Постанова
Іменем України
23 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 725/6600/18
провадження № 61-17125св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Дундар І. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 11 травня 2019 року в складі судді Войтуна О. Б. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 28 серпня 2019 року в складі колегії суддів: Височанської Н. К., Перепелюк І. Б., Половінкіної Н. Ю.,
ВСТАНОВИВ :
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, в якому просила встановити факт її проживання з ОСОБА_4 як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з травня 2009 року по 28 жовтня 2017 року; усунути відповідачів від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 .
Свої вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що з травня 2009 року вона із спадкодавцем ОСОБА_4 перебувала у фактичних шлюбних відносинах, проживали однією сім`ю вісім років до дня смерті останнього, разом вели спільне господарство. Відповідачі є доньками ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається з двокімнатної квартири спільного заселення АДРЕСА_1, яка належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Маючи намір, як спадкоємець четвертої черги, подати заяву про прийняття спадщини, їй стало відомо, що спадкова справа уже заведена приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Балковим М. М. Ознайомившись із матеріалами спадкової справи вона дізналась, що заяву про прийняття спадщини подала його донька ОСОБА_3, яка проживає в Італії. Інша донька ОСОБА_2, яка також проживає в Італії, відмовилась від прийняття спадщини на користь своєї сестри.
Відповідачі, як спадкоємці першої черги після смерті ОСОБА_4 підлягають усуненню від спадкування за законом, оскільки вони перебувають за кордоном орієнтовно з 2002 року по даний час. За вказаний період останні жодного разу не надавали своєму батькові ніякої ні матеріальної, ні моральної допомоги. Вони до нього не телефонували, його не відвідували та не цікавились його життям та здоров`ям, тобто ухилилися від обов`язку його утримання, хоча потреба в цьому у нього була, так як з 2013 року він був непрацездатним (пенсіонером) та потребував матеріальної допомоги. З 2010 року ОСОБА_4 часто хворів та неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні. На це все необхідні були кошти, які надавались позивачкою та частково з пенсії ОСОБА_4 . При цьому відповідачі, як повнолітні діти, нехтували своїм обов`язком щодо утримання батька, маючи можливість надавати допомогу своєму батькові, який її потребував, не надавали будь-якої матеріальної допомоги на його лікування, байдуже віднеслись до його хворобливого стану, а після смерті батька навіть не приїхали на його похорон.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Першотравневого районного суду міста Чернівці від 11 травня 2019 року позов задоволено частково.
Встановлено факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з травня 2009 року по 28 жовтня 2017 року.
У задоволенні решти вимог відмовлено.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов в частині встановлення факту проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу, виходив із того, що факт їхнього спільного проживання підтверджено показами усіх допитаних свідків, а тому позов в цій частині є доведеним. Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідачка сама робить посилання на ту обставину, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживали однією сім`єю.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині усунення відповідачів від спадкування майна після смерті батька, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено ухилення відповідачів від надання ОСОБА_4 допомоги, перебування спадкодавця в безпорадному стані та потреби в допомозі саме відповідачів.
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 28 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 11 травня 2019 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в частині усунення відповідачів від спадкування майна після смерті батька.
Рішення суду першої інстанції, в частині встановлення факту проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 сторонами в апеляційному порядку не оскаржувалось і в силу положень статей 13, 367 ЦПК України апеляційним судом не переглядалось.
Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині відмови у задоволенні її позовних вимог про усунення відповідачів від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
У своїй касаційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що суди дійшли помилкового висновку про те, що вона не надала доказів у підтвердження безпорадного стану померлого спадкодавця, який потребував за життя допомоги відповідачів. Судами не враховані норми статей 202, 203 СК України, якими встановлений обов`язок повнолітніх дітей утримувати своїх батьків, які є непрацездатними та потребують матеріальної допомоги, мають тяжкі хвороби, інвалідність або є безпомічними, від виконання якого відповідачі усунулись.
Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили
Позиція Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з 2009 року проживали однією сім`єю, вели спільне господарство.