Постанова
Іменем України
23 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 522/23371/16-ц
провадження № 61-39829св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Дундар І. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Медичний центр INTO-SANA",
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 07 березня 2018 року в складі судді Бойчука А. Ю. та постанову Апеляційного суду Одеської області від 12 червня 2018 року в складі колегії суддів: Таварткіладзе О. М., Калараша А. А., Драгомерецького М. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр INTO-SANA" (далі - ТОВ "Медичний центр INTO-SANA") про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
На обґрунтування позовних вимог зазначала, що 02 вересня 2012 року приблизно о 19 год 15 хв на автошляху "Одеса - Іллічівськ" відбулось зіткнення автомобіля "Nissan", державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, який рухався з боку села Санжейка у напрямку міста Іллічівськ, та мопеда "Yamaha" під керуванням позивача.
Унаслідок зіткнення транспортних засобів позивач отримала тілесні ушкодження.
З 02 до 03 вересня 2012 року вона перебувала на лікуванні в Іллічівській міській лікарні, 03 вересня 2012 року переведена для лікування до ТОВ "Медичний центр INTO-SANA", де перебувала п`ять днів.
Через встановлення правильного діагнозу за результатом проведення медичних досліджень, які не мали діагностичної цінності, позивач понесла зайві витрати на лікування, їй спричинено моральну шкоду.
З огляду на викладені обставини та з урахуванням уточненої позовної заяви ОСОБА_1 просила суд стягнути з ТОВ "Медичний центр INTO-SANA" на її користь матеріальну шкоду в розмірі 18 875,75 грн, інфляційні втрати в розмірі 24 522,40 грн, 3 % річних у розмірі 3 001,25 грн, моральну шкоду у розмірі 400 000,00 грн та судові витрати у розмірі 9 339,46 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 07 березня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ "Медичний центр INTO-SANA" на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 15 069,75 грн.
Стягнуто з ТОВ "Медичний центр INTO-SANA" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1 000,00 грн.
Стягнуто з ТОВ "Медичний центр INTO-SANA" на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 9 339,46 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги частково та стягуючи з ТОВ "Медичний центр INTO-SANA" на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 15 069,75 грн та моральну шкоду в розмірі 1 000,00 грн, суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача майнових витрат на придбання спеціального лікувального ліжка з матрацом для догляду за позивачем на суму 3 806,00 грн, суд першої інстанції виходив з того, що придбання ортопедичного ліжка з матрацом в рекомендаціях лікарів немає та здійснено ОСОБА_1 за власною ініціативою. Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення інфляційного збільшення та 3 % річних, суд вважав такі вимоги необґрунтованими. Визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із засад добросовісності, справедливості та розумності.
Постановою Апеляційного суду Одеської області від 12 червня 2018 року рішення Приморського районного суду міста Одеси від 07 березня 2018 року в частині відмови у стягненні інфляційного збільшення та 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення інфляційного збільшення та 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ "Медичний центр INTO-SANA" на користь ОСОБА_1 інфляційне збільшення від простроченого грошового зобов`язання в сумі 3 567,85 грн, 3 % річних від простроченого грошового зобов`язання у розмірі 513,85 грн, а всього - 4 081,50 грн. В іншій частині вимог про стягнення інфляційного збільшення та 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання відмовлено.
Рішення суду першої інстанції в частині стягнення судових витрат змінено.
Стягнуто з ТОВ "Медичний центр INTO-SANA" на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 7 471,00 грн.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд дійшов висновку, що, оскільки правовідносини, які виникли між сторонами, по суті є договірними, висновок суду першої інстанції про необґрунтованість вимог про стягнення інфляційного збільшення та 3 % річних не узгоджується з висновком про стягнення надмірно сплачених грошових коштів за неякісно надані медичні послуги. Крім того, такого висновку суд першої інстанції дійшов без урахування частини другої статті 625 ЦК України, яка застосовується в разі прострочення грошового зобов`язання у договірних відносинах. При цьому апеляційний суд врахував, що прострочення зобов`язання мають місце після спливу строку його виконання або в разі невиконання його на вимогу кредитора.
Позивач не звертався до відповідача з досудовою вимогою про повернення надлишково сплачених коштів за неякісні медичні послуги, тому такою вимогою є позов, пред`явлений 03 грудня 2016 року, прострочення настало з дати звернення позивача до суду з позовом до відповідача. При цьому апеляційний суд вважав, що сума простроченого зобов`язання дорівнює сумі надлишкових витрат позивача на медичні послуги і перебування у палаті, яку суд стягнув в розмірі 15 069,75 грн, без урахування витрат на придбання спеціального лікувального ліжка з матрацом в розмірі 3 806,00 грн, оскільки ці витрати здійснені позивачем на власний розсуд.
Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення моральної шкоди у розмірі 1 000,00 грн, вказав, що суд першої інстанції правильно визначив такий розмір відшкодування з урахуванням засад добросовісності, справедливості та розумності.
Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги
У липні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині незадоволених позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди, інфляційних втрат та 3 % річних та постанову апеляційного суду в частині незадоволених позовних вимог про стягнення моральної шкоди, ухвалити нове рішення, яким вимогу про стягнення моральної шкоди у розмірі 400 000,00 грн задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки доказам у справі, дійшли помилкового висновку про стягнення моральної шкоди у розмірі 1 000,00 грн.
Позивач зазначає, що внаслідок дій відповідача (неправильного встановлення діагнозу) вона була змушена дотримуватись особливого постільного режиму, отримувати допомогу від близьких людей і родичів, пов`язану з гігієнічними процедурами, здійснювати зайві для одужання маніпуляції та приймати ліки, які не потрібно було застосовувати. Вказані обставини стали причиною погіршення її психологічного стану, появи страху та відчуття безпорадності, погіршення відносин у її родині.
На думку позивача, суди неправильно застосували статтю 1167 ЦК України та статтю 22 Закону України "Про захист прав споживачів".
Тому ОСОБА_1 вважає, що справедливим та обґрунтованим є стягнення моральної шкоди в розмірі 400 000,00 грн.
Аналіз змісту касаційної скарги свідчить, що судові рішення оскаржуються в частині вирішення позовної вимоги про стягнення моральної шкоди. В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.