів належним потерпілому мобільним телефоном, дезодорантом і грошима в сумі 1200 грн, а всього майном загальною вартістю 3805 грн, а також спричинив ОСОБА_3 легких тілесних ушкоджень у виді забійної рани.
Миколаївський апеляційний суд ухвалою від 18 вересня 2019 року вирок Доманівського районного суду Миколаївської області від 03 червня 2019 року стосовно ОСОБА_1 залишив без змін, а апеляційні скарги прокурора та обвинуваченого ОСОБА_1 - без задоволення.
Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду постановою від 03 березня 2020 року касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, задовольнив, ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 18 вересня 2019 року скасував і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Херсонський апеляційний суд вироком від 16 червня 2020 року апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 залишив без задоволення, а скаргу прокурора задовольнив, скасував вирок Доманівського районного суду Миколаївської області від 03 червня 2019 року стосовно ОСОБА_1 в частині призначеного покарання й ухвалив свій, яким призначив ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 186 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців, а в решті вирок суду першої інстанції залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Коваль О. В., посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого внаслідок суворості, просить змінити вирок апеляційного суду, пом`якшити призначене ОСОБА_1 покарання до 4 років позбавлення волі та звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. Вважає, що апеляційний суд не врахував обставин, які пом`якшують покарання - щирого каяття, відшкодування завданої потерпілому шкоди, відсутності тяжких наслідків, позицію потерпілого щодо необхідності не призначати ОСОБА_1 суворе покарання, даних про особу обвинуваченого, зокрема того, що він утримує чотирьох неповнолітніх дітей, має міцні соціальні зв`язки. Також захисник стверджує, що суд апеляційної інстанції не обґрунтував своїх висновків щодо неможливості застосування до ОСОБА_1 положень ст. 75 КК України.
Позиції учасників судового провадження
Захисник Коваль О. В. і засуджений ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримали подану касаційну скаргута просили її задовольнити.
Прокурор Титаренко Ю. О. вважав касаційну скаргу необґрунтованою, просив залишити її без задоволення, а вирок апеляційного суду - без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла до таких висновків.
Відповідно до вимог ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Згідно з вимогами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.