Постанова
Іменем України
19 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 686/9580/16-ц
провадження № 61-6836св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Штелик С. П. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області в складі судді Стефанишина С. Л. від 26 жовтня 2018 року та постанову Хмельницького апеляційного суду в складі суддів: Талалай О. І., П`єнти І. В., Ярмолюка О. І., від 06 березня 2019 року,
В С Т А Н О В И В :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину земельної ділянки.
Позовна заява мотивована тим, що з 11 листопада 2006 року по березень 2013 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, за час якого відповідачем рішенням Стуфчинецької сільської ради від 14 грудня 2007 року було отримано земельну ділянку площею 0,25 га для ведення особистого селянського господарства, на якій сторонами було спільно побудовано житловий будинок АДРЕСА_1 . Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 грудня 2013 року в справі № 686/6740/13-ц за нею визнано право власності на Ѕ частку вказаного будинку та виділено їй цю частку в натурі, що становить 51,67 % житлового будинку.
Посилаючись на вищевикладене, позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила у зв`язку із набуттям нею права власності на 51,67 % житлового будинку АДРЕСА_1 площею 123,9 кв. м визнати за нею право власності на 51,67 % земельної ділянки з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства площею 0,1292 га, припинити право власності ОСОБА_2 на 51,67 % зазначеної земельної ділянки.
Справа неодноразово розглядалася судами різних інстанцій.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 липня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 10 серпня 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 21 березня 2018 року (провадження № 61-3478св18) касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 10 серпня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 жовтня 2018 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 24 січня 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на частину земельної ділянки 51,67 % з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства площею 0,1292 га, на якій розташована частина житлового будинку (51,67 %) АДРЕСА_1 площею 123,9 кв. м.
Припинено право власності ОСОБА_2 на частину земельної ділянки 51,67 % з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства площею 0,1292 га, на якій знаходиться 51,67 % житлового будинку АДРЕСА_1 площею 123,9 кв. м, що належить ОСОБА_1 на праві власності відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 21994192 від 22 травня 2014 року.
В решті позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірна земельна ділянка була набута ОСОБА_2 у приватну власність шляхом приватизації, однак на даній земельній ділянці знаходиться будинок, що був спільною сумісною власністю подружжя та який розподілений між учасниками справи згідно рішення суду, яке набрало законної сили, і позивачці виділено 51,67 % житлового будинку АДРЕСА_1 площею 123,9 кв. м, а тому до останньої, як учасника спільної часткової власності на будинок, переходить право на спірну частину земельної ділянки у розмірі частки права власності у будинку згідно вимог статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України. У зв`язку із указаним, право власності ОСОБА_2 на 51,67 % зазначеної земельної ділянки слід припинити.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 06 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 жовтня 2018 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.Апеляційний суд указав, що доводи ОСОБА_2, зазначені в апеляційній скарзі, що позивачу підлягає виділення тільки частина земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування житлового будинку не ґрунтуються на законі. Безпідставним є посилання в апеляційній скарзі на те, що судом при вирішенні спору не враховано цільове призначення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, оскільки відповідно до норм права, які застосовані судами, до особи, яка набула право власності на житловий будинок, переходить право власності на земельну ділянку, на якій він розміщений, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника, пропорційно розміру частки у спільній власності на житловий будинок.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у березні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, на думку скаржника, не повно дослідили зібрані у справі докази та дійшли помилкових висновків про задоволення позову. Суд апеляційної інстанції безпідставно не залучив до матеріалів справі нові докази, які не були відомі під час розгляду справи в районному суді, а також безпідставно відмовив у призначенні судової земельно-технічної експертизи. Суди не врахували цільове призначення земельної ділянки (для ведення особистого селянського господарства), на якій розташований будинок. У зв`язку з тим, що ним реалізовано право на приватизацію земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства виділ частини земельної ділянки позивачці порушує його права.
Доводи інших учасників справи
У липні 2019 року ОСОБА_1 подала відзиви на касаційну скаргу, посилаючись на те, що обставини справи судами попередніх інстанцій встановлені повно та відповідають фактичними обставинам, які склалися між учасниками даної справи. Відповідач вчиняє дії, які спрямовані на неможливість виконання ухвалених у справі рішень та зловживає процесуальними правами. Апеляційний суд переглянув справу на підставі наявних в матеріалах справи доказів. Будинок на спірній земельній ділянці було побудовано і зареєстровано у відповідності до вимог закону. ОСОБА_1 має право на частину земельної ділянки, яка відповідає частці, яку вона має в будинку, що визначено вимогами чинного закону. Ухвалені у справі рішення не порушують прав відповідача. У відзивах на касаційну скаргу заявниця просила відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити оскаржувані рішення без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі. Витребувано справу із суду першої інстанції.
У серпні 2019 року справу передано судді-доповідачу.
Обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що з листопада 2006 року по березень 2013 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.
Рішенням Стуфчинецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області від 14 грудня 2007 року №11 ОСОБА_2 була передана у приватну власність земельна ділянка площею 0,25 га на території села Стуфчинці Хмельницького району Хмельницької області із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства. 22 вересня 2008 року ОСОБА_2 видано державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку серії ЯЖ №194943.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 грудня 2013 року частково задоволено позов ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя і визнано за нею право власності на Ѕ частину житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1 та виділено в натурі 51,67 % житлового будинку.
Право власності на указану частину нерухомого майна позивач зареєструвала у встановленому законом порядку 22 травня 2014 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
08 лютого 2020 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі - Закон від 15 січня 2020 року № 460-IX).
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права
Відповідно до роз`яснень, наданих у постанові Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" від 16 квітня 2004 року № 7 (зі змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2) земельна ділянка, одержана громадянином в період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.
Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України.