ОКРЕМА ДУМКА (збіжна)
судді Великої Палати Верховного Суду Гудими Д. А.
Справа № 9901/100/19
Провадження № 11-151заі20
І. Короткий виклад історії справи
1. У лютому 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - Комісія), у якому просив:
1.1. Визнати протиправними дії Комісії щодо недопущення позивача до закінчення тестування морально-психологічних якостей і загальних здібностей (проходження інтерв`ю з психологом) у межах оголошеного 2 серпня 2018 року конкурсу на зайняття 16 вакантних посад суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - конкурс) і зобов`язати Комісію вчинити дії щодо закінчення такого тестування.
1.2. Визнати протиправним рішення Комісії від 20 грудня 2018 року № 322/зп-18 у частині:
- рейтингових результатів позивача за виконане 14 листопада 2018 року під час кваліфікаційного оцінювання на етапі іспиту практичне завдання, за яке позивач отримав 76,5 балів;
- рейтингових результатів складання 12-14 листопада 2018 року іспиту під час кваліфікаційного оцінювання, за яким позивач отримав 152,25 балів;
- списку учасників іспиту, згідно з яким позивачеві відмовлено у допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» та визнано позивача таким, що не склав іспиту і не підтвердив здатності здійснювати правосуддя;
1.3. Визнати протиправною відмову Комісії від 29 січня 2019 року надати позивачеві копії зошитів для виконання практичних завдань 16 учасників конкурсу, які отримали найвищі бали за виконання практичного завдання, та зобов`язати відповідача надати позивачеві вказані копії зошитів.
1.4. Визнати протиправним рішення Комісії від 29 січня 2019 року про відмову переглянути у пленарному складі рішення щодо результатів виконаного позивачем практичного завдання під час іспиту в межах оголошеного 2 серпня 2018 року конкурсу шляхом порівняння виконаного практичного завдання з виконаними практичними завданнями 16 учасників конкурсу, які отримали найвищі бали, зокрема, за таким «об`єктивним критерієм» як те, чи застосували кандидати практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
1.5. Зобов`язати Комісію у пленарному складі переглянути рішення щодо результатів виконаного позивачем практичного завдання під час іспиту в межах оголошеного 2 серпня 2018 року конкурсу шляхом:
- порівняння виконаного позивачем практичного завдання з виконаними практичними завданнями 16 учасників конкурсу, які отримали найвищі бали, зокрема, за вказаним «об`єктивним критерієм»;
- урахування «повної відповідності» виконаного позивачем практичного завдання вимогам пункту 3 Глави 2 розділу ІІ затвердженого згідно з рішенням Комісії від 3 листопада 2016 року № 143/зп-16 Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (у редакції рішення Комісії від 13 лютого 2018 року № 20/зп-18);
- урахування «повної відповідності» виконаного позивачем практичного завдання вимогам статті 315 Господарського процесуального кодексу України.
2. 1 березня 2019 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду постановив ухвалу, згідно з якою позовну заяву залишив без руху.
3. 15 березня 2019 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду постановив ухвалу, згідно з якою визнав неповажними наведені позивачем підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду, позовну заяву та додані до неї документи повернув позивачеві.
4. 21 серпня 2019 року Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову, згідно з якою апеляційну скаргу позивача задовольнила частково. Вона скасувала ухвалу Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду від 1 березня 2019 року у частині повернення позовної заяви щодо таких вимог:
4.1. Визнати протиправною відмову Комісії від 29 січня 2019 року надати позивачеві копії зошитів для виконання практичних завдань 16 учасників конкурсу, які отримали найвищі бали за виконання практичного завдання, та зобов`язати відповідача надати позивачеві вказані копії зошитів.
4.2. Визнати протиправним рішення Комісії від 29 січня 2019 року про відмову переглянути у пленарному складі рішення щодо результатів виконаного позивачем практичного завдання під час іспиту в межах оголошеного 2 серпня 2018 року конкурсу шляхом порівняння виконаного практичного завдання з виконаними практичними завданнями 16 учасників конкурсу, які отримали найвищі бали.
4.3. Зобов`язати Комісію у пленарному складі переглянути рішення щодо результатів виконаного позивачем практичного завдання під час іспиту в межах оголошеного 2 серпня 2018 року конкурсу шляхом порівняння виконаного позивачем практичного завдання з виконаними практичними завданнями 16 учасників конкурсу, які отримали найвищі бали, й ухвалити рішення про відповідність виконаного позивачем практичного завдання вимогам статті 315 Господарського процесуального кодексу України.
5. В іншій частині ухвалу Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду від 1 березня 2019 року Велика Палата Верховного Суду залишила без змін і направила справу № 9901/100/19 у вищевказаній частині до суду першої інстанції для продовження розгляду.
6. Позивач мотивував наведені вимоги такими обставинами:
6.1. 26 грудня 2018 року він направив до Комісії заяву, в якій просив, зокрема, надати копії практичних завдань 16 учасників конкурсу, які отримали найвищі бали.
