Постанова
Іменем України
19 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 308/3556/17
провадження № 61-6097св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач -ОСОБА_1 ,
відповідач - Департамент освіти і науки Закарпатської обласної державної адміністрації,
третя особа - Ужгородська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів Закарпатської обласної ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 вересня 2019 року в складі судді Придачук О. А.та постанову Закарпатського апеляційного суду від 20 лютого
2020 року в складі колегії суддів: Бисага Т. Ю., Джуги С. Д., Куштана Б. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Департаменту освіти і науки Закарпатської обласної державної адміністрації, третя особа - Ужгородська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів Закарпатської обласної ради, про скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначала, що працює в Ужгородській спеціальній загальноосвітній школі-інтернаті І-ІІІ ступенів Закарпатської обласної ради вихователем.
Вказувала, що 19 лютого 2017 року між учнями зазначеного вище навчального закладу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 стався інцидент, внаслідок якого останній отримав невелике садно шкіри (до 2 см) з лівої сторони чола.
Позивач звертала увагу на те, що обробила садно на чолі ОСОБА_3 належним чином, зробила учням зауваження, при цьому скарг на погане самопочуття у ОСОБА_3 не було.
Стверджувала, що фактично не було ніякого нещасного випадку, а тому викликати швидку допомогу та терміново повідомляти директора школи не було потреби.
Разом з тим, листом Ужгородської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІІ ступенів Закарпатської обласної ради від 23 лютого 2017 року позивачу було запропоновано надати письмові пояснення з приводу інциденту, що стався між учнями 19 лютого 2017 року у зв`язку з його тяжкими наслідками. Цей лист позивач отримала поштою 02 березня 2017 року. 03 березня 2017 року позивач подала до адміністрації школи лист про надання їй копій медичних або будь-яких інших документів щодо тяжкості наслідків від отриманого учнем садна 19 лютого 2019 року для ознайомлення з ними та надання пояснень. У видачі копій документів їй було відмовлено.
Зазначала, що 13 березня 2017 року Департаментом освіти і науки Закарпатської обласної державної адміністрації, за поданням Ужгородської спеціальної школи-інтернату І-ІІІ ступенів Закарпатської обласної державної адміністрації, наказом
№ 21-дс "Про дисциплінарне стягнення" їй оголошено догану за неналежне виконання своїх посадових та функціональних обов`язків.
Вважала, що зазначений вище наказ виданий з порушенням приписів Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), зокрема, Департаментом освіти і науки не було дотримано правила та порядок застосування дисциплінарного стягнення, а саме від неї не було отримано письмових пояснень.
Зазначала, що у зв`язку з відмовою адміністрації Ужгородської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІІ ступенів Закарпатської обласної ради надати їй документи щодо наслідків інциденту, вона письмові пояснення не змогла надати, але не відмовлялась від їх надання, а пов`язувала надання пояснень з ознайомленням з медичними або будь-якими іншими документами.
Також зазначала, що описова частина вищевказаного наказу не містить визначення який саме дисциплінарний проступок вчинила позивач та не зазначено у чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом для застосування догани, чи могло це порушення бути підставою для застосування стягнення у вигляді догани згідно з КЗпП України. При виданні наказу щодо оголошення догани Департамент освіти і науки Закарпатської обласної державної адміністрації обмежився лише загальними посиланнями на неналежне виконання позивачем посадових обов`язків. Із зазначеного вище наказу не вбачається коли саме мав місце факт порушення та в яких діях ОСОБА_1 він полягає, в ньому відсутні посилання на конкретні обставини вчинення порушення трудової дисципліни, час його вчинення та час виявлення, відсутній склад дисциплінарного правопорушення.
Посилаючись на наведене, позивач просила скасувати наказ Департаменту освіти і науки Закарпатської обласної державної адміністрації від 13 березня 2017 року
№ 21-дс "Про дисциплінарне стягнення" щодо накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 у вигляді догани.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 30 вересня 2019 року
в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доведено, а позивачем не спростовано факт порушення ОСОБА_1 трудової дисципліни та дотримання Департаментом освіти і науки Закарпатської обласної державної адміністрації при накладенні на позивача дисциплінарного стягнення правил і порядку, передбачених статтями 147-149 КЗпП України.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Колегія суддів апеляційного суду погодилась з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову, додатково зазначивши, що відповідачем дотримано вимоги трудового законодавства під час притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, з`ясовано усі обставин вчинення проступку, у тому числі з урахуванням письмового пояснення позивача.
