Постанова
Іменем України
23 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 523/12653/17
провадження № 61-3529св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Одеське міжрайонне управління з експлуатації газового господарства Публічного акціонерного товариства "Одесагаз",
третя особа - Споживчий кооператив "Хаджибей",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 23 липня
2019 року в складі судді Шепітка І. Г. та постанову Одеського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року в складі колегії суддів: Заїкіна А. П.,
Князюка О. В., Таварткіладзе О. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Одеського міжрайонного управління з експлуатації газового господарства Публічного акціонерного товариства "Одесагаз" (далі - Одеське МУЕГГ
ПАТ "Одесагаз"), третя особа - Споживчий кооператив "Хаджибей" (далі - СК "Хаджибей"), про визнання дій неправомірними та зобов`язання виконати певні дії.
Позовна заява мотивована тим, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 02 жовтня 1992 року ОСОБА_1
є власником будинку АДРЕСА_1 .
Рішенням Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області від 28 квітня 1993 року за позивачем закріплена земельна ділянка площею 0,15 га на АДРЕСА_1
у пожиттєве спадкове володіння від ОСОБА_2
ОСОБА_1 31 липня 2000 року продав будинок, який знаходився на земельній ділянці площею 0,15 га, на АДРЕСА_1 ОСОБА_3 .
Згідно з договором купівлі-продажу від 31 березня 2001 року позивач
є власником земельної ділянки площею 0,06 га на
АДРЕСА_2 , яка є суміжною із земельною ділянкою на АДРЕСА_1 .
Рішенням Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області від 26 грудня 2001 року ОСОБА_3 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,1788 га, яка раніше була надана у постійне користування для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель на АДРЕСА_1 . Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,1788 га на АДРЕСА_1 видано ОСОБА_3 26 грудня 2001 року.
ОСОБА_3 02 квітня 2003 року подарувала ОСОБА_1 будинок на АДРЕСА_1, який розташований на земельній ділянці площею 0,15 га.
Разом з тим, по території вищевказаних суміжних земельних ділянок на
АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 проведено наземний газопровід довжиною 51 м, що заважає позивачу використовувати земельні ділянки за призначенням.
Позивач 15 вересня 2016 року звернувся до Одеського МУЕГГ
ПАТ "Одесагаз" із заявою про порушене право власності та користування земельними ділянками, в якій указував, що згоди на будівництво газопроводу він не давав, документів, згод та дозвільних заяв не підписував та попросив винести газову трубу за межі його земельних ділянок.
Проте у відповіді від 10 жовтня 2016 року Одеське МУЕГГ ПАТ "Одесагаз" зазначено, що наземний газопровід на АДРЕСА_2 був побудований та введений
в експлуатацію у 1998 році. Замовником будівництва був кооператив по газифікації, який складався з мешканців зазначених вулиць. Крім цього,
відповідач не заперечує проти переносу газопроводу, для чого необхідно замовити відповідну проектно-кошторисну документацію.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просив демонтувати газову трубу низького тиску, яка проходить по території земельних ділянок, розташованих на АДРЕСА_3 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 23 липня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що правовий статус земельної ділянки, на якій побудований газопровід, на час такого будівництва визначався як земля комунальної власності. Крім цього, із закріпленої за позивачем земельної ділянки площею 0,15 га на АДРЕСА_1 не вбачається її виділення та визначення меж, що у свою чергу позбавляє можливості встановити дійсність перешкоджання ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою встановленим наземним газопроводом. Позивач набув у власність земельні ділянки на АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 у період з 2001 року по 2003 рік, а спірний газопровід був побудований у 1998 році, тому його права не порушені.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що позивач не довів належними та допустимими доказами заявлені у справі вимоги, зокрема, що спірний газопровід проведений без дозволу власника земельної ділянки, а такими діями порушено його законні права та інтереси.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, справу направити на новий розгляд до місцевого суду, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач здійснив будівництво газопроводу без відповідного дозволу позивача, який був користувачем земельної ділянки, за замовленням та за кошти СК "Хаджибей", а також без згоди власника землі - сільської ради. Об`єкт не прийнятий до експлуатації
і використовується відповідачем протягом 20 років. За таких обставин можливо стверджувати, що відповідач здійснив самовільне будівництво на земельної ділянки, яка не була виділена для такого будівництва.
Позивач отримав земельну ділянку на АДРЕСА_1 у спадок 1992 року, яку в 2000 році продав, а 02 квітня 2003 року став власником будинку за вказаною адресою. Спірний газопровід проведений без дозволу власника земельної ділянки та без згоди користувача цієї земельної ділянки, тому порушує права позивача на розпорядження цією власністю.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.
30 жовтня 2020 року справу передано до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 02 жовтня 1992 року ОСОБА_1 набув право власності на будинок АДРЕСА_1 .
Рішенням Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області від 28 квітня 1993 року за ОСОБА_1 була закріплена земельна ділянка площею 0,15 га на АДРЕСА_1 у пожиттєве спадкове володіння від померлої баби ОСОБА_2 .
Суди також встановили, що із закріпленої за позивачем земельної ділянки площею 0,15 га на АДРЕСА_1 не вбачається виділення та визначення меж.
Наземний газогін на АДРЕСА_2 побудовано та введено в експлуатацію
у 1997-1998 роках за грошові кошти мешканців вказаних вулиць, які об`єдналися у СК "Хаджибей".
Між СК "Хаджибей" та Одеським МУЕГГ ПАТ "Одесагаз" 01 грудня 2017 року укладено договір на користування складовими газорозподільних систем, відповідно до якого власником наземного газогону є СК "Хаджибей",
а Одеське МУЕГГ ПАТ "Одесагаз" лише обслуговує складову газорозподільної системи.
Суди встановили, що правовий статус земельної ділянки, на якій побудовано газогін, на час будівництва визначався як землі комунальної власності.
Згідно з договором купівлі-продажу від 31 березня 2001 року позивач набув право власності на земельну ділянку площею 0,06 га на
АДРЕСА_2 , яка є суміжною із земельною ділянкою на АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 31 липня 2000 року продав ОСОБА_3 будинок на АДРЕСА_1, який знаходився на земельній ділянці площею 0,15 га.
Рішенням Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області від 26 грудня 2001 року ОСОБА_3 безкоштовно передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,1788 га, яка раніше була надана
у постійне користування для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель на АДРЕСА_1 .
ОСОБА_3 26 грудня 2001 року видано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,1788 га на АДРЕСА_1 .
ОСОБА_3 02 квітня 2003 року подарувала ОСОБА_1 будинок на АДРЕСА_1, розташований на земельній ділянці площею 0,15 га. Відчуження земельної ділянки, яка згідно з вищевказаним актом на право приватної власності на землю належить ОСОБА_3, не здійснювалось.
Відповідно до довідки Виконавчого комітету Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області від 04 травня 2017 року господарем будинку АДРЕСА_1 та користувачем земельної ділянки площею 0,15 га
є ОСОБА_1 . Державний акт на земельну ділянку не видавався.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.