Постанова
Іменем України
18 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 159/3926/18
провадження № 61-13142св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О.,
суддів: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_3,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 30 січня 2020 року в складі судді Логвинюк І. М. та постанову Волинського апеляційного суду від 20 липня 2020 року в складі колегії суддів: Здрилюк О. І., Бовчалюк З. А., Карпук А. К.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому просив визнати його батьком малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та внести зміни до свідоцтва про народження останнього.
Позов мотивований тим, що з січня 2009 року сторони проживали разом в будинку ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство та виховували дочку відповідача - ОСОБА_5 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 в них народився спільний син ОСОБА_6, який у свідоцтві про народження записаний як ОСОБА_4 .
З грудня 2017 року вони з дітьми проживали в орендованій квартирі по АДРЕСА_2 .
Під час його перебування у відрядженні в червні 2018 року відповідач, забравши свої речі, разом з дітьми повернулась проживати в будинок в с. Скулин Ковельського району Волинської області та повідомила, що він є батьком ОСОБА_6, але перешкоджатиме йому спілкуватись з дитиною, оскільки має намір зареєструвати шлюб з іншим чоловіком, який усиновить ОСОБА_6 .
Посилаючись на те, що ОСОБА_3 відмовляється публічно визнавати його батьком дитини, а він бажає виховувати та піклуватись про свого сина, ОСОБА_1 просив задовольнити позовні вимоги.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 30 січня 2020 року позов задоволено. Визнано ОСОБА_1 батьком малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зобов`язано Ковельський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) до актового запису № 12 про народження ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, вчиненого Скулинською сільською радою Ковельського району Волинської області, у графу "Батько" замість ОСОБА_7 внести відомості про ОСОБА_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з доведеності позовних вимог, оскільки ухилення відповідача без поважних причин від проведення експертизи відповідно до статті 109 ЦПК України є підставою для визнання факту, що ОСОБА_1 є батьком малолітнього ОСОБА_4 .
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Волинського апеляційного суду від 20 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 30 січня 2020 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про задоволення позову, зазначивши, що останній взяв до уваги належні та допустимі докази, надані позивачем, які відповідач в установленому законом спосіб не спростувала.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У вересні 2020 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови в задоволенні її первісного позову та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права, оскільки необґрунтовано відхилені клопотання про витребування, дослідження та огляд доказів щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. В ході розгляду справи вона просила суд витребувати медичні документи, які є інформацією з обмеженим доступом, та підтверджують лікування позивача від безплідності, а також відомості про перебування останнього в період зачаття дитини за кордоном. Крім того, суди не взяли до уваги її доводи щодо фальсифікації свідоцтва про хрещення дитини. Суди попередніх інстанцій не врахували поважність причин її неявки з сином ОСОБА_6 для проведення експертизи.
Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не поданий.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її з суду першої інстанції.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У жовтні 2020 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 10 листопада 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання батьківства призначено до розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального
кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що сторони перебували в фактичних шлюбних відносинах, у період яких ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_4 .
У свідоцтві про народження ОСОБА_4 його батьками зазначені ОСОБА_3 та ОСОБА_7 .
Відомості про батька в актовому записі про народження дитини ОСОБА_4 внесені відповідно до частини першої статті 135 СК України зі слів матері.
У свідоцтві про хрещення дитини її прізвище, ім`я та по-батькові записано ОСОБА_6 .
З листа Ковельського ВП ГУ НП у Волинській області від 20 липня 2018 року № 2 669/56/01 вбачається, що ОСОБА_1 в період з 21 червня 2018 року по 16 липня 2018 року звертався до відділення поліції з приводу неналежного догляду ОСОБА_3 за малолітньою дитиною ОСОБА_6 .
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.
Відповідно до роз`яснень, викладених в пунктах 4-9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні. Спір про походження дитини від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і не подали в державні органи реєстрації актів цивільного стану спільної заяви про реєстрацію їх як батьків, суд може вирішувати за заявою про визнання батьківства, поданою одним із батьків. Заяви про встановлення факту як батьківства, так і материнства суд приймає до розгляду, якщо запис про батька (матір) дитини в Книзі реєстрації народжень учинено згідно зі статтею 135 СК України. Відповідно до статей 213, 215 ЦПК України рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено). Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень статті 212 ЦПК України, згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення. У разі коли ухилення сторони у справі зазначеної категорії від участі в експертизі або від подання необхідних матеріалів, документів тощо унеможливлює її проведення, суд відповідно до статті 146 ЦПК України може визнати факт, для з`ясування якого її було призначено, або відмовити в його визнанні (залежно від того, хто зі сторін ухиляється, а також яке значення має для них ця експертиза). Якщо відповідач у такій справі ухиляється від участі у проведенні судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи, суд вправі постановити ухвалу про його примусовий привід.