РІШЕННЯ
Іменем України
23 листопада 2020 року
Київ
справа №9901/172/20
адміністративне провадження №П/9901/172/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Тацій Л.В.,
суддів: Шарапи В.М., Кравчука В.М., Стрелець Т.Г., Стеценка С.Г.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін адміністративну справу № 9901/172/20
за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-
в с т а н о в и в:
9 липня 2020 року до Верховного Суду як суду першої інстанції надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1, позивач) до Вищої ради правосуддя (далі також - ВРП, відповідач), у якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Вищої ради правосуддя, яка полягає у ненаданні позивачу інформації на запит від 18.06.2020 та зобов`язати Вищу раду правосуддя негайно (в порядку ч. 1 ст. 371, п. 1 ч. 1 ст. 263 КАС України) надати запитувану інформацію.
Також в позовній заяві ОСОБА_1 просить встановити судовий контроль за виконанням Вищою радою правосуддя постановленого в рамках цієї справи рішення.
В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_2 зазначив, що він 18.06.2020 надіслав засобами електронної пошти запит до ВРП, в якому просив надати таку інформацію:
- текст протоколу (обо ж текст витягу з протоколу) засідання Першої дисциплінарної палати ВРП від 22 травня 2020 року в частині розгляду питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду ОСОБА_3 ;
- текст протоколу (обо ж текст витягу з протоколу) засідання ВРП від 16.06.2020 в частині розгляду питання про порушення дисциплінарного провадження стосовно Голови ДСА ОСОБА_4 .
На переконання позивача відповідач помилково відніс запитувану інформацію до службової, а також не застосував трискладовий тест при обмеженні до неї доступу. ОСОБА_1 вказує, що запитувана інформація не відповідає ознакам пунктів 1 та 2 частини 1 статті 9 Закону України "Про доступ до публічної інформації". Крім того, позивач звертає увагу суду на відкритість засідань ВРП та на те, що відповідно до положень ч. 8 ст. 30 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" особи присутні на засіданні мають право робити письмові записи, можуть використовувати портативні аудіотехнічні засоби.
Обгрунтовуючи необхідність отримання запитуваної інформації, позивач зазначив, що вона є предметом значного суспільного інтересу, а метою отримання інформації є ефективна реалізація права заявника на свободу вираження поглядів. ОСОБА_1 повідомив, що він є представником громадської організаціцї "Фундація ДЕЮРЕ", створеної правниками з метою сприйння розвитку правовладдя (верховенства права) та реформ у сфері правосуддя. В рамках співпраці з цією організацією позивач підготував низку аналітичних матеріалів, що стосуються повідомлення суддями про втручання у здійснення правосуддя, проблематики дисципліної відповідальності суддів та доступу до публічної інформації, якою володіють органи суддівського врядування. У зв`язку з такою діяльністю для позивача важливо отримати запитувану інформацію, аби самостійно оцінити її, та донести свою думку про хід дисциплінарних проваджень щодо Голови ДСА України ОСОБА_4 та судді Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду ОСОБА_3 до аудиторії позивача та громадської організації. Крім того, позивач наголошує на тому, що в інший спосіб отримати інформацію він не мав можливості через карантинні заходи.
Ухвалою Верховного Суду від 10.07.2020 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії. Призначено розгляд справи по суті в судове засідання в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
У поданому відзиві відповідач у задоволенні позову просить відмовити. Вказує, що запит позивача не стосувався публічної інформації. Запитувана позивачем інформація не надана ОСОБА_1, оскільки на засіданні ВРП не розглядалось питання та не ухвалювалося рішення, яке б стосувалося прав позивача. Відповідно до пункта 6.7 Регламенту Вищої ради правосуддя (з доповненнями, прийнятими згідно з рішенням Ради від 11.11.2019 № 2912/0/15-19) (далі - Регламент ВРП, Регламент) витяг із протоколу засідання або копія технічного запису розгляду дисциплінарної справи надається особі, яка має право оскаржити рішення Ради чи Дисциплінарної палати, за її клопотанням. Водночас на запит позивача йому повідомлено про прийняті рішення, а саме: про притягнення судді Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення з посади; про відкриття дисциплінарного провадження відносно Голови Державної судової адміністрації України ОСОБА_4 та скерування до Комісії з питань вищого корпусу державної служби в системі правосуддя. Також у відповіді позивачу зазначено, що вказані рішення Дисциплінарної палати Ради та Вищої ради правосуддя розміщено на веб-сайті Ради у розділі "Реєстри ВРП", підрозділі "Акти ВРП".
Відповідач, обгрунтовуючи підстави відмови у наданні текстів протоколів (витягів з протоколів), покликається на те, що запитувана інформація не має такої ознаки публічної інформації, як розкриття її необмеженому колу осіб, через те, що надається лише особі, яка має право оскаржити рішення Ради чи Дисциплінарної палати, за її клопотанням. Відповідач звертає увагу суду також і на те, що на його переконання, належність запитуваної інформації до службової на підставі ст. 9 Закону України "Про доступ до публічної інформації" не є єдиною підставою для обмеження доступу до неї. Обмеження доступу до конкретної інформації допускається за умови застосування її розпорядником у сукупності вимог пунктів 1-3 частини 2 статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" через те, що запитувана інформація може вплинути на репутацію чи права інших осіб, її розголошення може мати негативний вплив на авторитет і неупередженість правосуддя, завдати істотної шкоди цим інтересам, і шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Відповідач у відзиві заперечує також проти вимоги позивача щодо негайного виконання судового рішення та проти застосування заходів судового контролю.
