ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 808/4110/17
адміністративне провадження № К/9901/60535/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Рибачука А.І.,
суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду в суді касаційної інстанції адміністративну справу №808/4110/17
за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" до Головного управління Держпраці у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування припису, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13.02.2018, ухвалене судом у складі судді Прасова О.О.
та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2018, ухвалену судом у складі колегії суддів: головуючого судді Іванова С.М., суддів: Панченко О.М., Чередниченка В.Є.
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. 21.12.2017 Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати припис відповідача від 20.11.2017 №08-01-561/0431-0348.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на протиправність спірного припису, оскільки для застосування гарантій, визначених статтею 119 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), необхідна наявність зазначених у статті умов, зокрема - особливого періоду, який на час проведення перевірки на території України не був офіційно оголошений відповідно до Закону України "Про оборону України".
3. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 13.02.2018, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2018 відмовлено у задоволенні адміністративного позову.
4. 28.08.2018 позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13.02.2018 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2018 скасувати та ухвалити нове рішення - про задоволення позовних вимог.
5. Протоколом розподілу справи від 10.09.2018 визначено склад колегії суддів для розгляду даної справи: Смокович М.І. - головуючий суддя, судді: Бевзенко В.М., Данилевич Н.А.
6. Ухвалою Верховного Суду від 19.09.2018 відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
7. Розпорядженням В.о. заступника керівника апарату Верховного Суду від 28.04.2020 №687/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл цієї судової справи між суддями у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати суддів Бевзенка В.М. Білоуса О.В., Стрелець Т.Г. (рішення зборів суддів Верховного Суду від 16.04.2020 №5 та від 20.05.2019 №14), які входять до складу постійної колегії суддів, з метою дотримання строків розгляду справ.
Протоколом розподілу справи від 28.04.2020 визначено склад колегії суддів для розгляду даної справи: Смокович М.І. - головуючий суддя, судді: Данилевич Н.А., Шевцова Н.В.
8. Ухвалою Верховного Суду від 29.04.2020 задоволено заяви суддів Смоковича М.І., Данилевич Н.А., Шевцової Н.В. про самовідвід та відведено вказаних суддів від розгляду даної касаційної скарги у зв`язку з порушенням порядку визначення суддів для розгляду справи, встановленого статтею 31 КАС України, зважаючи на те, що під час реєстрації касаційної скарги визначення колегії суддів для розгляду справи було здійснено без врахування спеціалізації.
9. Розпорядженням В.о. заступника керівника апарату Верховного Суду від 30.04.2020 №713/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл цієї судової справи між суддями у зв`язку з постановленням Верховним Судом ухвали від 29.04.2020 про відведення судді-доповідача Смоковича М.І., суддів: Данилевич Н.А., Шевцової Н.В. від розгляду матеріалів касаційної скарги у справі №808/4110/17.
10. Протоколом розподілу справи від 30.04.2020 визначено склад колегії суддів для розгляду даної справи: Рибачук А.І. - головуючий суддя, судді: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.
11. Ухвалою судді Верховного Суду від 04.05.2020 прийнято зазначену касаційну скаргу до провадження.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
12. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі звернення Роженка В.П. в інтересах ОСОБА_1 від 20.10.2017 №Р-1490 про порушення законодавства про працю та рішення колегії Держпраці віл 23.06.2017 "Про стан додержання законодавства про працю" відповідачем видано наказ від 09.11.2017 №2302 про проведення інспекційного відвідування позивача у термін до 14.11.2017.
На підставі вказаного наказу оформлено направлення на проведення інспекційного відвідування від 09.11.2017 №1040.
На підставі наказу від 09.11.2017 №2302 та направлення від 09.11.2017 №1040 відповідачем проведено перевірку додержання позивачем законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за результатами якої складено акт від 14.11.2017 №08-01-561/0431, яким встановлено порушення частини третьої статті 119 КЗпП. У вказаному акті зазначено, що машиніст бульдозера 6 розряду СП "Запорізька дирекція залізничних перевезень" РФ "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" ОСОБА_1 був звільнений з роботи на підставі пункту 3 статті 36 КЗпП України у зв`язку з вступом на військову службу за контрактом (наказ від 05.10.2017 №835/ос).
