Постанова
Іменем України
19 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 133/3293/18
провадження № 61-14345св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Штелик С. П. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль",
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області в складі судді Сєчко В. Л. від 11 березня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду в складі суддів: Войтка Ю. Б., Стадника І. М., Панасюка О. С., від 04 червня 2019 року,
В С Т А Н О В И В :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
В грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про припинення іпотеки.
Позов мотивований тим, що 15 червня 2007 року між ОСОБА_1 та АТ "Райффайзен Банк Аваль" було укладено кредитний договір №014/035-05/50513, відповідно до умов якого банк надав позивачу грошові кошти в сумі 49 500 доларів США з кінцевим терміном повернення заборгованості 14 червня 2017 року.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, між ОСОБА_1 та АТ "Райффайзен Банк Аваль" було укладено договір іпотеки від 15 червня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Козятинського районного нотаріального округу Палагутіною В. В., зареєстрованого в реєстрі за № 1267, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передав в іпотеку нежиле приміщення, а саме магазин " ІНФОРМАЦІЯ_1 " з прибудованим кафе та спорудою, яка знаходиться по АДРЕСА_1, яке належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, згідно свідоцтва про право власності, виданого Козятинською міською радою від 12 січня 2005 року.
У зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором, банк звернувся до суду із позовом про стягнення із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості по даному договору. Рішенням Козятинського міськрайонного суду від 17 січня 2011 року з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно стягнуто заборгованість по кредиту в сумі 552 020,08 грн.
Виконавчий лист №2-7/2011, виданий Козятинським міськрайонним судом від 16 травня 2011 року, був направлений для примусового виконання до ВДВС Козятинського МРУЮ, та 08 липня 2011 року було відкрито виконавче провадження № 27558318. За результатами двох прилюдних торгів дане майно не було реалізоване. ВДВС Козятинського МРУЮ було запропоновано банку в рахунок погашення боргу залишити за собою нереалізоване майно, однак банк відмовився. Постановою державного виконавця ВДВС Козятинського МРУЮ від 27 березня 2012 року виконавчий лист №2-7/2011 від 16 травня 2011 року повернуто стягувачу.
Банк звернувся до суду з заявою про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строку на пред`явлення виконавчих листів до виконання.
Ухвалою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 08 травня 2018 року (цивільна справа № 2-7/11) банку відмовлено у видачі дублікатів виконавчих листів та поновлення строку на пред`явлення виконавчих листів до виконання банку. Вказана ухвала суду першої інстанції набула чинності на підставі постанови Апеляційного суду Вінницької області від 10 липня 2018 року.
Той факт, що після закінчення строку дії іпотечного договору - 14 червня 2017 року не виключено відомості про наявність іпотеки щодо об`єкту власності позивача - кафе "Блеф", а банк з власної ініціативи не бажає вжити заходів щодо виключення цих відомостей, позивач звернувся до суду з даним позовом і просив суд визнати припиненою іпотеку за іпотечним договором від 15 червня 2007 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 11 березня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ "Райффайзен Банк Аваль" про припинення іпотеки відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що під час розгляду справи не встановлено факту виконання основного зобов`язання, що згідно з положеннями Закону України "Про іпотеку" є однією з підстав припинення іпотеки. Кредитор не скористався своїм правом на проведення стягнення за виконавчим листом та задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки в строки, передбачені Законом України "Про виконавче провадження", однак в даній справі це не є підставою для припинення іпотеки.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного суду від 04 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 11 березня 2019 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції. Крім того, апеляційний суд зазначив, що на час перегляду справи у апеляційному порядку, частина третя статті 49 Закону України "Про іпотеку" не містить положень про припинення іпотеки за рішенням суду якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у липні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, на думку скаржника, не повно дослідили зібрані у справі докази та дійшли помилкових висновків про відмову в позові. Банк не скористався своїм правом отримати предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості. До спірних правовідносин застосується положення Закону України "Про іпотеку", зокрема, частини третьої статті 49 цього Закону. Апеляційний суд безпідставно послався на редакцію указаної статті станом на момент апеляційного перегляду даної справи і не врахував її редакцію станом на момент звернення до суду із даним позовом. Крім того, ухвалюючи рішення в справі, суди не застосували правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 07 жовтня 2015 року у справі № 6-222цс15.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі. Витребувано справу із суду першої інстанції.
У серпні 2019 року справу передано судді-доповідачу.
Обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 15 червня 2007 року між ОСОБА_1 та АТ "Райффайзен Банк Аваль" було укладено кредитний договір №014/035-05/50513, відповідно до умов якого банк надав позивачу грошові кошти в сумі 49 500 доларів США з кінцевим терміном повернення заборгованості 14 червня 2017 року.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, між ОСОБА_1 та АТ "Райффайзен Банк Аваль" було укладено договір іпотеки від 15 червня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Козятинського районного нотаріального округу Палагутіною В. В., зареєстрований в реєстрі за № 1267, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передав в іпотеку нежиле приміщення, а саме магазин " ІНФОРМАЦІЯ_1 " з прибудованим кафе та спорудою, яка знаходиться по АДРЕСА_1, яке належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, згідно свідоцтва про право власності, виданого Козятинською міською радою від 12 січня 2005 року.
Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 13 серпня 2018 року, яке набрало законної сили, відмовлено ОСОБА_1 в позові до АТ "Райффайзен Банк Аваль" про виключення відомостей щодо спірної іпотеки з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та з Державного реєстру іпотек нерухомого майна. Цим рішенням установлено, що виконавчий лист № 2-7/2011 р., виданий Козятинським міськрайонним судом Вінницької області 16 травня 2011 року був направлений для примусового виконання до ВДВС Козятинського МРУЮ, яким 08 липня 2011 року, було відкрито виконавче провадження № 27558318 зі стягнення спірної заборгованості. За результатами проведення двох прилюдних торгів спірне майно не було реалізовано. ВДВС Козятинського МРУЮ було запропоновано банку в рахунок погашення боргу, як іпотекодержателю, залишити за собою нереалізоване майно, однак АТ "Райффайзен Банк Аваль" повідомило про відмову залишити за собою нерухоме майно. Постановою державного виконавця ВДВС Козятинського МРУЮ від 27 березня 2012 року, виконавчий лист № 2-7 від 16 травня 2011 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ "Райффайзен Банк Аваль" боргу за кредитним договором повернуто стягувачу.
На час розгляду даної справи зобов`язання за кредитним договором не виконано, основне зобов`язання не припинено, ОСОБА_1 не виконує умови договору, не сплачує кредит, ніяких заходів щодо погашення заборгованості на кредитним договором не вживає.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
08 лютого 2020 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі - Закон від 15 січня 2020 року № 460-IX).
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права
Звертаючись до суду із даним позовом, ОСОБА_1 просив припинити іпотеку за іпотечним договором від 15 червня 2007 року.
Станом на момент подання відповідних позовних вимог підстави припинення іпотеки визначені статтею 17 Закону України "Про іпотеку" у відповідній редакції, згідно з якою іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
За положеннями частини першої, третьої статті 33 Закону України "Про іпотеку" в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
За змістом частини першої статті 41 Закону України "Про іпотеку" реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачене рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.
Виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусове виконання рішення суду, яким підтверджені права та обов`язки суб`єктів матеріальних правовідносин.