З`ясувавши обставини справи, перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_2 18.06.2020 надіслав засобами електронної пошти запит до ВРП, в якому, посилаючись на положення статей 5, 6, 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" та статей 5, 6 Закону України "Про інформацію", просив надати таку інформацію:
- текст протоколу (обо ж текст витягу з протоколу) засідання Першої дисциплінарної палати ВРП від 22 травня 2020 року в частині розгляду питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду ОСОБА_3
- текст протоколу (обо ж текст витягу з протоколу) засідання ВРП від 16.06.2020 в частині розгляду питання про порушення дисциплінарного провадження стосовно Голови ДСА ОСОБА_4.
Відповідь заявник просив надати відповідно до статті 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" протягом 5 робочих днів з дня отримання запиту на електронну поштову скриньку.
25.06.2020 ОСОБА_1 . Вищою радою правосуддя надана відповідь на запит, оформлена листом №25009/0/9-20 за підписом Заступника начальника управління- завідувача відділу по роботі зі зверненнями управління по роботі зі зверненнями, запитами на інформацію та забезпечення оргпнізації особистого прийому громадян - ОСОБА_5 .
У вказаному листі відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що запитувана ним інформація стосується розгляду дисциплінарних проваджень: за скаргою ОСОБА_6 відносно судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду ОСОБА_3 та за депутатським зверненням народного депутата ОСОБА_9 і скарги ОСОБА_7 відносно Голови ДСА України ОСОБА_4 . З посилання на пункт 6.7 глави 6 Регламенту ВРП відповідач роз`яснив заявнику, що запитувана ним інформація може бути надана виключному колу осіб (скаржнику та особі, відносно якої подана скарга). Водночас у листі ВРП повідомила ОСОБА_1 про прийняті рішення за результатами розгляду скарг та їх розміщення на офіційному веб-сайті. Інформація, яка міститься у матеріалах щодо дисциплінарної відповідальності, визначена у ВРП як службова та обмежена через необхідність підтримання авторитету та неупередженості правосуддя, пов`язана з процесом прийняття рішення за визначеною законодавством процедурою.
Суд перевірив наведені у позові і у відзиві на нього доводи дійшов висновку про таке.
Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вища рада правосуддя діє в Україні на підставі статті 131 Конституції України. Статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності Вищої ради правосуддя визначаються Конституцією України, Законом України "Про Вищу раду правосуддя" та Законом України "Про судоустрій і статус суддів".
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених Законом України "Про доступ до публічної інформації", та інформації, що становить суспільний інтерес, визначає цей Закон.
Згідно з частиною другою статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Інформацією з обмеженим доступом відповідно до частини першої статті 6 зазначеного Закону є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.
Відповідно до частини першої статті 5 цього Закону доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.
Частинами 2, 3 статті 10 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що обсяг інформації про особу, що збирається, зберігається і використовується розпорядниками інформації, має бути максимально обмеженим і використовуватися лише з метою та у спосіб, визначений законом.
Розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов`язані:
1) надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом;
2) використовувати її лише з метою та у спосіб, визначений законом;
3) вживати заходів щодо унеможливлення несанкціонованого доступу до неї інших осіб;
4) виправляти неточну та застарілу інформацію про особу самостійно або на вимогу осіб, яких вона стосується.
Згідно з частиною 3 статті 101 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація, що містить персональні дані фізичної особи, оприлюднюється та надається на запит у формі відкритих даних у разі додержання однієї з таких умов:
1) персональні дані знеособлені та захищені відповідно до Закону України "Про захист персональних даних";
2) фізичні особи (суб`єкти даних), персональні дані яких містяться в інформації у формі відкритих даних, надали свою згоду на поширення таких даних відповідно до Закону України "Про захист персональних даних";
3) надання чи оприлюднення такої інформації передбачено законом;
4) обмеження доступу до такої інформації (віднесення її до інформації з обмеженим доступом) заборонено законом.
За такого правового врегулювання, забезпечення доступу до публічної інформації здійснюється двома способами: оприлюднення і систематичного її оновлення, зокрема, на офіційних веб-сайтах і надання інформації за запитами на інформацію.
Спосіб забезпечення доступу до публічної інформації залежить у тому числі від виду (характеру, суті) такої інформації.
За Законом України "Про доступ до публічної інформації" кожна особа має право скористатися своїм правом на подання інформаційного запиту, якому кореспондує обов`язок розпорядника інформації надати на нього відповідь.
Водночас, обов`язком розпорядника є оприлюднювати і оновлювати інформацію, розпорядником якої він є, у порядку, визначеному цим Законом, що також є належним способом забезпечення права кожної особи на доступ до публічної інформації незалежно від подання інформаційного запиту.
Згідно з частиною другою статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
За змістом пункту 2 частини першої статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту, якщо інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.
Отже, гарантоване державою право на отримання публічної інформації не є безумовним і стосовно певних видів публічної інформації може піддаватися додатковому правовому регулюванню, метою якого є не створення перешкод чи обмежень в доступі до публічної інформації, а навпаки - забезпечення постійного і відкритого доступу кожної особи до публічної інформації таким чином, щоб з одного боку забезпечити гарантоване державою право на доступ, а з іншого - запобігти порушенню прав інших осіб, стосовно яких запитується публічна інформація.
Частиною 1 статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.