Постанова
Іменем України
23 листопада 2020року
м. Київ
справа № 399/322/16-ц
провадження № 61-15049св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 30 березня 2017 року у складі судді Лях М. М. та постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 24 січня 2018 року у складі колегії суддів: Авраменко Т. М., Суровицької Л. В., Чельник О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житлом.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що він є власником житлового будинку АДРЕСА_1, що підтверджується договором дарування. В будинку проживала та була зареєстрована ОСОБА_2, що підтверджується записом у будинковій книзі. З відповідачем він перебував у зареєстрованому шлюбі, який 11 квітня 2015 року розірвано у позасудовому порядку. З 01 березня 2015 року ОСОБА_2 переїхала на проживання за невідомою йому адресою. Відповідач більше року не проживає за місцем реєстрації, і саме він утримує будинок та сплачує за комунальні послуги.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив визнати, ОСОБА_2 такою, що втратила право на користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1, та зняти відповідача з реєстрації за вказаною адресою.
У червні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з 18 жовтня 1986 року вона з ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі, який розірвано 11 квітня 2015 року. В період шлюбу в 2008 році ними придбано автомобіль Mitsubishi Lancer 2.0 Invite, реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 200 000,00 грн. За весь час проживання в будинку, який належить на праві особистої приватної власності ОСОБА_1, вони спільно провели роботи із покращення стану будинку, на що витратили значні грошові кошти. Після реєстрації, в житловому будинку та спорудах проведено капітальний ремонт на значну суму. Оскільки вона за 29 років спільного проживання з ОСОБА_1, внаслідок трудових та грошових затрат істотно збільшила цінність житлового будинку, то є підстави визнати цей будинок спільною сумісною власністю і визначити за нею право на 1/2 частини житлового будинку. Також необхідно визнати спільною сумісною власністю автомобіль Mitsubishi Lancer 2.0 Invite, який залишити у власності ОСОБА_1, стягнувши з нього на її користь 100 000,00 грн. ОСОБА_1 добровільно розділити придбане під час шлюбу майно відмовляється.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_2, з урахуванням уточнених вимог, просила визнати за нею право власності на 1/2 частини житлового будинку з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 . Виділити їй у власність: холодильник "LG", вартістю 4 000,00 грн; пральну машину "BOSCH", вартістю 3 800,00 грн; пилосос "LG", вартістю 900,00 грн; праску "PHILIPS", вартістю 300,00 грн; мікрохвильову піч "LG", вартістю 2 300,00 грн, а всього на суму 11 300,00 грн. Залишити ОСОБА_1 у власності: кондиціонер, вартістю 3 000,00 грн; газову плиту, вартістю 2 200,00 грн; водонагрівач, вартістю 2 000,00 грн; витяжку, вартістю 800,00 грн; телевізор, вартістю 1 100,00 грн; котел газовий, вартістю 2 100,00 грн, а всього на суму 11 200,00 грн. Стягнути з неї на користь ОСОБА_1 50,00 грн у рахунок компенсації. Стягнути з ОСОБА_1 на її користь 101 500,00 грн компенсації 1/2 частини вартості автомобіля Mitsubishi Lancer 2.0 Invite, реєстраційний номер НОМЕР_1, залишивши автомобіль у власності ОСОБА_1 . Стягнути з ОСОБА_1 на її користь судові витрати у сумі 1 968,00 грн та витрати на проведення судової будівельно-технічної експертизи у сумі 5 064,60 грн.
Рішенням Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 30 березня 2017 року в задоволенні первісного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право на житловий будинок із господарськими будівлями на АДРЕСА_1, по 1/2 частини кожному. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 101 999,50 грн компенсації 1/2 частини вартості автомобіля Mitsubishi Lancer 2.0 Invite, реєстраційний номер НОМЕР_1, залишивши автомобіль у власності ОСОБА_1 . Передано у власність ОСОБА_2 : холодильник "LG", вартістю 4 000,00 грн, пральну машину "BOSCH", вартістю 3 800,00 грн, пилосос "LG", вартістю 900,00 грн, праску "PHILIPS", вартістю 300,00 грн, мікрохвильову піч "LG", вартістю 2 300,00 грн, а всього майна на 11 300,00 грн. Залишено у власності ОСОБА_1 : кондиціонер побутовий, вартістю 3 000,00 грн, газову плиту, вартістю 2 200,00 грн, водонагрівач газовий (колонка), вартістю 2 000,00 грн, витяжку кухонну, вартістю 800,00 грн, телевізор "SONI", вартістю 1 100,00 грн, котел газовий опалювальний "Рось", вартістю 2 100,00 грн, а всього майна на 11 200,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 50,00 грн грошової компенсації за різницю вартості виділеного в натурі майна.
