Постанова
Іменем України
18 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 363/4264/17
провадження № 61-20078св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О.,
суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 16 квітня 2019 року у складі судді Рудюка О. Д. та постанову Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Саліхова В. В., Поліщук Н. В., Шахової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") про захист прав споживачів та стягнення коштів.
В обгрунтування позову посилався на те, що 23 вересня 2013 року між позивачем та відповідачем укладено у Кримському відділенні ПАТ КБ "ПриватБанк" договір банківського вкладу (депозиту) № SАМDN01000737911694 за програмою "Стандарт на 6 місяців". Сума вкладу ОСОБА_1 становила 111 286,42 грн, яка у подальшому тричі поповнювалась на 177,78 грн, на 51 000,00 грн та на 47 878,80 грн, загальна суму внесених коштів склала 210 343,00 грн. Впродовж шестимісячного строку дії вкладу до 23 березня 2014 року нараховані відсотки у розмірі 17 615,25 грн, за процентною ставкою 17 % на рік.
Відповідно до пункту 3 договору вкладу, вклад продовжено на новий шестимісячний строк, а загальна сума коштів на ньому склала 227 958,25 грн. 14 січня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ "ПриватБанк" із заявою про припинення дії договору та необхідності повернення грошових коштів. Однак, листом від 27 січня 2015 року ПАТ КБ "ПриватБанк" повідомив позивача, що прийняв до уваги вимоги про припинення дії договору і перерахування коштів за договором вкладу та вказав про відсутність можливості для їх задоволення у зв`язку із тим, що банк у своїй діяльності керується законодавством України. На даний час кошти не повернуті.
Таким чином, просив розірвати договір банківського вкладу (депозиту) за програмою "Стандарт на 6 місяців" від 23 вересня 2013 року укладений між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк"; стягнути з ПАТ КБ "ПриватБанк" за договором банківського вкладу (депозиту) за програмою "Стандарт на 6 місяців" від 23 вересня 2013 року:
- вклад у розмірі 227 958,25 грн,
- проценти за користування грошовими коштами у розмірі 135 900,59 грн станом на 23 вересня 2017 року,
- 3 % річних на суму прострочення виплати по вкладу в порядку статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у розмірі 18 342,83 грн станом на 23 вересня 2017 року,
- 3 % на суму прострочених до виплати процентів у розмірі 8 363,83 грн станом на 23 вересня 2017 року,
- інфляційні витрати на суму прострочення виплати вкладу у розмірі 164 458,50 грн станом на вересень 2017 року,
- інфляційні витрати на суму прострочених процентів у розмірі 19 647,96 грн станом на вересень 2017 року, а всього - 574 671,97 грн;
- моральну шкоду у розмірі 45 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 16 квітня 2019 року позов задоволено частково; розірвано договір банківського вкладу (депозиту) за програмою "Стандарт на 6 місяців" від 23 вересня 2013 року укладений між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк" оформлений на підставі заяви № SAMDN01000737911694, яку викладено на бланку банку № НОМЕР_1 ; стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 за указаним договором банківського вкладу (депозиту) суму вкладу у розмірі 227 958,25 грн, проценти за користування грошовими коштами у розмірі 135 900,59 грн, 3 % річних на суму прострочення виплати вкладу у розмірі 18 342,83 грн, 3 % річних на суму прострочених до виплати процентів у розмірі 8 363,83 грн, інфляційні витрати на суму прострочення виплати вкладу у розмірі 164 458,50 грн, інфляційні витрати на суму прострочених процентів у розмірі 19 647,96 грн; а всього на суму 574 671,97 грн; в іншій частині в позові відмовлено; стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь держави судовий збір у розмірі 10 220,08 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що внесення коштів позивачем на виконання договору банківського вкладу підтверджується квитанціями та довідкою виданою банком, тому суд першої інстанції вважав доведеним факт укладення договору банківського вкладу. Оскільки відповідач не виконав своїх зобов`язань, що виникли за договором банківського вкладу від 23 вересня 2013 року щодо повернення грошових коштів, тому суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність розірвання указаного договору та стягнення з банку на користь позивача за цим договором процентів за користування грошовими коштами у розмірі трьох процентів річних на суму прострочення виплати вкладу, трьох процентів річних на суму прострочених до виплати процентів, інфляційних витрат на суму прострочення виплати вкладу, інфляційних витрат на суму прострочених процентів.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди в апеляційному порядку не оскаржувалося та не переглядалося.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення; рішення Вишгородського районного суду Київської області від 16 квітня 2019 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновки суду першої інстанції грунтуються на вимогах закону та установлених обставинах справи. Ураховуючи те, що банк не повернув вклад на вимогу позивача, апеляційний суд дійшов висновку про те, що розірвання договору банківського вкладу та стягнення із банку суми вкладу і нарахованих відсотків, інфляційних витрат є обгрунтованим. Апеляційний суд визнав розрахунок заборгованості, наданий позивачем належним та допустимим доказом у даній справі, а доводи апеляційної скарги про неправильний розрахунок відсотків та інфляційних витрат необгрунтованими.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2019 року до Верховного Суду, АТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення судів попередніх інстанцій і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неправильно розраховано суму судового збору, оскільки 1 % від ціни позову становить не більше 6 196,71 грн, а суд стягнув з банку 10 220,08 грн, не обгрунтувавши таку суму.
