Постанова
Іменем України
18 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 554/5980/18
провадження № 61-7636св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Дундар І. О., Коротуна В. М., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Державної казначейської служби України, яка підписана представником Пальчиком Віктором Олеговичем, на ухвалу Октябрського районного суду міста Полтава від 23 листопада 2018 року у складі судді: Материнко М. О., та постанову Полтавського апеляційного суду від 25 березня 2019 року у складі колегії суддів: Абрамова П. С., Бутенко С. Б., Карпушина Г. Л.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст вимог заяви
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.
Заява мотивована тим, що вироком Октябрського районного суду міста Полтави від 16 березня 2016 року ОСОБА_1 визнано невинуватим та виправдано за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 382 КК України. Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 03 липня 2018 вирок Октябрського районного суду міста Полтави від 16 березня 2016 року залишено без змін.
ОСОБА_1 вказував на те, що йому завдано моральної шкоди, компенсацію якої він оцінює у розмірі 350 000 грн. В обґрунтування розміру якої зазначено про те, що кримінальна справа, у якій йому було пред`явлено обвинувачення, набула під час розгляду значного суспільного резонансу; було допущено засоби масової інформації, які за чисельними інтерв`ю учасників кримінального провадження, висвітлювали обставини, які виставили його шахраєм, що підтверджується відеозаписами, доданими до заяви. Заявник вказував, що загалом під слідством і судом він перебував протягом 38 місяців і 11 днів, держава не змогла забезпечити оперативний розгляд справи в межах розумних строків; він постійно страждав від почуття невизначеності свого майбутнього, зважаючи на те, що він підпадав під ризик бути безпідставно позбавленим волі.
Також вказаними незаконними діями органів він переніс страждання, заподіяні внаслідок психічного впливу, що призвело до погіршення і позбавлення можливостей реалізації ним звичок і бажань, нормальних життєвих зав`язків, необхідності витрачання зусиль на доведення своєї невинуватості та інших негативних наслідків морального характеру. Негативного впливу також зазнали родинні зв`язки та взаємовідносини через підвищені душевні хвилювання, оскільки він є єдиною особою в сім`ї, яка має постійний заробіток, утримує дружину, малолітнього сина і батьків похилого віку.
ОСОБА_1 просив:
стягнути за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на його користь грошові кошти в сумі 350 000 грн в рахунок компенсації моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Октябрського районного суду міста Полтави від 23 листопада 2018 року заяву ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з Державної Казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 350 000 грн в рахунок компенсації моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що під слідством заявник перебував 38 місяців та 11 днів, що рахуються з дня внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (22 квітня 2015 року) до набрання чинності виправдувальним вироком суду (03 липня 2018 року). У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Таким чином, максимальний розмір моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом законом не установлений. Розмір моральної шкоди має визначатись судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, з урахуванням вимог розумності та справедливості.
Станом на час розгляду справи 23 листопада 2018 року Законом України "Про Державний бюджет на 2018 рік" встановлено мінімальний розмір заробітної плати - 3 723 грн. Таким чином мінімальна сума компенсації моральної шкоди за 38 місяців перебування заявника під слідством та судом становить - 141 474 грн. Суд зазначив, що доданими до матеріалів справи документами, у тому числі відеозаписом, підтверджується той факт, що кримінальна справа під час здійснення досудового розслідування та судового розгляду мала значний суспільний резонанс. Санкція статті кримінального правопорушення, за якою обвинувачувався заявник, передбачала відповідальність у вигляді штрафу від семисот п`ятдесяти до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк до п`яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Таким чином ОСОБА_1 мав ризик бути безпідставно позбавленим волі, а також позбавленим права обіймати посаду, на якій він працював. Станом на момент тривання слідства та суду заявник перебував у шлюбі та мав на утриманні малолітнього сина, та був єдиним членом сім`ї, що отримує дохід та утримує родину, а тому ОСОБА_1, зазнавав побоювання щодо подальшої долі сім`ї та її забезпеченості. Наявність соціального висвітлення становища заявника у засобах масової інформації з негативної сторони та характеристики, що також були у вільному доступі для батьків заявника, дружини, родичів і друзів, також мало вплив на моральний стан заявника.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 25 березня 2019 року апеляційну скаргу Державної казначейської служби України залишено без задоволення.
Ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 23 листопада 2018 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною першою статті 12 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду". Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" не передбачено, що органи Державного казначейства в обов`язковому порядку залучаються до розгляду питання судом про відшкодування моральної шкоди в порядку визначеному цим законодавчим актом. Вказане провадження у справі не є позовним, де є обов`язковим залучення до участі в справі відповідачів та третіх осіб, а справа була розглянута хоча і у відповідності з вимогами ЦПК України, однак в спеціальному порядку, передбаченому Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", який не передбачає при вирішенні питання про визначення та відшкодування моральної шкоди залучення до участі в справі третіх осіб чи зацікавлених осіб. У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року в справі № 146/1091/17 зазначено, що чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, тому звернення громадянина до суду не з позовною заявою, а із заявою про відшкодування шкоди, відповідає спеціальному порядку встановленому зазначеним законом, та не суперечить чинному законодавству України.
Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що суспільне оприлюднення становища заявника у засобах масової інформації з негативної сторони та характеристики, що також були у вільному доступі для батьків заявника, дружини, родичів і друзів, ступінь зниження престижу заявника у зв`язку з обвинуваченням його у вчиненні злочину, втрату ділової репутації, що не підлягає відновленню, тривалість обмеження його конституційних прав, мало негативний вплив, в тому числі й на моральний стан заявника. Визначаючи розмір компенсації моральної шкоди, суд першої інстанції належним чином обґрунтував свої висновки, що мінімальний розмір моральної шкоди становить 141 474 грн, однак з врахуванням обставин справи зробив висновок, що заявлений позивачем розмір компенсації моральної шкоди в сумі 350 000 грн є обґрунтованим. Зазначений в ухвалі суду першої інстанції розмір стягнутої суми і порядок її виплати відповідає Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" та Положенню про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду", затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України № 6/5/3/41 від 04 березня 1996 року.
Аргументи учасників справи
У квітні 2019 року Державна казначейська служба України через представника Пальчика В. О. подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржені рішення та у задоволенні заяви відмовити. При цьому посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що Державна казначейська служба України жодних прав та інтересів позивача не порушувала, не вступала у правовідносини з позивачем і шкоди позивачу не завдала у зв`язку із чим не повинна нести відповідальність за шкоду, завдану внаслідок незаконних дій інших державних органів. Суди безпідставно завищили розмір моральної шкоди, оскільки розмір повинен визначатись з урахуванням принципів розумності та справедливості, має бути не більш, ніж достатнім для поміркованого задоволення звичайних потреб потерпілої особи і не повинен призводити до збагачення позивача за рахунок держави.
У травні 2019 року ОСОБА_1 подав відзив, у якому просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, оскаржені рішення залишити без змін. Відзив мотивований тим, що максимальний розмір моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом законом не установлений. Розмір моральної шкоди має визначатись судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, з урахуванням вимог розумності та справедливості. Правоохоронними органами за більше, ніж три роки, завдано заявнику моральної шкоди в більшому розмірі, ніж мінімально встановлений, що підтверджується наданими матеріалами до суду першої інстанції. Справа мала значний суспільний резонанс, про що свідчать численні видання в засобах масової та інтерв`ю з представниками органів прокуратури.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
У пункті 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Ухвалою Верховного Суду від 15 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2019 року: в задоволенні клопотання Державної казначейської служби України, яке підписане представником Пальчиком В. О., про участь у судовому засіданні відмовлено; взадоволенніклопотання Державної казначейської служби України, яке підписане представником Пальчиком В. О., про зупинення виконання ухвали Октябрського районного суд міста Полтава від 23 листопада 2018 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 25 березня 2019 року відмовлено.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.