6.2. 29 січня 2019 року Комісія відмовила у наданні копій зошитів для практичних завдань, оскільки такі включено до переліку відомостей, що становлять службову інформацію. Це не відповідає приписам частини другої статті 88 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) у частині зобов`язання забезпечити прозорість іспиту на кожному його етапі та під час оцінювання результатів.
6.3. 26 грудня 2018 року позивач звернувся до Комісії із заявою, у якій, зокрема, вимагав переглянути у пленарному складі за його участю рішення щодо результатів іспиту в частині виконаного позивачем практичного завдання у межах оголошеного 2 серпня 2018 року конкурсу, зокрема, шляхом порівняння виконаного позивачем практичного завдання з виконаними практичними завданнями 16 учасників конкурсу, які отримали найвищі бали, насамперед за таким «об`єктивним критерієм» як те, чи застосували кандидати практику ЄСПЛ.
6.4. 29 січня 2019 року Комісія прийняла рішення (далі - оскаржене рішення), згідно з яким відмовила у перегляді її рішення щодо результатів виконаного позивачем практичного завдання. Оскаржене рішення суперечить частині другій статті 88 Закону № 1402-VIII, оскільки відмова у перегляді фактично означає ігнорування заяви позивача, є відмовою відповідача від виконання функції останнього та вказує на свавільне розпорядження ним повноваженнями.
6.5. Оскаржене рішення також не відповідає вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та порушує статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) у частині гарантії права на справедливий судовий розгляд. Комісія, маючи повноваження на перегляд у пленарному складі її рішення, діє як суд, а тому мала забезпечити дотримання всіх вимог справедливого розгляду.
7. 2 березня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалив рішення, згідно з яким відмовив у задоволенні позову. Мотивував рішення так :
7.1. Відповідно до оскарженого рішення Комісія відмовила позивачу у перегляді її рішення від 20 грудня 2018 року № 322/зп-18, оскільки виконане ним практичне завдання перевірене, встановлені результати та виставлена остаточна оцінка відповідно до затвердженого рішенням Комісії від 4 листопада 2016 року № 144/зп-16 Порядку проведення іспиту та методики встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання (далі - Порядок).
7.2. Можливість перегляду Комісією у пленарному складі рішень, прийнятих її палатою чи колегією у Законі № 1402-VIII є (абзац четвертий частини другої статті 85), але умови, підстави та механізм такого перегляду не передбачені. Припис вказаного абзацу визначає право, а не обов`язок Комісії здійснити зазначений перегляд за наявності певних обставин, що об`єктивно свідчать про необґрунтованість встановленого результату виконаного практичного завдання, зокрема, через порушення порядку перевірки виконаного учасником іспиту практичного завдання, встановлення помилок у спеціальному програмному забезпеченні, що надавали можливість ідентифікувати автора роботи.
7.3. Оскаржене рішення відповідає загальним вимогам, що ставляться до рішень Комісії, зокрема щодо його форми та змісту: зазначені дата та місце його ухвалення, склад Комісії, питання, що розглядалося, а також мотиви, з яких Комісія зробила відповідні висновки. Отже, здійснюючи дискреційні повноваження, визначені абзацом четвертим частини другої статті 85 Закону № 1402-VIIІ, Комісія не встановила підстав для перегляду її рішення від 20 грудня 2018 року № 322/зп-18 щодо позивача.
7.4. Безпідставними є доводи позивача про те, що його заяву про перегляд рішення щодо результатів виконаного практичного завдання Комісія не розглянула по суті. Негативне вирішення ініційованого позивачем питання не означає, що його заяву не розглянули, а викладені у ній доводи й аргументи - не почули та належно не перевірили.
7.5. Ненадання копій зошитів із виконаними практичними завданнями 16 учасників конкурсу, які отримали найвищі бали, ніяк не порушує права позивача та приписи частини четвертої статті 84 Закону № 1402-VIII у частині забезпечення прозорості іспиту.
8. 23 квітня 2020 року позивач звернувся до Великої Палати Верховного Суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції й ухвалити нове - про задоволення позову. Мотивував апеляційну скаргу так:
8.1. Комісія за оскарженим рішенням всупереч частині другій статті 88 Закону № 1402-VIII протиправно відмовила у перегляді її ж рішення від 20 грудня 2018 року № 322/зп-18 щодо результатів виконаного позивачем практичного завдання. Така відмова фактично означає ігнорування заяви позивача, є відмовою відповідача від виконання його функції та вказує на свавільне розпорядження Комісією її повноваженнями.
8.1.1. Доктрина «дискреційних повноважень» не може слугувати «схованкою» для свавільного розпорядження повноваженнями з боку Комісії. Здійснюючи повноваження з перегляду у пленарному складі рішення щодо результатів іспиту, Комісія діє як суд у сенсі статті 6 Конвенції, що підтверджує рішення ЄСПЛ від 22 жовтня 1984 року у справі «Срамек проти Австрії» (Sramek v. Austria, заява № 8790/79, § 36). Тому Комісія мала забезпечити справедливий процес розгляду заяви позивача. Такий р