ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 303/4668/14-ц
провадження № 61-1498 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, яка діє у власних інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 та ОСОБА_3,
відповідачі - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3, Мукачівська міська рада, Мукачівське міське комунальне підприємство "Закарпатекотранс",
треті особи - Орган опіки та піклування Мукачівської міської ради, приватний нотаріус Мукачівського міського нотаріального округу Машіка Олена Миколаївна,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Закарпатської області від 19 жовтня 2016 року в складі колегії суддів Панька В. Ф., Куштана Б. П., Мацунича М. В. та касаційну скаргу ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3, на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 жовтня 2015 року в складі судді Котубея І. І. та на рішення апеляційного суду Закарпатської області від 19 жовтня 2016 року в складі колегії суддів Панька В. Ф., Куштана Б. П., Мацунича М. В.,
ВСТАНОВИВ :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2014 року ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, звернулася в суд із позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3, Мукачівської міської ради, ММ КП "Закарпатекотранс" і просила:
- визнати недійсним та скасувати наказ ММ КП "Закарпатекотранс" від 20 квітня 2010 року № 2 про передачу у власність відповідача ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_1 ;
- визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на цю квартиру, видане ОСОБА_3 ;
- скасувати державну реєстрацію права власності на вказану квартиру;
- визнати недійсним договір міни від 19 жовтня 2012 року, укладений між відповідачем ОСОБА_3 та ОСОБА_5 ;
- визнати недійсним договір дарування від 11 липня 2013 року, укладений між ОСОБА_5 і ОСОБА_4 .
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що в 1997 року вона зареєструвала шлюб із відповідачем ОСОБА_3, після чого почала проживати з чоловіком у квартирі АДРЕСА_1 . Від цього шлюбу вони мають дітей: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На підставі рішення виконавчого комітету Мукачівської ради Закарпатської області від 27 квітня 2000 року № 96 зазначену квартиру "розприватизовано", й відповідачу ОСОБА_3 надано дозвіл на укладення договору найму цієї квартири.
Наказом Мукачівського міського комунального підприємства "Закарпатекотранс" від 20 квітня 2010 року № 2 спірну квартиру в порядку приватизації було передано у власність ОСОБА_3 без згоди позивача як члена сім`ї, який має право на це житло. Крім того, разом з ними проживали неповнолітні діти, яких також було позбавлено права на приватизацію квартири.
Після приватизації квартири ОСОБА_3 19 жовтня 2012 року уклав з ОСОБА_5 договір її міни без згоди органу опіки та піклування, що порушує права неповнолітніх дітей.
11 липня 2013 року між ОСОБА_5 і ОСОБА_4 укладений договір дарування спірної квартири, який також, на думку позивача, є недійсним.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 грудня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 13 березня 2015 року, позов задоволено частково, визнано недійсним та скасовано наказ Мукачівського міського комунального підприємства "Закарпатекотранс" від 20 квітня 2010 року № 2 і свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 від 20 квітня 2010 року, видане на імя ОСОБА_3 . Визнано недійсним договір міни від 19 жовтня 2012 року,укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Машікою О. М., зареєстрований в реєстрі за № 1598. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 липня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково, рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 грудня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 13 березня 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Суд касаційної інстанції виходив із того, що суд першої інстанції не встановив фактичні обставини, які мають значення для вирішення даного спору по суті, а саме, з якого моменту позивач знала чи могла дізнатися про порушення своїх прав і прав дітей, чи проживали діти в квартирі на момент її приватизації та чи були порушені їх права.
У червні 2015 року ОСОБА_3, яка діє у власних інтересах та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_3, Мукачівської міської ради та просила:
- витребувати квартиру АДРЕСА_1 шляхом виселення відповідачів та вселення її з дітьми;
- визнати за позивачем ОСОБА_3 право користування цією квартирою.
Із посиланням на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 грудня 2014 року, залишене без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 13 березня 2015 року, яким визнано недійсними та скасовано наказ про передачу спірної квартири у власність ОСОБА_3, свідоцтво про право власності на цю квартиру та договір міни, позивач уважала, що вона та її діти були незаконно позбавлені права користування квартирою, в зв`язку з чим вона має бути витребувана в останнього власника.
Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 жовтня 2015 року справи за вказаними позовами об`єднані в одне провадження.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 22 жовтня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, що приватизація квартири здійснена з порушенням передбаченого законом порядку, позивач про порушення свого права і прав своїх дітей знала з моменту приватизації квартири в квітні 2010 року, адже в зв`язку з тим, що її чоловік зловживав спиртними напоями, питанням приватизації квартири вона займалася особисто, а тому суд першої інстанції зробив висновок, що позовні вимоги про визнання недійсними та скасування наказу, свідоцтва про право власності на квартиру та скасування державної реєстрації такого права заявлені після спливу позовної давності, в зв`язку з чим наявні правові підстави для відмови в задоволенні вказаних позовних вимог у зв`язку зі спливом позовної давності.
Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про визнання недійсними договорів міни й дарування та скасування їх державної реєстрації, суд першої інстанції виходив із недоведеності позовних вимог, оскільки встановив, що позивач свідомо змінила місце проживання своє та своїх дітей із вересня 2011 року, вибувши з квартири на інше постійне місце проживанння, тобто втратила право користування спірною квартирою.
У задоволенні позовної вимоги про витребування квартири суд відмовив із тих підстав, що дана вимога є похідною від вимоги про визнання незаконним і скасування наказу про надання дозволу на приватизацію, яка задоволенню не підлягає.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 19 жовтня 2016 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 задоволено частково, рішення Мукачівського міськрайонного суду від 22 жовтня 2015 року скасовано в частині позовних вимог ОСОБА_3, пред`явлених в інтересах неповнолітних дітей ОСОБА_2 і ОСОБА_3, та ухвалено в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог частково в наступній редакції:
"Визнати недійсним та скасувати наказ № 2 Мукачівського міського комунального підприємства "Закарпатекотранс" від 20 квітня 2010 року та свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 від 20 квітня 2010 року, видане на ім`я ОСОБА_3 .
Визнати недійсним договір міни від 19 жовтня 2012 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу зареєстрований в реєстрі за № 1598".
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд виходив із того, що на момент приватизації в квітні 2010 року діти з народження проживали в спірній квартирі, а відтак набули прав і обов`язків як члени сім`ї наймача, а тому при здійсненні приватизації цієї квартири були порушені вимоги законодавства України та права дітей на приватизацію житла, а позовна давність до цих вимог не застосовується, оскільки діти є неповнолітніми. Визнаючи недійсним договір міни, апеляційний суд уважав, що цей правочин, суперечить правам та інтересам неповнолітніх дітей відповідача.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У листопаді 2016 року ОСОБА_5 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення апеляційного суду Закарпатської області від 19 жовтня 2016 року.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 листопада 2016 року відкрито касаційне провадження в даній справі за касаційною скаргою ОСОБА_5 .
У грудні 2016 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 жовтня 2015 року та на рішення апеляційного суду Закарпатської області від 19 жовтня 2016 року.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача ОСОБА_3 .
На виконання вимог підпункту 4 пункту 1 розділу XIIIЦПК України в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" справа передана до Верховного Суду.