Доводи заявника про те, що позивач не надавала пояснень, відхилені апеляційним судом, оскільки спростовуються наявною в матеріалах справи заявою ОСОБА_1 від 03 березня 2017 року, в якій позивач пояснила обставини за яких стався інцидент та зазначила, що не вважає це нещасним випадком про який необхідно було повідомляти лікаря та адміністрацію навчального закладу
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У березні 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 вересня 2019 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати зазначені вище судові рішення, справу направити на новий розгляд.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-2801цс15. Вважає, що судами не враховано, що позивач не надавала пояснень щодо інциденту за який її притягнуто до дисциплінарної відповідальності, що є підставою для скасування оскаржуваного наказу.
Крім того, заявник вказує на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. На думку заявника, суди, встановивши, що ОСОБА_1 порушила положення посадової інструкції, не врахували, що комісійною перевіркою Департаменту освіти і науки Закарпатської обласної державної адміністрації від 26 травня 2017 року встановлено, що функціональні обов`язки та посадові інструкції працівників Ужгородської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІІ ступенів Закарпатської обласної ради не повною мірою відповідають особливостям організації навчально-виховного процесу в спеціалізованому закладі.
Натомість суди не надали належної правової оцінки відеозапису, на якому учень ОСОБА_3 надає пояснення щодо інциденту, що стався 19 лютого 2017 року, виглядаючи при цьому абсолютно здоровим.
Вважає, що суди безпідставно не врахували, що позивач є інвалідом ІІІ групи з вадами слуху, а отже не могла фізично повідомити про подію директора та лікаря школи.
У травні 2020 року Департамент освіти і науки Закарпатської обласної державної адміністрації засобами поштового зв`язку надіслав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому, посилаючись на не обґрунтованість скарги, просить залишити оскаржувані судові рішення без змін.
Зазначає, що відповідачем дотримано процедуру притягнення відповідача до дисциплінарної відповідності, що передбачена трудовим законодавством, враховано пояснення ОСОБА_1 та ступінь тяжкості проступку.
У травні 2020 року Ужгородська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів Закарпатської обласної ради засобами поштового зв`язку надіслала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому просила залишити її без задоволення, а ухваленні в справі судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову.
Усерпні 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку надіслала до Верховного Суду відповідь на відзив Ужгородської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІІ ступенів Закарпатської обласної ради, виклавши її в формі клопотання.
Просить врахувати, що відзив третьої особи в справі викладно не на фірмовому бланку, без реєстраційного номеру та з підробленням підпису, оскільки підпис вчинено від імені директора навчального закладу Бушко Н. І. в період її тимчасової непрацездатності.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу ОСОБА_1 призначено судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі з підстав визначених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, витребувано матеріали справи № 308/3556/17 із Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
У квітні 2020 року матеріали справи № 308/3556/17 надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3Цивільного процесуального кодексу України
(далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, аоскаржувані судові рішення - без змін, оскільки її ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Фактичні обставини справи
Судамипопередніх інстанцій встановлено, що 19 лютого 2017 року під час чергування вихователя Ужгородської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернат І-ІІ ступеню Закарпатської обласної ради ОСОБА_1 відбувся конфлікт між учнями цієї школи, внаслідок якого учень 6-А класу ОСОБА_3 отримав травму голови.
Згідно з пунктами 2.6, 2.10, 2.17 посадової інструкції вихователя Ужгородської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІІ ступенів Закарпатської обласної радивихователь здає і приймає дітей у встановленому порядку від помічників вихователя та вчителів школи; організовує виконання учнями режиму дня, виконання ними домашніх завдань, надає їм допомогу у навчанні, організації відпочинку, залучає їх до художньої і науково-технічної творчості, спортивних секцій, гуртків та інших об`єднань за інтересами; несе відповідальність за збереження життя і здоров`я вихованців, учнів під час навчально-виховного процесу; терміново повідомляє директора школи про нещасний випадок, що трапився з вихованцем, учнем, організовує надання першої, долікарської допомоги потерпілому, викликає медпрацівника.