Постанова
Іменем України
19 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 177/1949/16-ц
провадження № 61-594св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Штелик С. П. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - фермерське господарство "ТЕХАГРОМЕТ", Надеждівську сільську раду Криворізького району Дніпропетровської області,
треті особи: Управління Держгеокадастру у Криворізькому районі Дніпропетровської області, Відділ з питань реєстрації апарату Жовтоводської міської ради та виконавчого комітету Жовтоводської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та її представника - ОСОБА_2, на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області в складі судді Коваль Н. В. від 20 лютого 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду в складі суддів: Зубакової В. П., Барильської А. П., Бондар Я. М., від 04 грудня 2018 року,
В С Т А Н О В И В :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Фермерського господарства "ТЕХАГРОМЕТ" (надалі - ФГ "ТЕХАГРОМЕТ") про розірвання договору оренди земельної ділянки.
Позовна заява мотивована тим, що 10 січня 2013 року між нею та ФГ "ТЕХАГРОМЕТ" було укладено договір оренди земельної ділянки, яка належить позивачу на праві приватної власності.
Відповідно до п. 1 договору оренди земельної ділянки ФГ "ТЕХАГРОМЕТ" прийняло в строкове платне володіння та користування дану земельну ділянку, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Відповідно до Акта прийому-передачі об`єкту оренди від 10 січня 2013 року, позивач передала ФГ "ТЕХАГРОМЕТ" земельну ділянку у володіння та користування у стані, що відповідає умовам договору оренди.
Згідно п. 9-11 договору оренди земельної ділянки, ФГ "ТЕХАГРОМЕТ" взяло на себе зобов`язання сплачувати позивачу щороку орендну плату за користування земельною ділянкою у розмірі 3 % від грошової оцінки земельної ділянки, що в сумі становить 3296,17 грн в грошовій або натуральній формі за ринковими цінами. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням коефіцієнтів індексації. Орендна плата сплачується по договору не пізніше, як у термін від 15 серпня по 01 листопада кожного року.
Згідно п. 17 договору оренди земельної ділянки у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором сплачується пеня, у розмірі 120 % річної облікової ставки Національного банку України (далі - НБУ) від несплаченої суми за кожен день прострочки.
Згідно п. 29 договору оренди земельної ділянки обов`язком орендаря є використання земельної ділянки за цільовим призначенням, а також забезпечення екологічної безпеки при користуванні земельною ділянкою шляхом додержання вимог земельного та природоохоронного законодавства.
ФГ "ТЕХАГРОМЕТ" порушує умови договору оренди земельної ділянки, а саме: своєчасно не сплачує позивачу орендну плату за користування земельною ділянкою в повному обсязі, систематично не враховує при визначені розміру орендної плати за користування земельною ділянкою коефіцієнти індексації, пропонує позивачу отримувати орендну плату за користування земельною ділянкою в натуральній формі товарами, які не пройшли державний контроль якості продуктів, екологічну експертизу та перевірку на відповідність державним стандартам, веде сільськогосподарське виробництво на належній позивачу земельній ділянці без проведення сівозміни, систематичного внесення добрив, постійно вирощуючи соняшник, який виснажує земельну ділянку. Відповідач також порушив екологічний стан земельної ділянки, знищивши захисну лісосмугу обабіч земельної ділянки, перешкоджає внесенню в строки, встановлені чинним законодавством, плати земельного податку.
У грудні 2016 року позивач ОСОБА_1 уточнила свої позовні вимоги та, зазначивши відповідачами ФГ "ТЕХАГРОМЕТ", Надеждівську сільську раду Криворізького району Дніпропетровської області, а третіми особами: Управління Держгеокадастру у Криворізькому районі Дніпропетровської області, Відділ з питань реєстрації апарату міської ради та виконкому в особі виконкому Жовтоводської міської ради, просила суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки.
Уточнена позовна заява додатково мотивована тим, що пунктом 38 Договору оренди земельної ділянки визначено, що Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації Надеждівською сільською радою.
З 01 січня 2013 року набрали чинність ЗУ "Про Державний земельний кадастр", постанова Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 "Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру", зміни до ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", з прийняттям яких повноваження, щодо державної реєстрації прав на земельні ділянки та скасування державної реєстрації цих прав, не розповсюджуються на компетенцію Надеждівської сільської ради.
Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державна реєстрація даного договору оренди земельної ділянки відбулась 17 лютого 2016 року (через три роки після його підписання) державним реєстратором Жовтоводського міського управління юстиції Ліб Наталею Сергіївною.
Пунктом 29 Договору оренди земельної ділянки визначено обов`язок ФГ "ТЕХАГРОМЕТ" приступати до використання земельної ділянки після набуття чинності цього Договору.