Підставою для звільнення у наказі зазначено: контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України від 28.09.2017, довідка командира військової частини А1126 від 28.09.2017 №1928, витяг із наказу командира 25 окремої повітрянодесантної бригади від 28.09.2017 № 151-РС. Як вбачається із умов Контракту він є строковим та укладений 28.09.2017 за погодженням сторін на 3 роки, а у разі настання особливого періоду - понад установлений строк Контракту, крім випадків, визначених абзацом другим частини третьої статтею 23 та частиною восьмою статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".
З огляду на приписи статті 119 КЗпП України, Закону України "Про оборону України", Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", Указу Президента України від 17.03.2014 №303 "Про часткову мобілізацію", постанови Вищого адміністративного суд України від 16.02.2015 (справа №800/582/14), у якій зазначено, що закінчення періоду мобілізації не є підставою для припинення особливого періоду; листів Міністерства оброни України від 18.10.2016 №322/2/6917 та від 20.10.2016 №316/1/906, відповідно до яких гарантії для працівників, прийнятих на військову службу за контрактом продовжують діяти на сьогоднішній час, відсутність особистої заяви працівника про бажання звільнитися за пунктом 3 статті 36 КЗпП України у зв`язку з вступом на військову службу за контрактом, повідомлення Шевченківського районного військового комісаріату від 20.09.2017 №4/2/1334, відповідач дійшов висновку про недотримання позивачем гарантій, передбачених статтею 119 КЗпП України для працівників, що приймаються на військову службу за контрактом.
За результатами інспекційного відвідування відповідачем винесено припис від 20.11.2017 №08-01-561/0431-0348, яким зобов`язано позивача усунути порушення вимог частини третьої статті 119 КЗпП України, - у подальшому не допускати порушення вимог частини третьої статті 119 КЗпП України відносно найманих працівників, на яких розповсюджується гарантії, передбачені зазначеною статтею та у строк до 20.12.2017 поінформувати відповідача про виконання вимог цього примусу.
Не погоджуючись з вказаним приписом відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
13. Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що закінчення періоду мобілізації не є самостійною підставою для припинення особливого періоду, а оскільки станом на час виникнення спірних правовідносин відсутній Указ Президента України про оголошення демобілізації в розумінні статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", то прийняття ОСОБА_1 на військову службу за контрактом від 28.09.2017 мало місце під час дії особливого періоду, а тому позивач при вирішенні питання щодо звільнення ОСОБА_1 допустив порушення вимог частини третьої статті 119 КЗпП України.
Відтак, на час призову ОСОБА_1 на військову службу за контрактом діяв період мобілізації, тому відповідно до приписів статі 119 КЗпП за цією особою як працівником, що прийнятий на військову службу за контрактом, на особливий період у разі оголошення рішення про проведення мобілізації на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, але не більше одного року, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких він працював на час призову, а відповідно відповідач, приймаючи припис, що є предметом судового оскарження, діяв у спосіб та в межах повноважень, визначених законом.
IV ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
14. Касаційна скарга позивача мотивована, зокрема тим, що умовою застосування частини третьої статті 119 КЗпП України є наявність особливого періоду на території України. Але, на переконання позивача, в Україні не було оголошено воєнного стану, відсутній нормативно-правовий акт, який би зазначав, що діє особливий період в країні, відсутні ознаки особливого періоду, тому відсутні підстави для застосування роботодавцем частини третьої статті 119 КЗпП України стосовно надання гарантій працівникам, призваним на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятим на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби. Крім того, позивач посилається на практику Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, при розгляді справи з подібними правовідносинами, зокрема у справі №712/12892/15-ц.
15. Відповідач надіслав на адресу суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу позивача, в якому просив залишити таку без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін, з посиланням на її необґрунтованість.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
16. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 КАС України).