Зазначає, що належними і допустимими доказами у справі не підтверджено невиконання банком своїх зобов`язань. Вказує, що позивач не надав доказів того, що кошти знаходяться на рахунку банку саме у тому розмірі, що заявив позивач. Також банк посилається на те, що позовна вимога про розірвання договору банківського вкладу не підлягає задоволенню, оскільки такий договір було розірвано в односторонньому порядку відповідно до заяви позивача від 14 січня 2015 року.
Банк вказує на помилковість розрахунків відсотків за користування коштами, оскільки судами не враховано вимоги частини другої статті 1070 ЦК України щодо визначення відсоткової ставки. Так відсоткова ставка повинна розраховуватись за вкладом "На вимогу" (1 %) - за період з 18 січня 2015 року до 03 травня 2017 року, та за відсотковою ставкою "До запитання" (0,01 %) за період з 04 травня 2017 року до 23 вересня 2017 року. Договір банківського вкладу не містить визначеного розміру процентної ставки за користування грошовим вкладом у разі неналежного виконання зобов`язань за цим договором після закінчення терміну його дії. Виходячи з неправильного нарахування судом відсотків за користування кредитом, помилковими є розрахунки 3 % річних та інфляційних витрат.
Короткий зміст вимог відзиву на касаційну скаргу
У січні 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2, надіслав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги банку, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, оскільки вони ухвалені відповідно до вимог чинного законодавства.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Указана справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 15 серпня 2020 року справу № 363/4264/17 призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Установлено, що 23 вересня 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк" укладено в Кримському відділенні ПАТ КБ "ПриватБанк" депозитний договір № SAMDN01000737911694 за програмою "Стандарт на 6 місяців" до 23 березня 2014 року включно, з нарахуванням 17 % річних та з правом пролонгації договору. Сума вкладу позивача становить 111 286,42 грн.
При розгляді справи в суді апеляційної інстанції представник відповідача підтвердив факт укладення та існування указаного договору.
Відповідно до договору банківського вкладу (депозиту) ПАТ КБ "ПриватБанк" відкрив ОСОБА_1 особистий рахунок № НОМЕР_2 та рахунок для зарахування відсотків - № НОМЕР_2 .
ОСОБА_1 на виконання умов договору 23 вересня 2013 року вніс на рахунок в банку № НОМЕР_2, кошти у сумі 111 286,42 грн, 177,78 грн, 47 878,80 грн та 51 000,00 грн, загальна сума внесених коштів склала 210 343,00 грн. Впродовж дії шестимісячного строку вкладу до 23 березня 2014 року нараховані відсотки у розмірі 17 615,25 грн за процентною ставкою 17 % на рік.
Відповідно до довідки від 03 травня 2014 року № 13018449 виданої ПАТ КБ "ПриватБанк", ОСОБА_1 станом на 03 травня 2014 року має в ПАТ КБ "ПриватБанк" рахунок, який відкрито 23 вересня 2013 року.
Внесення коштів ОСОБА_1 на виконання договору банківського вкладу від 23 вересня 2013 року підтверджується квитанціями від 23 вересня 2019 року та довідкою № 13018449 від 03 травня 2014 року виданою ПАТ КБ "ПриватБанк".
Відповідно до пункту 3 договору вкладу, вклад продовжено на новий шестимісячний строк, а загальна сума коштів на ньому склала 227 958,25 грн.
Умовами договору банківського вкладу передбачено його пролонгацію (пункт 3 договору) на умовах договору банківського вкладу. Причому, розрахунок процентів на новий строк при продовженні дії договору банківського вкладу здійснюється за процентною ставкою, які діють в банку для продовжених депозитних вкладів.
Установлено, що відбувалась автоматична пролонгація вкладу на шестимісячний строк.
Позивач 14 січня 2015 року звернувся до банку із заявою про повернення коштів у повному обсязі (розірвання договору).
Листом від 27 січня 2015 року ПАТ КБ "ПриватБанк" надав відповідь про те, що прийняв до уваги вимоги про припинення дії договору та перерахування коштів за договором вкладу, однак зазначив, що у нього відсутня можливість для їх задоволення у зв`язку із тим, що банк у своїй діяльності керується законодавством України.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно із частиною першою 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського строкового вкладу банк зобов`язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу (стаття 1060 ЦК України).