Натомість, позивачка, як орендодавець, жодного оригіналу договору оренди земельної ділянки з ФГ "ТЕХАГРОМЕТ" в 2016 році для подання на державну реєстрацію до Жовтоводського міського управління юстиції не підписувала.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2018 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачкою не надано належні та допустимі докази того, що вона не підписувала оспорений договір оренди. Відповідно до висновку експерта № 3013-17 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи - два підписи від імені ОСОБА_1 в договорі оренди земельної ділянки від 10 січня 2013 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ "ТЕХАГРОМЕТ", який міститься в реєстраційній справі Відділу державної реєстрації виконавчого комітету Жовтоводської міської ради, виконано самою ОСОБА_1 . Позивачка зазначала, що, відповідач порушує умови договору оренди земельної ділянки, що виражається в несвоєчасній сплаті орендної плати за користування земельною ділянкою в повному обсязі, систематично не враховує при визначені розміру орендної плати за користування земельною ділянкою коефіцієнти індексації, але не підтвердила такі доводи жодним чином. Крім того, позивачкою не доведено, що відповідач пропонує отримувати орендну плату в натуральній формі товарами, які не пройшли державний контроль якості продуктів, екологічну експертизу та перевірку на відповідність державним стандартам, веде сільськогосподарське виробництво без проведення сівозміни, систематичного внесення добрив, порушує екологічний стан земельної ділянки, знищивши захисну лісосмугу земельної ділянки.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та її представника - ОСОБА_2, залишено без задоволення. Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2018 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції. Договір оренди земельної ділянки від 10 січня 2013 року є таким, що відповідає волевиявленню ОСОБА_1 та вимогам закону. Колегією суддів взято до уваги те, що позивачка, посилаючись на те, що цей договір нею не підписувався, ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції, не надала суду жодних доказів на спростування висновку експерта та не ставила перед судом питання про проведення повторної судової почеркознавчої експертизи. Апеляційний суд вважав неприйнятними доводи апеляційної скарги про те, що судом не було надано оцінки діям ФГ "ТЕХАГРОМЕТ" щодо неналежного використання та збереження об`єкта оренди, що призвело до порушення режиму використання землі, оскільки позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження цих доводів. Колегія суддів не погодилась також із доводами апеляційної скарги про те, що відповідач порушує умови договору оренди земельної ділянки та вважала їх такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи і зводяться до довільного тлумачення правових норм на власну користь.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у січня 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 та її представник - ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, на думку скаржника, не повно дослідили зібрані у справі докази та дійшли помилкових висновків про відмову в позові. Відповідач систематично порушує умови договору оренди. Спірний договір оренди пройшов державну реєстрацію із порушенням вимог закону. Відповідач не бажає припиняти дію договору оренди в добровільному порядку. Відповідач сплачував орендну плану не в повному розмірі, у зв`язку із чим існують підстави для розірвання спірного договору оренди.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі. Витребувано справу із суду першої інстанції.
У серпні 2019 року справу передано судді-доповідачу.
Обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, розташованої на території Надеждівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, про що свідчить Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ДП 113815.
10 січня 2013 року між ОСОБА_1 та ФГ "ТЕХАГРОМЕТ", в особі голови Окунєвої І. О., укладено договір оренди земельної ділянки, площею 6,3423 га, у тому числі рілля 6,3423 га, кадастровий номер 12:218:843:00:01:021:0002, який зареєстрований Надеждівською сільською радою Криворізького району 10 квітня 2013 року, про що в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис № 117.
Відповідно до акта прийому-передачі об`єкта оренди від 10 січня 2013 року позивач передала зазначену земельну ділянку в користування ФГ "ТЕХАГРОМЕТ".
Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, Договір оренди земельної ділянки 10 січня 2013 року, укладений між ОСОБА_1 та ФГ "ТЕХАГРОМЕТ", зареєстровано у Жовтоводському міському управлінні юстиції 17 лютого 2016 року.
Посилаючись в уточненнях позову на те, що договір оренди земельної ділянки від 10 січня 2013 року позивач не підписувала, та відповідачем ФГ "ТЕХАГРОМЕТ" порушуються умови цього договору щодо належної виплати орендної плати та використання земельної ділянки відповідно до вимог земельного законодавства, ОСОБА_1 просила суд визнати цей договір недійним.
Відповідно до висновку експерта № 3013-17 від 10 серпня 2017 року за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи - два підписи від імені ОСОБА_1 в договорі оренди земельної ділянки від 10 січня 2013 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ "ТЕХАГРОМЕТ", який є в реєстраційній справі Відділу державної реєстрації виконавчого комітету Жовтоводської міської ради, виконано самою ОСОБА_1 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
08 лютого 2020 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі - Закон від 15 січня 2020 року № 460-IX).
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права
Згідно частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно до статей 13, 14, 19 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це письмова угода сторін про взаємні зобов`язання, відповідно до яких орендодавець за плату (розмір якої передбачається умовами договору, які не можуть суперечити законам України) передає орендареві у володіння і користування земельну ділянку для господарського використання в обумовлений договором строк.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).
Частиною першою статті 14 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі.
Судами установлено, що у вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ФГ "ТЕХАГРОМЕТ" про розірвання договору оренди земельної ділянки.
Згодом, у грудні 2016 року позивач ОСОБА_1 уточнила свої позовні вимоги та, зазначивши відповідачами ФГ "ТЕХАГРОМЕТ", Надеждівську сільську раду Криворізького району Дніпропетровської області, а третіми особами: Управління Держгеокадастру у Криворізькому районі Дніпропетровської області, Відділ з питань реєстрації апарату міської ради та виконкому в особі виконкому Жовтоводської міської ради, просила суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки.
Відповідно до частин першої - п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно частин першої та другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - и третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).
Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.