Постанова
Іменем України
19 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 487/1501/18
провадження № 61-832св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 21 вересня 2018 року у складі судді Бобрової І. В. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 26 листопада 2018 рокуу складі колегії суддів: Галущенка О. І., Лисенка П. П., Серебрякової Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2018 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на частину земельної ділянки.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стали співвласниками в рівних долях (по 59/200 часток) житлового будинку АДРЕСА_1, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5, який за життя був власником 59/100 частки цього житлового будинку.
Зазначені 59/100 часток будинку спадкодавець придбав у свого батька -
ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу від 18 квітня 2002 року, який був визнаний дійсним рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва
від 11 жовтня 2002 року.
Будинок розташований на земельній ділянці, площею 0,0758 га, яка відповідно до державного акта на право власності на землю серії I-МК № 003859, виданого
12 квітня 2001 року перебуває у спільній власності співвідповідачів.
При укладенні договору купівлі-продажу частки будинку угоди про відчуження землі спадкодавець з попереднім власником не укладав і на цій підставі нотаріус відмовила у видачі свідоцтва про право власності на частку земельної ділянки в порядку спадкування за заповітом.
Посилаючись на ці обставини, позивачі просили визнати за ними право власності за кожним по 59/200 частки спірної земельної ділянки.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 21 вересня 2018 року позовні вимоги задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, по 59/200 кожному.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі
412,98 грн.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі
412,98 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив із того, що за загальним правилом, закріпленим у частині четвертій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на частину будівлі чи споруди стає власником відповідної частини земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості. А тому суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 26 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення.
Рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 21 вересня 2018 року залишено без змін.
Стягнуто з ОСОБА_3 в дохід держави 181,44 грн у відшкодування судового збору за подання апеляційної скарги.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_3, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
29 грудня 2018 року ОСОБА_3 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 21 вересня 2018 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 26 листопада 2018 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскільки частина земельної ділянки не була відчужена за окремим договором купівлі-продажу разом із частиною будинку, вона не належала спадкодавцю на праві власності, а тому і не могла перейти до спадкоємців.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Заводського районного суду міста Миколаєва.
18 лютого 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_3 на рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 21 вересня 2018 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 26 листопада 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Фактичні обставини справи
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 . Після його смерті відкрилась спадщина на 59/100 частки житлового будинку по АДРЕСА_1, яка належала спадкодавцю на підставі договору купівлі-продажу від 18 квітня
2002 року, визнаному дійсним рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 11 жовтня 2002 року. Співвласником 41/100 частини зазначеного домоволодіння є відповідач - ОСОБА_3