Додатковим рішенням від 19 квітня 2017 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у справі в сумі 9 098,00 грн.
Відмовляючи у задоволенні первісного позову, суд першої інстанції виходив із того, що позовні вимоги ОСОБА_1 не ґрунтуються на законі. Задовольняючи зустрічний позов, суд виходив із того, що оскільки ОСОБА_2 разом із ОСОБА_1 за 28,5 років спільного проживання внаслідок трудових і грошових затрат істотно збільшили цінність спірного житлового будинку, то існують всі підстави визнати житловий будинок спільною сумісною власністю і визначити за ОСОБА_2 і ОСОБА_1 право власності по 1/2 частини житлового будинку кожному.
Постановою Апеляційного суду Кіровоградської області від 24 січня 2018 року рішення суду першої інстанції в частині поділу автомобіля скасовано. Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності за кожним по 1/2 частини автомобіля Mitsubishi Lancer 2.0 Invite, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1 . В іншій частині рішення суду залишено без змін. Змінено додаткове рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 19 квітня 2017 року. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у сумі 6 856,00 грн. Витрати зі сплати судового збору ОСОБА_2 компенсовано за рахунок держави.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог щодо вказаного автомобіля, суд апеляційної інстанції виходив із того, що оскільки грошова сума, яка стягнута як компенсація за частку в автомобілі не внесена на депозитний рахунок суду ні під час розгляду справи у суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції, тому необхідно визнати ідеальні частки подружжя в автомобілі і залишити його у їхній спільній частковій власності. При цьому, суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку, що проведення таких робіт, як переобладнання пічного опалення на парове, а пізніше газифікація будинку і підключення його до газопостачання із встановленням котла, колонки влаштування водопостачання та каналізації, заміна всіх дверей та вікон, перекриття даху металочерепицею, утеплення стін будинку зовні та покриття зовнішніх стін штукатуркою, внутрішнє оздоблення: облицювання підлоги та стін керамічною плиткою в певних приміщеннях, гіпсова стяжка стелі, фарбування, клейка шпалер, заміна паркану, вбиральні, благоустрій криниці, двору, свідчить про істотне збільшення спірного житлового приміщення, а доводи апеляційної скарги такого висновку суду не спростували.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги
У березні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 30 березня 2017 року та постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 24 січня 2018 року, в якій просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення первісного позову та про відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що житловий будинок є особистою його приватною власністю, а наявність лише обставин проведення ремонту за час подружнього життя не створюють автоматично режим права спільної сумісної власності подружжя на таке майно. Із простих арифметичних підрахунків можна дійти висновку, що на цей час ринкова вартість спірного домоволодіння збільшилась на суму 122 297,00 грн, тобто на частину ОСОБА_2 у збільшенні ринкової вартості майна припадає 61 148,50 грн, що відповідно становить 18,7 %. Тобто, завдяки трудовим затратам відповідача вартість будинку зросла лише на 18,7 % від загальної його вартості, що у вказаному випадку ніяк не може вважатись істотним збільшенням його цінності. Матеріали справи містять лише фотографії будинку 1980 років, свідчення самої ОСОБА_2 про те, як вона клеїла шпалери та носила воду, а також свідків - родичів позивача. Жодного письмового доказу на підтвердження проведення ремонту за кошти позивача за зустрічним позовом суду не надано. Визнання за ОСОБА_2 права власності на нерухоме майно, у складі якого є об`єкти самочинного будівництва, не можна визнати обґрунтованими. Адвокат Чернов С. І. взагалі не зареєстрований в органах фіскальної служби та фактично ухиляється таким чином від сплати податків, він не мав жодного права приймати від ОСОБА_2 кошти в якості гонорару.
Учасники справи своїм правом надати відзив на касаційну скаргу не скористалися.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою судді Верховного Суду Олійник А. С. від 03 квітня 2018 року відкрито провадження у справі, витребувано справу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
18 квітня 2018 року справа надійшла до суду касаційної інстанції.
Рішенням зборів суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02 квітня 2020 року № 1 "Про заходи, спрямовані на належне здійснення правосуддя", вирішено здійснити перерозподіл справ, у яких касаційні скарги подані до Верховного Суду у 2017-2018 роках.
На підставі повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа передана судді Ступак О. В.
Ухвалою колегії суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 липня 2020 року касаційне провадження у справі № 399/322/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житлом та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 30 березня 2017 року та постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 24 січня 2018 року, зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 214/6174/15-ц.
