Постанова
Іменем України
19 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 757/4643/18-ц
провадження № 61-22781св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Лясковським Владиславом Валерійовичем, на рішення Печерського районного суду міста Києва від 22 травня 2019 року у складі судді Литвинової І. В. та постанову Київського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Немировської О. В., Чобіток А. О., Оніщука М. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення участі батька у вихованні дитини.
Позов обґрунтований тим, що до 24 жовтня 2012 року позивач перебував у шлюбі з ОСОБА_2 у якому народився син ОСОБА_3 . Після розірвання шлюбу син залишився проживати з матір`ю. Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 22 жовтня 2014 року позивачу визначено порядок зустрічей з сином: кожного тижня щовівторка і щочетверга з 16 години 00 хвилин до 20 години 00 хвилин, кожного місяця перша і третя субота, друга і четверта неділя - з 10 години 00 хвилин до 20 години 00 хвилин. У ці дні він відвідує з сином театри, кінотеатри, культурно-масові заходи, супроводжує сина на заняття в спортивні секції. Просив збільшити йому час на спілкування з сином, у зв`язку з тим, що у відведені проміжки часу він не встигає забезпечувати сину культурний та фізичний розвиток, а тому бажає організувати йому відпочинок під час зимових та літніх канікул. Просив змінити встановлений графік його зустрічей з дитиною та визначити такий графік: щовівторка з 16 години 00 хвилин до 20 години 00 хвилин без присутності матері, у вихідні дні з 16 години 00 хвилин п`ятниці до 20 години 00 хвилин суботи без присутності матері, щороку під час літніх канікул один місяць та щороку під час зимових канікул протягом двох тижнів для спільного відпочинку з дитиною без присутності матері, а в разі поїздки за кордон - за погодженням з ОСОБА_2, в державні і святкові дні: Різдво Христове, Пасха (Великдень), Трійця з 09 години 00 хвилин до 20 години 00 хвилин без присутності матері.
У липні 2018 року представник позивача подав заяву про зміну предмета позову, мотивуючи, що порядок спілкування позивача з сином вже був встановлений рішенням Апеляційного суду м. Києва від 22 жовтня 2014 року. У зв`язку зі збільшенням віку дитини позивач просив змінити порядок спілкування батька з сином, встановивши графік спілкування: щовівторка з 16 години 00 хвилин до 20 години 00 хвилин без присутності матері, у вихідні дні з 16 години 00 хвилин п`ятниці до 20 години 00 хвилин суботи без присутності матері, щороку під час літніх канікул один місяць та щороку під час зимових канікул протягом двох тижнів для спільного відпочинку з дитиною без присутності матері, а в разі поїздки за кордон - за погодженням з ОСОБА_2, в державні святкові дні: Різдво Христове, Пасха (Великдень), Трійця з 09 години 00 хвилин до 20 години 00 хвилин без присутності матері.
Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанції
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 22 травня 2019 року, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року, в позові відмовлено.
Відмовивши в позові, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що рішенням Апеляційного суду м. Києва від 22 жовтня 2014 року визначено графік зустрічей позивача з сином, який дотримується батьками дитини, позов мотивований лише бажанням батька більше часу проводити з сином, однак син не виявляє бажання змінювати встановлений графік.
Висновки суду першої інстанції є законними та обґрунтованим, відповідають встановленим у справі обставинам.
Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права: Конституцію України, Конвенцію про права дитини, Закон України "Про охорону дитинства", статті 19, 157, 159 СК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2019 року ОСОБА_1, в інтересаї якого діє адвокат Лясковський В. В., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Печерського районного суду міста Києва від 22 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року, просив скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Рух справи у суді касаційної інстанції
24 грудня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі.
У січні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані рішення є незаконними, суди неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права.
Суди за результатами допиту малолітньої дитини в судовому засіданні 25 березня 2019 року не з`ясували сутність та самостійність надання пояснень нею. У судових рішеннях незазначено мотиви про необхідність взяття за основу думку дитини, надано їй перевагу, а не іншим докам у справі, а також суди не враховали думку психолога Центру соціальної служби для дітей та молоді Дніпровського району в м. Києві, який був присутній у судовому засіданні 25 березня 2019 року в суді першої інстанції, не навели належних аргументів, які одночасно вказували на необгрунтованість висновку огану опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації щодо участі батька у вихованні малолітньої дитини.
Суди не надали належну оцінку аргументам позивача, що збільшення часу спілкування батька з сином дозволить позивачу забезпечити ОСОБА_3 належною батьківською любов`ю і увагою, проводити разом свята, підтримувати сімейні традиції, спілкуватися з братом і сестрою.
Аргументи інших учасників справи
Відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу мотивований тим, що оскаржувані рішення є законними, ухвалені з додержанням норм матеріального права і процесуального права, просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Судові витрати стягнути з позивача.
Суди правильно визначилися з нормами матеріального права, які підлягають застосуванню та встановили всі обставини справи, а доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів.
Безпідставними є доводи позивача про те, що свідчення дев`ятирічної дитини не відповідають її справжньому волевиявленню та суперечить її правам та інтересам.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана у грудні 2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що сторони є батьками неповнолітнього ОСОБА_3, 2010 року народження. Шлюб між сторанами розірвано рішенням Печерського районного суду м. Києва від 2012 року. Дитина проживає разом з матір`ю.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 10 липня 2014 року, яке було скасовано в частині рішенням Апеляційного суду м. Києва від 22 жовтня 2014 року, усунено позивачу перешкоди у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_3, визначено спосіб участі батька у спілкуванні з сином без присутності матері дитини у визначеному ним місці: кожного тижня щовівторка та щочетверга з 16 години 00 хвилин до 20 години 00 хвилин, кожного місяця першої та третьої суботи та другої та четвертої неділі з 10 години 00 хвилин до 20 години 00 хвилин.
Згідно з графіком протягом останніх чотирьох років позивач бачиться і спілкується з сином без присутності матері.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.