У Єдиному державному реєстрі судових рішень оприлюднено постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року за результатами розгляду цивільної справи № 214/6174/15-ц.
Ухвалою Верховного Суду від 26 жовтня 2020 року поновлено касаційне провадження у цій справі.
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції у нескасованій частині та рішення апеляційного суду - без змін.
Обставини встановлені судами
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 18 жовтня 1986 року до 11 квітня 2015 року, від якого мають двох повнолітніх дітей. Сім`я проживала у будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з довідкою Світловодського комунального міжміського бюро технічної інвентаризації Таранець І. І. є власником спірного будинку на підставі нотаріально посвідченого Павлиською селищною радою 28 грудня 1987 року за реєстром № 225 та зареєстрованого БТІ 15 травня 1989 року, договору дарування. Із документів убачається, що будинок у цілому є цегляним, житловою площею 35,1 кв. м, опалення пічне, надвірні будівлі сарай літ. "Б", вбиральня, огорожа, колодязь, сарай "Г".
Місце проживання ОСОБА_2 в спірному будинку зареєстровано 05 травня 1988 року.
У період зареєстрованого шлюбу, внаслідок трудових і грошових затрат, сторони зробили у ньому капітальний ремонт та невід`ємні поліпшення (переобладнання, реконструкція), зокрема, У 1987 році - переобладнання пічного опалення на парове і косметичний ремонт будинку; в 1989 році - будівництво капітального автомобільного гаража; в 1990 році будівництво вхідного погребу; в 1991 році - заміна паркану з трьох сторін із дерев`яного на шиферну плиту; в 1993 році - прибудова кухні і ванної кімнати; в 1994 році - будівельні роботи щодо природного газопостачання будинку як для опалення, так і для приготування їжі; в 1996 році -капітальний ремонт у житловому будинку (заміна міжкімнатних дверей, гіпсова стяжка стелі, фарбування, клеєння шпалер; у ванній кімнаті, туалеті і на кухні покладено на підлогу і на стіни керамічну плитку; замінено газовий котел; встановлено металопластикові двері у ванній і туалеті); в 2001 році - заміна фасадного паркану з дерев`яного на цегляний з металоконструкціями; у 2003 році - будівництво із цегли літнього душу і туалету; в 2004 році - підведення водопостачання в 6 точках: кухня, раковина, пральна машина, унітаз, літня кухня, ванна; в 2004 році - встановлення у житловому будинку газової колонки і кондиціонеру; в 2008 році - здійснено капітальний ремонт даху та добудова арки з фасадної частини будинку; в 2010 році викладення подвір`я керамічною плиткою; виготовлення та встановлення паркану в палісаднику з металоконструкцій; виконання робіт із благоустрою криниці; в 2012 році - заміна вікон у будинку на металопластикові, а вхідні двері на металеві з елементами кування; в 2014 році здійснено роботи з утеплення стін будинку зовні та покриття стіни штукатуркою.
Факт проведення зазначених робіт та спільна участь у них подружжя, а також батьків ОСОБА_2 підтверджується показаннями свідків: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, фототаблицями стану будинку та будівель на час набуття права власності та на час припинення шлюбу, замовленням на підключення природного газу до будинку, робочим проектом на газопостачання.
Для встановлення у справі обставин щодо істотного збільшення цінності спірного житлового будинку внаслідок спільних трудових і грошових затрат, ухвалою суду призначена будівельно-технічна та оціночно-будівельна експертиза, якою зобов`язано ОСОБА_1 провести інвентаризацію з отриманням технічного паспорта для проведення експертизи.
Експерт двічі надсилав суду клопотання про надання технічного паспорта та забезпечення безперешкодного обстеження об`єкта дослідження, копія клопотання експерта з листом суду від 31 жовтня 2016 року під розписку вручена представнику ОСОБА_1, на що надана письмова відповідь про те, що ухвала суду не виконана і ніколи не буде виконана, оскільки ухвала суду є примушуванням, а право власності є недоторканим. У зв`язку з ненаданням технічного паспорта, експерт повідомив про неможливість надання висновку.
За клопотанням ОСОБА_1 апеляційним судом призначена судова будівельна-технічна експертиза, згідно з висновком якої, встановлено факт проведення, зазначених у позовній заяві робіт, та визначена їхня вартість у сумі 694 957,00 грн, тоді як дійсна ринкова вартість будинку з надвірними спорудами (тобто вартість, за яку може бути продане це приміщення у цій місцевості) становить 325 400,00 грн.
Нормативно-правове обґрунтування
Відповідно до статті 22 КпШС України, який був чинним до 01 січня 2004 року, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.